Або ж "встречают по одежке, провожают по уму". Тема навіяна темою про армію, тунелі у вухах і дреди. В мене виникла думка, що час іде, а реакції людей не змінюються. У 80ті-90ті мої сусіди були шоковані виглядом моїх друзів, з волоссям по лікті і рваними вузькими джинсами (100 % наркомани). Коли в моєї сестри був депешівський період і вона ходила завжди в чорному, то питались мами, чи вона, бува, не сатаністка. Тепер люди дивуються дредам, тунелям і іншим речам, автоматично приписуючи їхнім носіям моделі поведінки, прогнозуючи майбутнє ітд. Я цього не роблю. Може тому, що сама ще з того не виросла сама така була, тому, що в мене 18ти-літня дочка, тому, що вважаю, що головне все-таки те, що в людини в голові, а не на ній. Один із моїх улюблених музикантів виглядає отак Людина працьовита, талановита, мультиінструменталіст, крім того займається тайським боксом, подорожує, пише вірші. І якось мене не шокують ні тунелі у вухах, ні потатуюване тіло. А Ви часто піддаєтесь стереотипам і "встречаете по одежке"?
Для мене головне щоб людина була чиста, твереза і адекватна. А який одяг носити особиста справа кожного. Це лише дань стилю в той чи інший період життя. Пройде пару місяців,придумають щось нове. Мені навіть подобаються люди які вдягаються не так як всі, намагаються виділятись. Не люблю я сіру масу, яка закомплексована і зациклена на думці інших людей.
Як вдягається молодь,мені абсолютно по цимбалах,бо знаю по собі - це варіант самовираження.Сам колись був такий,і ці теперішні діти колись будуть скоса дивитись на своїх нащадків.Стосовно людей середнього віку,ну не завжди доречно,на мою думку, носити кулко в носі.
А я зізнаюсь чесно...ну не подобається мені....особливо оті чоловічі штани з мотнею... точніше коли це без смаку і дреди і тату і волосся червоне в стричку і одяг далеко не ошатний...і рюкзак за спиною засмальцований і з рота ваняє всякими гидкими слівцями...оце мені не подобається і в даному випадку говорити про самовираження не варто.Інша сторона медалі: гарні кульчии у вухах,нехай в три ряди,чисте волосся нехай у 100000 косичок,нехай навіть боти чорні військові,але при тому всьому присутній смак, а не воронячий прикид....то воно й не так страшно,а щей коли головане пуста......а це саме головне...
Я носила гади, волосся в косички, джинси в дзюрках з булавками і відповідно мала багато знайомих неформалів. Тому сприймаю таких людей нормально. Серед них є настільки різні люди, як і серед тих, хто не відрізняється у натовпі. Чого не люблю в одязі - то це плям, дзюрок незапланованих, видима нижня білизна. А зі стилів одягу не подобається гопнячий, реперський і аля Періс Хілтон. До людей в такому одязі довше будується довіра і повага, якщо взагалі до того доходить. А, ще одяг міліціатнів відлякує Волію з такими людьми взагалі не перетинатись
Аналогічно...тільки тепер вже гади переродились в Мартінси( бо якось не пасує...юш літа), а джинси порізані ето наше фсьо.
+1, але... "Відповідність форми і з(/в-)місту" теж має місце. Порожня голова відповідає порожньому декору. Наспівуючи: http://www.youtube.com/watch?v=hXqMrXkPHfE
Можете закидати мене тапками, але я вважаю що всі люди які намагаються привернути до себе увагу своїм екстравагантним епатажним виглядом, десь у глибині душі просто закомплексовані і не впевнені у собі.. у них живе страх що якщо вони не будуть так одягатися чи оздоблюватися - то більш нІчим їм буде вирізнятися із "сірої маси". Звичайно, є і самовираження, почуття краси, моди, стилю - в кожного своє, і якби не "авангардні" люди - мода би застигла статично. Але є і естетика пропорцій, вироблена з античних часів, та що кристалізувалася впродовж кількох тисячолітть. І от мабуть, оця сама естетика не дає мені всерйоз сприймати ні довгу матню в жіночих і чоловічих "штанах" - брюками це назвати неможливо, ні довіряти вмісту чарівної голівки тієї, яка оце носить..
Часто. То не завжди правильно, але та вже я влаштований. Я довіряю своїй інтуіції і першому враженню про людину. Але справа не в стилі одягу, а скоріше в смаку людини. Ті ж самі нєформали, серед яких в мене є достатньо колєгів, можуть справляти або приємне враження, або відразу. Ті ж самі джинси можна порізати гарно, або як в голову вдарить. А якшо їх ше і не прати ..... Те маме стосується кульчиків в вухах, пірсингу і т.п. До всього треба мати смак і відчуття гарного. А от до отих дирок в вухах величезних і т.п. .... ну я не знаю. Мені здається шо адекватна людина просто б не стала так поводитися зі своїм тілом. Але я розумію шо то сильно субяєктивна думка. бо розтягнути собі вухо то не є шось страшне, а курити і пити - то реально себе гробити. А ше я вважаю шо одяг крім того шоб бути гарним має бути ше і зручним. Тому оті білі штані постом вище вважаю повним бздуром
кх-кх.. ну оце вже, вибачте, жінок - не стосується. Слава Богу що зараз немає моди на корсети! На 12-сантиметрові каблуки, на високі зачіски (між іншим, шпильки натискають часом голову до стиснення судин і головного болю ), на декольте в яких не можна робити зайвих рухів і міні-спідниці, у яких треба дуже обачно сідати.. Просто жінки вже так звикли до своїх незручностей, що їм і на гадку не спадає зважати на них. Це гарно і подобається чоловікам- а значить, можна звикнути. p.s. взагалі-то зручніше всього у якомусь вільному халаті/хтось любить довгу футболку і м'яких тапках або взагалі босоніж. тільки: тссс.. Абсолютно погоджуюся. Інколи навіть те, що ніколи раніше не сприймав, настільки зі смаком підібрано, що мимоволі захоплюєшся і змінюєш свою думку.
Отой голий пупець жище штанів мені підсказує шо на лошадке вона кататися не буде. А якшо таки і надумає то точно собі нирки обморозить
Тільки резинку на талії треба тугіше затягти, пожалуй.. Естетика і зручність - не завжди ідуть в ногу в одязі. Спортивки може і зручніші за строгі брюки, але кожним же своє місце і час.. Крім того, особисто мене приваблює в одязі чоловіків мужність, а в жіночому - жіночність. Тому коли в одязі чоловіка я бачу забагато жіночності.. це мимо моєї волі впливає на моє перше враження про саму по собі людину. Хоч розумом я розумію, що не варто поспішати і це може бути розумна, талановита, чудова людина.. але є речі які спрацьовують мимо волі. Навіть не знаю, напевне, це і є - стереотип.
Ну та чекайте. В жіночім одягу не ходив, тому не знаю, але самому краватка мішає. І сорочка строга теж мені не зручна. Але вдягаю на весілля чи ше якісь урочисті події. А повсякденно ходжу в тому шо мені зруно. Так само на співробітниць шойно глянув. Таких декольте шоб аж важати треба нема. Каблуки/платформи є не високі. В мене мешти не конче меньший каблук мають. І нічо - виглядають дуже навіть гарно .
"Зручно" - поняття залежне від правил гарного тону у середовищі де Ви живете.. наприклад, мешканець села навіть на повсякдень може одягатися ще більш вільно ніж Ви на повсякдень.. і Ваш "повсякдень" для нього може бути таким же незручним, як для Вас краватка і строга сорочка. А от для професійного іноземного менеджера, який півжиття провів у костюмі і сорочці, сорочка і краватка якраз і є - повсякденний зручний одяг.. Так само для міської жінки повсякденний невисокий підбор - дууже зручний (бо вона знає що таке високий), а для селянки - ціла мука (бо у неї повсякдень - тапки). Коротше кажучи, необхідність формує наші уявлення про зручність. Все відносно.
Екстравагантний одяг і зачіски - то ще куди не йшло. Поняття моди і краси річ непостійна. Сьогодні ти молодий, хочеш самовиразитися і бути несхожим на інших, а завтра дурка проходить, люди розумнішають і можуть самовиразитися своїм інтелектом, талантом до чогось, гумором чи іншим. Смаки міняються, часто на кардинально протилежні. І тому стиль одягу можна змінити, волосся має властивість відростати, та і перефарбувати можна завжди. А от тату, пірсинги чи тунелі в вухах, чи розрізаний навпіл язик як у гадюки - це вже "навсєгда". Якщо зі смаком зроблене тату може додати певного шарму 18-річній дівчині-студентці - то уявіть собі наскільки воно буде недоречним, коли ця дівчинка стане зрілою леді і займе якусь відповідальну посаду, а то й взагалі коли стане старою бабкою. Народна мудрість каже: "Зустрічають по одежі, проводжають по розуму". Так воно і є. Але все ж таки зустрічають по одежі! І часто буває, що зустрівши по одежі (зовнішньому вигляду) тебе тут же "проведуть", не давши найменшого шансу проявити свій розум. Кілька років тому в мене був випадок, коли я шукав на фірму головного бухгалтера-комерційного директора. В назначений час прийшло біля десятка претенденток на співбесіду. Мене вразив наповал зовнішній вигляд однієї з них - вся в тату, пірсинах, розмальована як писанка, обвішана ланцюгами як новорічна ялинка, спідниця довжиною максимум 15 см. Мені дуже подобаються короткі спідниці , але коли є що показувати - а в тої нога вище коліна такої товщини, як в мене талія . Ну в кінці-кінців повинен бути у людини хоч найменший смак і реальна самооцінка своєї зовнішності! Ну не кожному ж підходять міні спідниці, чи брюки, чи декольте! На її добрий день я відповів допобачення. Ні, якби то був салон тату чи пірсингу, я би її взяв на велику зарплату на любих умовах - кращої живої реклами для такого салону мабуть не знайдеш. Але коли це солідна фірма і їй прийдеться зустрічатися з ВІП-клієнтами і партнерами дуже високого рангу- то звиняйте, що ж вони можуть подумати про таку фірму. ---------- Додано в 14:38 ---------- Попередній допис був написаний в 14:15 ---------- Або ж присутність вмістимого того памперса при відсутності самого памперса.