етимологія слова...

карту явно московити малювали А куди слов'янські землі тиверців та уличів поділи? Зато мордва, весь, чудь, меря, черемиси і ляхи - всі тамочки

 

українська і латина

Виявив цікаву річ!!!

Українське слово вірш - латинською versus !!!

Але в українській воно точно не з латини - хто розуміє і відчуває українську, той знає, що вірш - від слів вершити, звершувати. Вірш - то натхнення, піднесений стан душі!

Щоб розуміти етимологію цього слова, розглянемо українські слова, котрі споріднені зі словом вірш - віршувати, віршити, вершити, звершувати, вершина, верховина, верхів"я, верх і т.д. Отож, цілком очевидно, що українською вірш означає високий, верхній, вишуканий стиль мови, вершину мовлення!!!

Між іншим, латинською "зверху" - desuper ... то звідки у латинян взялося праукраїнське слово вірш = versus ?

ну й так, між іншим... в російській мові еквівалент вірша слово "стих" - то взагалі етимологічна загадка природи. Хоча це вже інша тема. Однак, кому цікаво, можна поглянути і переконатися, що чіткого і зрозумілого пояснення етимології самого слова (а не пояснення його суті) у російській нема. Замість такого пояснення приводиться пояснення змісту цього слова. Єдина квазіетимологічна версія - зв"язок слова "стих" зі словом "статья".

 

Лапша - вермешель - вирш.
Не?

 

Поллитра, пол-огурца, Пол******

 

Происходит от др.-русск., ст.-слав. стихъ. Заимств. из греч. στίχος «ряд, строка, стих».
Использованы данные словаря М. Фасмера.

Кстати - в приведенной Вами ссылке это есть:
Ведь слово стих здесь, несомненно, восходит к греч. στίχος (stichos) и намекает на связь этого выражения с областью словесного творчества.
Неплохо бы читать, прежде чем давать оценки....

 

Во-первых, о слове "стих" я упомянул "к слову", эта ветка не о "стихе". Во-вторых, я читал материал ссылки, но не посчитал его убедительным. Я ведь объяснил, что нас интересует этимология слова, а не его смысл. Слово στίχος (stichos) - греческое, ясно, а как, когда и почему оно попало в русский язык, и к чему тут русское словесное творчество - объяснения нет. Есть только, как Вы сами выразились, некий намек. Но нас намеки не интересуют, поэтому больше здесь говорить неочем. Ветка об украинской речи и латине. На этом точка.

 

Вот и я о том-же...Решили порассуждать об "украинской речи и латине" - и не пнуть походя русский язык (Єдина квазіетимологічна версія - зв"язок слова "стих" зі словом "статья") - нельзя...Непоймут-с...
Ладно - точка.

 

Т.е., когда Вам выгодно, упоминать можно, а когда стало невыгодно -- уже стало нельзя?

Я, конечно, сорри -- а Вы знаете, что такое этимология и чем она отличается от семантики? Потому что на Ваш вопрос "в російській мові еквівалент вірша слово "стих" - то взагалі етимологічна загадка природи." Вам совершенно чётко указали на Фасмера.

Вы -- светило лингвистики? Или Фасмер Вам -- совсем-таки плюнуть и растереть?

И кстати о ссылках и пояснениях -- приведите, пож-ста, подтверждение Вашей версии этимологии украинского слова "вірш". А то, уж простите, народной этимологией так и разит.

Слив засчитан (ц).

 

Якщо пан Yurko цікавиться мовознавством це добре.
На лінгвофоруме lingvoforum.net/index.php/board,101.0.html
є лист рекомендованої лтератури для початківців i то є дуже великий лист.
Можна си писати в розділ смішне або приколи.

 

Это если верить вики, но в вики много неточностей...
Слово стих – иностранного происхождения. Потому допустимо использование этого слова в любом языке, в том числе и в украинском. Например, в русском это слово прижилось, в украинском употребляется крайне редко.
СТІХИ К МЛАДЕНЦЄМ, ВВОДЯЩІИ ИХ НА ДЂЛО
Уже всяк тщатися в грамматіцЂ
да начинаєт, буйства же древняго дебелости же да забываєт.
Ибо готово художество от седми первЂшеє 1
буди же тщаніє ваше первого усерднЂйшеє.
Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р., с. 20; Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 149.
В русском языке есть слово стихотворение , в украинском есть єквавалент слова вірш – поезія
У ранніх поезіях Шевченко

 

versuri рум.вірш.

Колись в слов'янських був модні грецький варіант "стих" ,з занепадом Візантії з'явився романізірований "вірш" з Польщі або з Молдови не можу знати.
Можна в старих церковних укр. книгах шукати, писали стих.

 

Абсолютно як у іспанському, до речі

 

Так це теж слово грецького походження...

 

Я наприклад схиляюся що слово вірш всеж походить з латині.
Полською, вірш-wiersz.
Руминською, вірш-vers; stih; verset.
Французькою, вірш-vers.
Англійською, вірш-verse.
Німецькою, вірш-vers.
Італійською, вірш-verso.
Іспанською, вірш-versos.
Істонською, вірш-värss.
Білоруською, вірш-верш.
Угорською, вірш-verselés.

http://www.etimo.it/?cmd=id&id=19344&md=79ccc68d5fa970c890b6fd9555ec9340

 

тут маленьке уточнення: вірш, поезія-vers, а verselés-віршування, складання поезії

 

Слов'янське тільки пісня. Жодних поезій та стихiв з віршамі.Славянскіх слів мало в російської ,в української майже так само мало як в румунської

 

Вірш - запозичено в українську (та інші мови) з латини за тим самим принципом, що і стих - в російську з грецької. Латинською versus означає: рядок, вірш, - тобто те саме, що грецькою στίχος. В українській "вірш" в значенні "рядок" не використовується, проте, наприклад в німецькій, польській і т.д. це значення присутнє: "czytać między wierszami" - читати між рядками.

 

Можливо не прямо з латині , через сусідів.
Як губернатор в мову потрапив не прямо з старогрецької "стерничий" через англійську та російську.( у Фасмера цього не знайдете)

 

Звичайно. Взагалі в прикладах, як скажімо оцей з віршом/стіхом (первинно вживаний лише щодо біблійних віршів, а вже пізніше - для поезії взагалі), потрібно зважати, що біблійно-християнські слова в російську приходили з грецької, в західноєвропейські мови - з латини, навіть якщо саме слово в латину теж запозичене з грецької. Звідси і деякі відмінності в написанні, зокрема, навіть тих самих власних назв - заміна Б-В тощо.

 

Ну от, вже назбиралася певна кількість відгуків - можна й проаналізувати.

Оскільки я на тому форумі новачок, то дозволю собі один раз зауважити - на відверте чи погано приховане хамство, як і на шпильки "освітчених" хамів я не реагую, так що дехто може зауважити собі це на майбутнє. Хіба старається впливати на інших...

Ще дещо, до чого я більше теж не повертатимусь. Мене цікавить походження слів і мов. Можливо, то на перетині етимології та семантики, але справа не у визначеннях того перетину. Я визнаю наукові авторитети, але не визнаю позицій тих дослідників, для яких дослідження проблеми полягає лише у цитуванні авторитетів, без власної позиції та ідеї. Ця позиція не обов"язково має вступати зі всіма у суперечність, вона може й співпадати з існуючими, але має бути усвідомленою, живою. Зрештою, тут форум, а не науковий журнал, тому кожен тут має право коректно поставити запитання і висловити свою думку, якщо така, звичайно, найдеться. Тому мені, як науковцю, смішно з тих добродіїв, які з мудрим виглядом намагаються звести творчий пошук відповіді не непрості запитання до цитування Фасмера з Далем чи ще когось. Особливо там, де то цитування нічого нового не дає. І хоча етимологія і семантика - складні науки, але є основоположні принципи, яких не може відмінити жодна специфіка жодної науки. Наприклад, якщо нас цікавить походження слова, то насамеперд треба подивитися на споріднені і співзвучні йому слова в межах даної мови, як сучасної, так і її давніх версій. Якщо таких слів нема або мало, то це може означати, що слово у цю мову звідкілясь занесено, і тоді можна шукати, звідки, коли, як і чому воно потрапило. З вразуванням етимології, семантики, фонетики і т.п.

Отож, коли ми говоримо про слово "вірш" і споріднені з ним "віршування, віршувати", то не можливо не бачити його близкості із словами "вершити", "звершувати" - ці слова в переносному розумінні означають "досягати вершини", отож ключовим є слово "вершина", вона ж "верх", верховина" і т.д... є вислів "завершити мову", "завершити слово" - дещо пафосний, кажуть "дозвольте завершити слово"... є вислів "вершити суд", "вершити долю" - це все є приклади високо стилю висловлювань - не просто "замовкнути" чи "засудити"... отож, слово "вершити" у пафосних словосполученнях високого стилю української мови - звичайна річ... слів, пов"язаних зі словом "верх" в українській мові дуже багато, в різноманітних формах... це не тільки найближчі форми "верх, вершина, верховина", а й дещо більш віддалені, але також споріднені "-вишній, все-вишній"... ягода "вишня" - це "та, що високо", по суті ця назва відповідає на питання "яка?"... "вИшній" від "високо", споріднений зі словом "вищий"... те, що слова "вірш, вершити, звершувати, верх, вершина, вище, високо, вишній, всевишній" споріднені і за змістом, і за звучанням - це доволі очевидна річ, і прошу більше не смішити мене вимогами підтвердити це посиланням на авторитетне джерело. Я привів доведення - хто бачить, нехай розуміє, і мені нема потреби для підтвердження "у даний момент часу погоди за вікном шукати вислови якигось світил на той рахунок".

Добре, хтось може запитати, чому ж тоді "вірш" а не "верш", якщо походить від "вершити". Це питання просте. Маємо багато прикладів змін голосних при зміні форми слова: "лід - леденіти, піст- постити, ріст-ростити, ніс (що робив?) - носити - нести, хвіст - хвостатий - хвеська (язиката), лити - лійка, супровід - проводити-провести..." як бачимо, з усіх цих прикладів, "і" може переходити в "е, о, и" при відповідній зміні форми слів... Отож, "вірш" давнє українське слово, означає "верхній, вишній, високий" стиль мови. Ще слова української мови, хоч і далеко, але також споріднені зі словами "вірш, вершити, верх, вище, вишній, високо" - це "увінчувати, вінчувати, віншувати", тобто "вивищувати, прославляти шляхом надівання вінків на голову і словесно виявляти почесть і побажання добра"... що маємо? - маємо таке, наприклад: людину за "високі звершення вінком вінчають і віншують віршами" - цілком коректне речення, і тут всі слова, взяті в лапки, підходять до такої ситуації, але при цьому вони є спорідненими і за тим же змістом, і за походженням, і за звучанням.

А що ми чуєм від прихильників походження нашого слова "вірш" від латинського "versus"? мямляння про те, що воно з латини перейшло у багато інших мов? на здоров"я! давайте, для початку, розберемось, звідки воно - то versus - у самій латині. Покажемо, що в межах латини є обгрунтування його походження, не гірше, аніж приведене мною для українського "вірш"... де з десяток -другий подібних за смислом і звучанням слів? де чіткий тренд часової еволюції смислу, як у випадку з українською - від первинного, більш практичного і раціонального "верх" - до складної абстракіції "верх мови, високий стиль - вершити мову, слово"... а у відповідь - тишина... була...

хоча тепер, коли я відповів і поставив свої запитання - чекати на нову хвилю щипань, зачіпок і причіпок від усяких чіпливих причеп довго не доведеться... але якщо не по суті - читайте початок допису...

і на завершення - ще раз "о стіхє"... шановні, я не знаю, чим я когось так образив? процитував ваше ж джерело... самі ж визнаєте - "стіх" не ваше родноє, а, швидше за все грецьке, уж больно пахожєє... посилаєтесь на Фасмера і ще когось... добре - напишіть самі, що все ж таки означає грецькою ото στίχος, і основне - як, коли, ким і навіщо було занесено воно до вас? і як називалися у вас "стіхі" до етого... ясно, що не друковані у видавництві "Москва"... йдеться про те, чи був у вас "на Русі вашій" високий стиль вашої мови, доки греки не занесли вам "стіх"? якщо був - як називався? ... поясніть також, чому такими співзвучними з вашим "стіх", котре від грецької "стіхос=рядок", є ваше ж слово "стіхія", а також "утіх, затіх, притіх" і ін... невже випадково? ... може, "стіхія" від слова "стіх"? але до чого тут грецька лінійка? чому тоді вже не грецьке слово "поезія" - у греків вона вже давно була... а шо, до того, як у вас появилась грецька писанина, високого стилю мови у вас не було? дарую вам версію: колисьте навчилися писати грецькою в лінійку, то пишучи, ви утіхалі, стіхалі... звідти й "стіх" - "напісаноє в тішінє" ... це, звичайно, жарт, але раджу подумати... і, нарешті, якщо ви самі кажете, що ваш язик і наша мова утворились водночас з одної прамови, то поясніть нам, чому і коли до вас попав "стіх" з грецької, а до нас "вірш" з латини.. але перед тим я б волів по порядку почути відповіді на попередні запитання... хоча дуже сумніваюсь, що будуть якісь "толкові" відповіді - напевно, знову відро помий поллється, думають, що на мене, але то даремно, то таки на себе ...