Про завдання армії в суспільстві предків

Формуючи нову за змістом армію України, оновлюючи стосунки в середині такої до рівня людяних, сьогодні варто опертися на той величезний досвід, який мали наші предки у останні три тисячі років. Препаруючи цей досвід, найперше з точки зору світоглядної, варто зрозуміти ті цілі, які були обов'язковими для військової людини на теренах слов'янства часів Артанії, Дулібії, Росі, Волині-України. Бо осмисливши їх, маємо застосувати найцінніше — правила духовного служіння суспільству людей зі зброєю.

То які цілі ставились для слов'янського та українського війська в минулому? Які настанови повинні були усвідомлювати ті, хто потрапляв в лави слов'янського чи українського війська? Що мали розуміти люди зі зброєю в руках, починаючи від очільника армії та до кожного пересічного вояка?



Рис 1. Військо Івана Богуна в битві під Вінницею (льодяна пастка для ворога)

Тут варто нагадати, що починаючи з часів артанських, часів давніх слов'янських, з перших століть І тис. до н.е. і аж до 18 ст. н.е. (а це майже три тисячі років) на центрально-слов'янських обширах, з осередком на Волинських землях, домінувала система давнього православного світогляду, віра в ПРАВу, віра в БОГа (БОГ — Братство Отців Господніх).

Ця система, яку очолювала Рахмано-волхвівська духовна система, не тільки формувала слов'янське світобачення і світосприйняття, а і визначала устрій світлого людяного суспільства, всі процеси життєдіяльності в такому. Ця система породила те, що нині звемо українською ментальністю.

Про це ви можете прочитати у збірці під назвою «ТРАДИЦІЇ ХАРАКТЕРНИКІВ» /збірка статей з видання «Братство Богуна„, №2 — №35 за 2022-2024 роки/ яка є в інтернеті. В інтернеті варто знайти і інші статті по вказаній темі:

• «СЛОВ'ЯНСЬКА АРХЕОЛОГІЯ І ТАЄМНИЦІ ВЕЛИКОЇ ДУХОВНОЇ СПІЛЬНОТИ';
• «ВІЙНИ ПРОТИ СЛОВ'ЯНСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ';
• «ПРАВА, ЯВА, НАВА ЯК ОСНОВА ДАВНЬОГО ПРАВОСЛАВ'Я';
• «АРМІЙСЬКЕ БРАТЕРСТВО – НАСТАНОВИ ПРЕДКІВ».

Духовне слов'янське суспільство, яке жило за законами ПРАВИ, за законами БОГА, формувало особливі вимоги до людей, які брали в руки зброю, які складали військо чи армію. Їх єднання трималось на давній світоглядній православній основі, на духовному братерстві.

До того ж — це духовне братерство, яке будувалось на давньому православному світогляді, було закарбоване і у назві військової сили слов'ян, АРМІЯ (сакральна аббревіатура АРМІЯ означала — А/духовна Рідня Могутня Ірійна Явлена). Тобто, назва АРМІЯ єднала православних вояків з ПРАВою, з БОГом. Про це читайте у статті з інтернету «ЯК РОЗУМІЛИ СЛОВО „АРМІЯ“ НАШІ ПРЕДКИ?».



Рис 2. Битва під Пилявцями - українська армія атакує

Також слід зауважити, що Рахмано-волхвівська система, освячена Правою, формувала три головні сфери діяльності слов'янського суспільства, три важливі напрямки діяльності в Яві:

А. Духовно-просвітницький напрямок (духовне виховання, навчання, лікування);

Б. Адміністративно-військовий напрямок (управління, армія, правопорядок, військо);

В. Господарчо-виробничий напрямок (господарство, виробництво, економіка).

Графічно цю систему зображено на рисунку у статті «УСТРІЙ СЛОВ'ЯНСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ДЕРЖАВ МИНУЛОГО» (Рис.2 «Схема Рахмано-волхвівської православної системи в світлих Мирах Всесвіту»), яку можна знайти як в інтернеті, так і у збірці «ТРАДИЦІЇ ХАРАКТЕРНИКІВ».

Предки казали, що Рахмано-волхвівська православна система є універсальним механізмом для спілкування суспільства з Творцем і Правою! Ця система мала благословління від Творця, яке дозволяло світлому духовно суспільству отримувати енерго-польову допомогу Прави, мати справедливі і дієві механізми управління у громадах (вічову структуру), контакт з Колом Отців Господніх, Царствами Божими, Родами всіх явлених у Яву душ.

Рахмано-волхвівська православна система дотрималась чіткої, визначеної Правою, ієрархії. На чолі такої була Перша Троянь – орган з трьох вищих Рахманів з відповідними обов'язками та посвятою, сакральним символом — гербом (тризубом). Статус Першої Трояні дозволяв її духівникам мати найвищий контакт з Творцем, Колом Господнім, Небом.

До того ж адміністративно-військовий напрям діяльності слов'янського суспільства, де було місце армії, завжди очолювався тими, хто був членом духовної православної системи. Армійське керівництво тих часів – це воїни-духівники різних рівнів посвяти, найвищі з яких були виключно Рахманами (Характерниками).

У 17 столітті воїнами та духівниками (Рахманами-Характерниками) були – Іван Богун (носив звання Першоотця і БУСа), Данило Нечай, Іван Сірко, Максим Кривоніс та інші. Бо тільки таким людям Українська держава 17 століття (Волинь-Україна) доручала справу оборони рідного краю, справу збройного захисту духовних цінностей українського народу, збереження православних святинь (храмів, святилищ, могил предків), долю майбутнього народу.



Рис 3. Козацький похід на чайках на Чорному морі (16-17 ст.)

Щоб зрозуміти значення духовної високості воїнів у давньому православ'ї, степіні досконалості їх душ (їх ірійних рівнів), варто ознайомитись з інтернет-статтею «ДУХОВНІ ПРОВІДНИКИ ВСЕЛЕНСЬКОГО ЛЮДСТВА„, де є схема Світлого Ірію з ірійною шкалою, з Царствами Прави, з Явою та Навою (Рис 2. «Схема Світлого Ірію у Нових Часах»).

Аналізуючи вище сказане, варто поставити собі такі запитання.

Якою була духовна орієнтація озброєних людей в слов'янському та давньоукраїнському суспільстві на основі давнього православного світогляду? Які завдання ставила Рахмано-волхвівська система для війська та армії, організовуючи суспільство предків?

Таких завдань для армії та війська ставилось лишень три. Вони звучали так:

• Завдання 1. Захист суспільства, держави чи союзу держав, народу чи народів, від ворожих нападів, ворожого вторгнення, розбою;
• Завдання 2. Ліквідація зовнішньої загрози, агресивного чужинського кубла поряд, яке націлене лиш на експансію, на вторгнення і грабіж;
• Завдання 3. Допомога союзним державам і народам, які сповідують світлі людські цінності, на їх прохання і заклик, у важкі часи.

Про дотримання предками таких позицій говорять численні свідчення їх боротьби у минулі часи, з хижим, агресивним, підступним. Для економії часу звернемо увагу на найбільш знакові приклади виконання таких завдань з минулого.

Завдання перше. Яскравим прикладом захисту суспільства є боротьба предків з татаро-яхівським нашестям 13-14 століть, самовідданість, яка завершилась у 15-16 століттях формуванням держави Волині-України (про неї у інтернет-статті «КАРТИ РОСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: ВОЛИНЬ—УКРАЇНА XVI-XVII СТ.»).

Завдання друге. Очевидним прикладом усунення загроз ззовні є росько-візантійське протистояння 7-11 ст.н.е., з походами (в тому числі князів Ігоря та Святослава) на агресивну Візантійську імперію, яка повсякчас намагалась колонізувати слов'янський простір, зробити слов'янські народи рабами, нав'язувала всім навколо ідеологію псевдоцінностей (про це у інтернет-статті «ВІЙНИ ПРОТИ СЛОВ'ЯНСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ„).

Завдання третє. Стосовно допомоги сусідам, то варто згадати два факти. Перший — це допомога Артанії союзними походами (Сарматським і Карпатським) в 6 ст. до н.е., які відіграли вирішальну роль у збереженні слов'янського спадку та формування на місці колишнього Артанського союзу нового утворення – союзу Дулібського, Дулібії (1-8 ст.н.е.). Другий – це участь українських військ з боку європейської військової коаліції в битві під Віднем (1683 р.).



Рис 4. Битва під Віднем за участі українських козаків (1683 р.)

Звісно, що прикладів з далекого минулого можна привести сотні і сотні. Але навіть наведених досить, щоб зрозуміти головне – занедбання трьох головних завдань у армії світлих народів призводить суспільство і держави таких до бід та руйнування.

То що маємо зрозуміти з досвіду предків?

Що можемо перейняти з нього для формування нової за змістом української армії?

Є три головні висновки:

І. Духовно світле суспільство має народити духовно світлу військову силу — Армію, метою якої має бути збереження головних світоглядних цінностей цього суспільства;

ІІ. Справжня Армія світлого суспільства має дотримуватись трьох головних завдань:

а) оборона суспільства;

б) запобігання зовнішнім загрозам;

в) допомога світлим народам;

ІІІ. Структура справжньої Армії повинна будуватись на засадах світлого суспільства, а її учасники, від найвищих керівників до пересічних воїнів, бути людьми високодуховними та єдиним духовним братством.

І на завершення.

Падіння Української держави в другій половині 17-го століття сталось саме через занедбання зрадливим старшинством досвіду предків, відкидання ним основ православного світогляду, занехаяння Рахманського вчення, порущення принципів духовно світлої армії.

Нині ми не маємо права повторювати помилки попередників, відкидати досвід світлих душею предків.

Маємо усвідомлено будувати духовно сильну українську армію!

+ + +



З видання «Армія України„, №2, 2025 р.

Інші публікації блогу Святояр дивитись тут — https://sviatoiar.uamodna.com