Зе проти ЗСУ

Юрій Галушкін, Горбенко, Лапін, Рюмшин. Це не весь перелік прізвищ командирів, які опинились на лавці підсудних. Здається, скоро до них може туди присісти і полковник Віталій Золотарьов.

Побратими кажуть, йому вже надходять попередження і поради шукати адвоката.
Це колишній командир 46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України
, яка дотепер боронить околиці Курахово.
Спочатку його зняли з командування бригади. Бо мовляв він винен у втраті Курахового. Тепер хочуть за цю ніби-то втрату публічно карати.

Хто такий Золотарьов?
Це командир, який від початку створення у 46 бригаді. Він ще під час Соледару, де підрозділи 46 опинились в оточенні, бо піхота сусідів тікала так, що її ловили аж десь в Краматорську.

Навколо нього створився колектив у бригаді. А це дуже важливо!

Він став комбригом в розпал боїв на Курахівщині.

За цей час боїв лише одна 46 відправила на відновлення 7 ворожих бригад. Стояли в місті навіть тоді, коли туди лишалась одна дорога і тримали місто , навіть тоді коли майже не було піхоти.

Але як можливо триматись у висотках довго, коли кожну з них обороняє по 2 людей?
Як можна втримати місто одним і майже стертим батальйоном?
Як можна втримати місто, коли все навколо оточене?

Тобто, спочатку армія втрачає Вугледар, бо нікому було не цікаво з верхнього командування, що там понад два роки стоїть стерта72 ОМБр ім. Чорних Запорожців бригада і її не можуть адекватно вивести. Потім стається ще й Успенівський мішок, де затискають підрозділи79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада. А увесь цей час тільки лінивий не казав, що Вугледар - ворота у Курахово.

Потім піхота біжить цілими ротами з міста Селідове і ми втрачаємо Гірник-ключову висоту на напрямку. І ворог там займає ніфігову таку нашу лінію укріплень, яку дійсно будували. Але вийшло, що для росіян.

Фронт навколо Курахово, яке утримує 46 бригада понад рік до цього, складається як картковий будинок за лічені дні.

Але винен у втраті міста - саме командир 46?

Поповнення людьми майже нема. Бо влада провалила мобілізацію. Спочатку звільненням воєнкомів. Потім лайтовим законо про мобілізацію, який на руку більше ухилянтам.

Немає дієвого покарання за СЗЧ. Звісно воно буває різним, але коли і на флангах Курахово біжать солдати цілими ротами, то їм нічьо. Так можна.

В будь якого комбрига нажаль немає повноважень дістати «з кишені» резервну бригаду чи хоча б батальйон і поставити її собі в підмогу. Бо це вирішує особисто Главком.

Командир часто навіть самостійно рішення на маневри не може ухвалити, без узгодження з ГШ. АЛе поки це узгодження відбудеться, ситуація на полі бою може кардинально змінитись.

Тож комбриг воює тими силами і засобами, які в нього є в розпорядженні.

Але, напевно краше було, аби офіцери і солдати в тому таки Курахово лягли смертю героїв, аніж прийняти складне рішення про вихід і зберегти цінну піхоту? Вірніше її залишки.

Дякую за службу, панове офіцери. Сідайте на лаву підсудних. Виходить так?


https://www.facebook.com/share/p/14zJtzTQsU/

 

В підозрі генералу пишуть, що командувач ОТУ Харків «неправильно оцінив розвіддані», «не готувався до наступу ворога» тощо й тому має бути притягнений до кримінальної відповідальності.
Ну, ок, а до якої стінки слідчі ДБР запропонують поставити членів РНБО, котрі 23.02.22 майже повним складом (за винятком Залужного й Резнікова) відмовилися вводити в країні воєнний стан? А керівництва партії й депутатської фракції, котрі відмовилися ставити на голосування дофінансування армії перед самим крупномасштабним вторгненням - попри наполягання опозиції? А Верховного головнокомандувача, котрий видав Укази про застосування Збройних сил України та мобілізацію вже після московитських ракетних обстрілів Києва (хоча плани нападу від провідних розвідок світу були загальновідомі)?
К.В.

 

Від початку Великої війни між військовими і політиками існував неоголошений договір: аналіз правильності управлінських рішень ( крім корупції та держзради) залишимо на після війни.
Можна знімати з посад, відправляти у відстойник, але вивчення кримінальності тих чи інших рішень - потім.

Але в голові у Зеленського вже не Перемога, а другий термін. А значить перемогати треба конкурентів. А конкуренти - військові.

Тому договір розірвано. Почалися показові посадки військових.
Чому показові?
Бо арештовувати людину в погонах - абсурд. Вона і так не має права відлучатися з місця несення служби, це само по собі є криміналом.

Так що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та ще й повторна підозра після внесення застави - сигнал іншим військовим.

Але все на світі має зворотній ефект.
Особливо - звинувачення політичного керівництва до військового.

В підозрі генералу пишуть, що командувач ОТУ Харків «неправильно оцінив розвіддані», «не готувався до наступу ворога» й тому має бути притягнений до кримінальної відповідальності.

Чому тоді немає справи про неправильну оцінку 52 розвід інформацій західних розвідок про неминучість вторгнення рф на територію України?
Адже 106 стаття Конституції України чітко визначає, що Президент «приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі ЗАГРОЗИ нападу, небезпеки державній незалежності України»

Які наслідки принесла відмова Президента Зеленського оголосити мобілізацію, підвищення боєготовності військ та введення воєнного стану для виведення ЗСУ на рубежі оборони з одночасною евакуацією населення - ми знаємо: на раніше вказаних за 6(!) місяців розвідкою напрямках рашисти в лютому- березні йшли без особливих зусиль. Через незруйновані мости по новим дорогам без жодних фортифікаційних споруд для ЗСУ.
Вже 26 лютого росіяни окупували Мелітополь, 2 березня Херсон, 5 березня Гостомель, 2 березня був оточений Маріуполь.
Це вам не «вклинення» ворога під Вовчанськом!

А якщо військові нагадають політикам, що передбачений в 2019 законодавством План оборони вони отримали за 2,5 місяці до війни, а Стратегічний план застосування ЗСУ, частиною якого є Стратегічний план розгортання ЗСУ так і не був затверджений Верховним Головнокомандувачем?

А якщо спитають, чому до 2019 на Чонгарі було 21 тис укр військ з приданими артилерійськими і ракетними дівізіонами, а в лютому 2022 там залишився напівкомплектний батальйон морпіхів і 8 саперів на 24 мости?
Або чому після особистої презентації директором ЦРУ напрямків і сил вторгнення росіян саме з Гостомельського аеропорту - головного напрямку рос десанту - було знято бригаду НГУ?

***********************

Влада всю війну відповідає, що такі питання не на часі.
Я впевнений, що у вільній країні, яка веде війну на виживання, будь-які питання на часі.
Не на часі лише політичні справи проти військових.
Ю.Л.

 

Сьогодні ми бачимо публічне затримання українських офіцерів. Їм інкримінують ряд звинувачень повʼязаних із неналежним виконанням своїх службових обовʼязків. Вражає те, як відбулося саме затримання та засідання в суді. Вражає ставлення до офіцерів. Хочеться вірити, що суд підійде до цих справ обʼєктивно та виважено, глибоко розбереться із всіма причинами та наслідками, будуть зроблені правильні висновки в інтересах підвищення нашої боєздатності і що на меті - дійсно розібратись і покращити військову систему, виправити помилки, а не призначити крайніх в наших поразках.

Засудження генералів та офіцерів під час війни за недбалість та прорахунки в ухваленні рішень сьогодні набуло гостроти. Наслідком може бути як і позитив, так і негатив для війська, держави та країни в цілому. Засудження можуть, при правильному підході, зміцнити правосуддя, однак вони можуть і послабити фронт. З одного боку це сигнал про відповідальність іншим, а з іншого – підрив довіри між армією та державою, зниження військового духу та ефективності командування.

Щодо негативу, по-перше, засудження командирів може суттєво підірвати моральний дух, створити атмосферу страху серед інших офіцерів і генералів. В результаті, через побоювання кримінальної відповідальності за можливі помилки, військові лідери можуть уникати рішучих дій, які так необхідні сьогодні. Це може знизити ініціативність та готовність брати на себе відповідальність у критичних ситуаціях.
Тут необхідно памʼятати, що війна – це сфера постійної невизначеності, хаос, де неможливо прорахувати всі наслідки, а помилки є неминучими. Під час війни у В’єтнамі армія США зіткнулася зі значною критикою за невдачі, однак масштабних судових процесів проти командирів не було. Вище командування уникло прямого переслідування генералів та старших офіцерів, бо стратегія ведення війни виявилася хибною. Натомість зусилля були зосереджені на аналізі помилок для недопущення їх у майбутньому. Якщо ми будемо карати наших офіцерів за кожне хибне рішення, це може викликати ефект “заморожування”, коли командири будуть ухилятися від ініціативи, побоюючись наслідків. Це особливо небезпечно в умовах, коли росіяни діють агресивно й непередбачувано, коли зброя, способи дій та тактика змінюються так швидко, що перемагатиме той, який швидше адаптується до нових умов, іншими словами той - який не боїться помилятися.

По-друге, військовослужбовці можуть сприймати такі дії як несправедливість. Це, в свою чергу, підриватиме довіру до системи правосуддя та політичного керівництва держави.

По-третє, під час війни командири, лідери є ключовими фігурами і будь-які зміни чи усунення з посад можуть дестабілізувати командні ланцюги, особливо якщо немає краще підготовлених замін, а з цим у нас точно тепер є проблема.

По-четверте, ворог може і буде використовувати ці історії у своїй пропаганді. Це може стати потужним інструментом в його руках для деморалізації як наших військових, так і суспільства.

Нарешті, засудження на основі недостатньо обґрунтованих звинувачень може стати небезпечним прецедентом та прикладом “полювання на відьом”. У військових умовах нерідко буває дуже важко об’єктивно оцінити, чи міг командир вчинити інакше. Часто притягнення військових до відповідальності може бути зумовлене не реальними злочинами, а політичними цілями. Війна – це час, коли уряд стикається з великим тиском суспільства. У пошуках “винних” влада може використовувати суди як інструмент задоволення громадської думки, навіть якщо це шкодить армії. Прикладом того, як політично мотивоване переслідування військових може мати катастрофічні наслідки є Сталінські чистки, під час яких було знищено значну частину командного складу Червоної армії. Багато талановитих офіцерів були репресовані, що значно послабило боєздатність країни в перші роки війни.

Говорячи про іншу сторону, варто відмітити наступне.
Перше, притягнення до відповідальності може продемонструвати, що навіть у складні часи є верховенство права, а посадові особи несуть відповідальність за свої дії або бездіяльність.

Друге, якщо йдеться про реальну недбалість або злочинну бездіяльність, це може стати сигналом для інших офіцерів діяти відповідально і чесно. При цьому, громадяни, які вимагають справедливості, можуть відчути, що їхні вимоги враховуються, а держава діє в інтересах суспільства. Під час війни в Лівані в 2006 році, командувач сухопутних військ Ізраїлю Уді Адам став об’єктом критики за нерішучість і неефективне керівництво. Хоча він не був притягнутий до кримінальної відповідальності, його відставка стала уроком для інших командирів: система показала, що недбалість чи помилки у плануванні мають наслідки. Це дало поштовх для реформ, що зміцнили обороноздатність Ізраїлю. Зараз Україна переживає історичний момент, коли ефективність і прозорість військової системи визначають її майбутнє. Тому, якщо військове керівництво буде нести відповідальність за свої дії, це зміцнить довіру людей до держави й армії.

Третє і найголовніше, знову ж таки, при правильному підході, якщо процес є прозорим і справедливим, це може сприяти вдосконаленню системи командування та зменшенню ризику повторення помилок. До прикладу, у багатьох країнах воєнні прорахунки аналізуються після завершення конфлікту, коли можна оцінити події без емоційного навантаження. Це дозволяє розмежувати злочинну недбалість від стратегічних прорахунків. В ході Першої світової війни британський генерал Дуглас Хейг був широко критикований за величезні втрати під час битв на Соммі та Пашендейлі. Його звинувачували у використанні неефективних, застарілих тактик, що коштувало життя сотням тисяч солдатів. Однак судового переслідування не було. Лише після війни уряд провів оцінку його дій і визнав, що деякі рішення, хоч і суперечливі, були єдино можливими в умовах тогочасної війни.

У війні проти Росії за незалежність та існування України на перший план виходить не лише бойова міць, але й здатність ефективно керувати військами та приймати правильні рішення. При цьому здатність навчатися на помилках є критично важливою. Проблема слабких управлінських здібностей частини генералів і старших офіцерів часто обумовлена недоліками військової освіти та системними проблемами, що є викликом для держави, для нас. Відповідно, нам треба діяти в таких ситуаціях тільки так, щоб зміцнювати військо, а не руйнувати його.

Проблеми військової освіти і підготовки

У багатьох арміях світу професійна підготовка лідерів (командирів) є основою бойової ефективності війська. Україна, як і багато інших пострадянських країн, успадкувала систему військової освіти, орієнтовану на радянські підходи, які часто ігнорують гнучкість, сучасну тактику, критичне мислення та ініціативність. Війна, яка триває з 2014 року, а особливо з 2022 року, продемонструвала нагальну потребу у зміні цих підходів.
Ізраїль, перебуваючи у постійній війні, зробив військову освіту одним із пріоритетів. В ізраїльській армії командири навчаються діяти автономно, ухвалювати рішення в умовах невизначеності та нестачі ресурсів. Наприклад, офіцери Ізраїлю систематично проходять якісні курси підвищення кваліфікації навіть під час воєн. Важливим елементом є обмін досвідом після кожного бою, кожної операції, щоб мінімізувати повторення помилок. Тому нам необхідне запровадження такої системи військової освіти та підготовки, яка фокусується на сучасній тактиці, управлінні ресурсами в умовах дефіциту та розвитку ініціативності на всіх рівнях командування. Нам необхідно навчатися під час війни, навчатися постійно і якісно. Ми маємо регулярно проводити тренінги для командирів прямо на фронті, де можливий обмін досвідом і розбір реальних ситуацій. Особливо важливим є використання досвіду країн НАТО для оновлення підходів в навчанні та формуванні нової “learning culture” у війську. Детальніше можна прочитати тут: https://www.pravda.com.ua/columns/2023/11/22/7429819/

Працювати над помилками, а не карати за них

Під час війни навіть навіть найкращі командири допускають помилки, особливо в умовах дефіциту ресурсів або переваги противника в чисельності. Помилки потрібно аналізувати, але покарання за них не повинно руйнувати армію. Після провалу операції в Сомалі у 1993 році (битва в Могадішо) військове командування США не карало офіцерів. Натомість було проведено масштабний аналіз, внаслідок якого американці переглянули свої тактичні підходи до проведення спецоперацій. Це дало змогу уникнути подібних прорахунків у майбутньому.

Про Аналіз післядії (After-action review) в нас тільки лінивий ще не говорив. Нам просто вкрай необхідно використовувати цей інструмент на всіх рівнях. Після кожного бою, кожної операції створювати групи, комісії для аналізу дій командирів, визначення причин успіхів і невдач. Що стосується кримінальних справ, то вони мають відкриватися лише у випадках свідомої службової недбалості або зради, а не через прорахунки у складних умовах.

Ну й останнє, але не менш важливе, необхідно забезпечувати офіцерів ресурсами, технікою та інформацією, щоб вони могли успішно виконувати завдання. Брак координації, низький рівень взаємодії між підрозділами або навіть командуваннями призводить до нерозуміння цілісної картини, а відтак - загрози, що веде до недостатньо ефективних дій.

Зміцнення довіри між армією та державою

Довіра між військовими і політичним керівництвом є фундаментальною основою успіху на війні. Якщо командири бояться політичних переслідувань, службових розслідуваннь, покарань за помилки, це руйнує боєздатність армії. Під час Другої Світової війни, Вінстон Черчилль навіть у найкритичніші моменти не руйнував довіру до генералів. Коли британські війська зазнали поразки у Франції в 1940 році, Черчилль не звинувачував командування, а зосередився на консолідації зусиль для майбутнього контрнаступу. Тому нам краще зосередити зусилля на тому, щоб розповісти суспільству про всю складність війни. Політичне керівництво має пояснювати людям, що помилки під час війни неминучі, але вони не означають зраду чи недбалість. Також треба обʼєктивно аналізувати дії командирів для того щоб розуміти прорахунки на вищому рівні, треба не перетворювати це все на судилища. Тим більше - публічні судилища, принижуючи гідність своїх воїнів і даючи ворогу можливість доєднатись до цього. Важливо також нагороджувати успішних командирів та робити визнання їхнього внеску, що мотивує інших до якісної роботи.

Як висновок, Україна має унікальний шанс трансформувати свою армію під час війни. Важливо пам’ятати, що сила військового керівництва залежить не лише від професіоналізму, але й від довіри до нього. Карати за прорахунки під час війни, а особливо без глибокого аналізу – це ризикована стратегія, яка може послабити бойовий дух і командну ефективність. Замість цього варто інвестувати у військову освіту, аналіз помилок і зміцнення довіри між державою, армією та суспільством. Лише таким чином можна побудувати армію, здатну не лише перемагати, а й забезпечувати мир на десятиліття вперед.
https://www.facebook.com/share/p/19uwWxMxog/

 

Я так розумію Зеленський запустив цю хвилю арештів військових з формулюванням "Проігнорував наявні розвіддані, оцінив наступ росіян на даній ділянці «як малоймовірний», та відповідно віддавав накази та розпорядження підлеглим, які не відповідали реальній обстановці, що у підсумку призвело до трагічних подій на лінії фронту", щоб якщо українці почнуть вимагати виправдати військових, то Зеленський і сам себе виправдав по цьому ж формулюванню, або якщо вже типу Зеленський за цим формулюванням винен, то і військових він усіх звинуватить, забуваючи, що саме він, Зеленський, не ввів своїм наказом у дію Закон про Оборону після численних попереджень, щоб ЗСУ могли вийти з частин і почати займати вогневі рубежі, зустрічати ворога.

Ніби бере в заручники усіх військових ЗСУ.

Типу: або мене виправдовуйте, або я їх всіх за це ж посаджу.
Мирослав Логійко

 

Прочитав. Вчитався.
Про розвіддані, ігнор та хибну оцінку ситуації щодо наступу кацапів.
Це виходить дбр у взаємодії зі сбу натякають що наступну підозру вони готують Верховному та його ефективним менеджерам?
За аналогічну ситуацію щодо січня-лютого 2022 ???
Бути того не може!
Адже нинішньому голові сбу разом із заступником голови офісу Президента довелося в результаті бігати Києвом.
і вбивати чеченців!!?

 

Звичайно, я можу висловити лише власну думку (хоча, мушу зазначити, вона дивним чином збіглася з думкою одного мого знайомого, який вже пару днів як офіційно став працювати на аналітичній посаді в одному вашингтонському Think Tank, чиїми послугами користується, зокрема, команда нової американської мітли). Думка моя така: захисники України потребують наразі захисту. Причому захисту дієвого, будь-якими засобами... і не тільки тими, які українська незаконна влада (а Єрмак є владою незаконною, бо, не будучи обраним, перебрав на себе функції не тільки обраного президента, а й керівника силових структур, дипломатії, економіки й т.п.) називає законними, наперед знаючи, що вони не є дієвими.

Якщо ж захисники цього захисту не отримають, Україна буде знищена. Або, як держава - бо не буде кому її захищати й хуйло потурбується про її знищення, або ж, як демократія - й тоді вона стане міні-роїсею: країною, в якій нормальним людям нема сенсу жити.

Просте рівняння, малята, дуже просте.

https://www.facebook.com/share/15dVtPJWiF/

 

Ще одна сфабрикована справа проти військового. Ця історія свідчить про те, наскільки хвора наша на 100% заброньована від мобілізації правопохоронна система. Як вона намагається зламати все, що потрапляє в її продажні лещата. Ось текст, який я отримав від адвоката:

«ДБР звинувачує Комбрига авіації Національної гвардії України полковника Руслана Розенберга у тому, що він, нібито, розтратив кошти закупивши у 2022 році резервуари для зберігання авіаційного пального за завищеною ціною. Разом з тим:
- Експерти МВС, яким була слідчими призначена експертиза, це не підтверджують
- Експерти Мінʼюсту (залучені захистом) спростовують перевищення цін
- Державний аудит провівши планову ревізію не бачить порушень під час закупівлі
- Внутрішній аудит НГУ пише, що командир витратив кошти ефективно та результативно
- Національна поліція закриває справу проти постачальника за відсутності складу злочину
- Військова частина повідомляє, що збитків, шкоди, нестач немає.
Відчуваючи, що справа розвалюється, ДБР у останній день строку досудового слідства призначає експертизу приватній особі(!), яка за даними Мін'юсту навіть не є експертом(!).
Оскільки матеріали справи вже протягом місяця не надані повністю для ознайомлення захисту, це свідчить що слідчі хочуть вкинути цю експертизу у справу заднім числом.»

Тобто, все свідчить про правомірність дій комбрига, але є команда «фас». Я звернувся до офісу генпрокурора, хоча розумію, що кругову поруку влади часів Зеленського буде нелегко розірвати. Але якщо народ нарешті зрозуміє, що в молох авторитарної системи може потрапити кожен, тоді разом і легше буде відбивати людей, яких система обрала своєю жертвою. А якщо не зупинити свавілля, жертвою стане вся Україна.

Володимир Ар'єв

 

Запахло виборами
Сподіваюся, що усі розуміють, що арешти генералів — то ніяке не правосуддя.
Це намагання дискредитувати армію в очах суспільства.
Найкращий спосіб у п`ятикласників підняти свій соціальний статус — опустити чийсь інший.
Тому двієчнику важливо загнати під парту відмінника.

А у нас наші кварталівці і сам Найвеличніший божеякіабідчіві.
Вони не можуть спати, якщо народна довіра до інших — вища, ніж до Божестваікуміра.
А тому політтехнологи банкової хочуть підвищити свої рейтинги — опускаючи рівень довіри до ЗСУ.
І їм пофігу на війну. По барабану, що так же ж у воюючій країні не можна.
Але вони думають не про війну, а про перемогу на виборах.

А тому їм важливо показати усім, що це не Зеленський не вивозить війну. Це верховному з армією не повезло.
І пофіг, що весь світ у захваті від наших військових.
Зеленський намагається довести, що Бубочка давно би виграв, але тут то Залужний йому заважає, то інші генерали.

Політтехнологія проста: наївні мають зрозуміти, що якщо заморозиться конфлікт, а наші території залишаться під окупантом — то це не вина Зеленського. Це вина військових.
От тільки фігушкі. Тепер ця мулєчка не спрацює.

Тепер генералів змушуватимуть накидати на Залужного.
Але чим більше накидатимуть — тим більше цементуватиметься думка тих, хто вважає: владу після війни треба міняти.

І ще, ми маємо тривожний прецедент. Бойовому генералу закидають як злочин, що він «не вірно оцінив потенціал ворога та обстановку на ділянці».
А як тоді оцінити шашлички? Це якийсь пустячок?, коли Зеленський неправильно оцінив хор союзників:
«Вова, путін нападе».
Зеленський що, не розуміє, що проти нього аргументів більше? Що він 100500 разів не оцінив ситуацію — і це призвело до величезних втрат. І його навіть під мільярд не випустять під заставу. А в камері з Сашком Дубінським сидіти буде некомфортно. Бо той сильніший.

Коротше. Є багато виборчих технологій. Не всі і не завжди вони працюють. Технологія «зниження довіри до ЗСУ» - не допоможе Зеленському виграти вибори.
Я би, як політтехнолог, радив Єрмаку і його підопічному іншу технологію:
- пацанчікі — тікайте.
Бо інакше (після війни) накриє вас народною любов`ю.
Віктор Бобиренко

 

Якщо припустити, що деякі наші "менеджери" більше бояться втратити владу ніж програти війну - то їхні дії з військовими в клітках виглядають абсолютно логічними.

Сюди ж свідомо зірвана мобілізація, демотивація населення через "бусіфікацію", відкриті шлюзи дерібана (бо корупцією це вже назвати важко), культивування зневаги до західних партнерів і тотальна дискредитація армії, як у випадку з публікацією Безуглою преміальних фондів генералів, які вона в стилі Скабєєвої видає за премії самих генералів.

І все це на фоні зачищеного інформаційного поля та абсолютно ублюдочного "єдыного".

Так війни не виграють.

Valeriy Prozapas

 

Я не військовий аналітик, просто трохи попуглила.
Якщо щось не так - звиняйте.
Все на скрінах. Важливе підкреслила.

Читаю повідомлення пресслужби ДБР про затримку бойових офіцерів:
«Колишні командири ... своїм недбалим ставленням до військової служби дозволили військам російської федерації захопити частину території Липецької сільської територіальної громади Харківського району...» [в травні 2024 року]

Повертаюсь до подій травня 2024 року, навіть трошки раніше - до квітня:
Зеленський 9 квітня 2024 року приїздить у Харківську область з перевіркою будівництва фортиікаційних споруд. Перевірка пройшла на "ура", бо «як запевняла українська влада, почали будувати заздалегідь».

Пресслужба Генштабу у Facebook:
«Тільки в Харківській області за 2024 рік інженерно-саперними підрозділами Сил підтримки було встановлено десятки тисяч мін».

Але, як з'ясувалося в травні 2024 року.
Командир підрозділу розвідки ЗСУ Денис Ярославський:
«Першої лінії фортифікацій та мін просто не було. Ворог вільно увійшов у сіру зону, по всій лінії кордону... не було навіть мін. Ми приходимо до думки, що це чи шалене злодійство чи навмисний саботаж!»

DW: «І вже 10 травня армія Росії почала атакувати прикордонні населені пункти у Харківській області, швидко перетнула кордон, захопила низку українських сіл і почала бої за місто Вовчанськ».

DeepState: «У Харківській області на околицях села Липців, поблизу якого зараз також точаться бої, ще з літа 2023 року лежать загородження, з яких мали будувати лінію оборони. Відповідно, тепер вони стануть подарунком ворогу»

Посилання на DW в коментах.

Victoria Maximenko

 

Як цивільна людина я не маю права давати оцінки військовому керівництву. Але як громадянин я маю право давати оцінки політичному керівництву. Отже, маю сказати наступне:

1. Під час війни арештовувати і судити військове командування можна виключно за державну зраду. Всі інші склади злочинів мають бути відкладені на після, тому що не можна дати однозначних оцінок в процесі, тому що це вбиває клин між військовим і політичним керівництвом, тому що це знищує спроможність командирів ухвалювати рішення тощо.

2. Судити військове командування має військова юстиція. Суддя районного суду (і навіть апеляційного суду) не здатен ні оцінити факти, ні скласти уявлення про склад злочину. Як сказав Юрій Гудименко, війна -- це окремий світ. Наприклад, командир іноді мусить посилати своїх людей на смерть задля отримання переваги, і цивільний не зможе ніколи оцінити, чи була ця перевага варта смерті цих людей.

3. Астрономічні суми застав -- це загалом ганьба українського правосуддя. Це має сенс у випадках підозри в економічних злочинах, а в інших випадках це знущання.
Загалом будь-яке публічне знущання над військовими, а тим більше над командирами в час війни -- це якесь політичне самогубство, причому самогубство разом з усією країною.

4. Водночас чинні військові командири не можуть давати публічних оцінок політичному керівництву. Основа основ демократії -- повне підпорядкування військового керівництва політичному. Хочеш дати оцінку -- подаєш у відставку, переходиш у статус цивільного громадянина і кажеш що завгодно.

Я бачу так. Може, хтось бачить інакше.
Валерій Пекар

 

‼️Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки сьогодні на своєму засіданні ухвалив заяву:

⏩️Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки на своєму засіданні 24 січня 2025 року попередньо розглянув ситуацію щодо звинувачення окремих військовослужбовців старшого та вищого офіцерського складу Збройних Сил України.

Комітет вважає за необхідне наголосити: в умовах протидії збройній агресії з боку росії заяви та дії, що здатні призвести до дискредитації Збройних Сил України, становлять загрозу єдності нашого народу й впливають на обороноздатність держави.

Комітет зауважує, що за його ініціативи 15 березня 2022 року Верховною Радою України було ухвалено важливі зміни до чинного законодавства, які передбачають запровадження під час дії правового режиму воєнного стану бойового імунітету.

Комітет нагадує, що бойовий імунітет є правовим запобіжником, який виключає кримінальну протиправність діяння та передбачає можливість обґрунтованого звільнення військовослужбовців (зокрема, представників військового командування) від кримінальної відповідальності за діяння, вчинені в умовах дії воєнного стану, в першу чергу, під час відсічі збройної агресії російської федерації.

З огляду на викладене вище, Комітет на своєму засіданні 24 січня 2025 року одноголосно ухвалив рішення, в якому зазначено таку позицію Комітету:

❗️1.) Визнаючи необхідність ретельного вивчення подій, які могли призвести до тяжких наслідків та зашкодити національній безпеці держави, не піддаючи сумніву компетенцію відповідних правоохоронних органів, Комітет вбачає в ухвалених рішеннях ознаки вибіркового застосування норм права, про що свідчить виокремлення певних подій і певних осіб на тлі відсутності належної та своєчасної правової оцінки інших подій та дій інших осіб, на які неодноразово вказував Комітет у своїх рішеннях. На думку членів Комітету, такий підхід може призвести до порушення наріжних принципів рівності усіх перед законом і судом, об’єктивності, неупередженості і справедливості.

❗️2.)Застосування надмірно суворих запобіжних заходів щодо чинних військовослужбовців Збройних Сил України, активних учасників бойових дій, на думку членів Комітету, є непропорційним та могло ґрунтуватися на довільному тлумаченні норм чинного законодавства. На думку членів Комітету, демонстративне заґратування офіцерів і генералів, відзначених державними нагородами за участь у відсічі збройній агресії, встановлення щодо них надмірної суми застави в очах суспільства де-факто ставить знак рівності між особливо небезпечними злочинцями і людьми, що зі зброєю в руках боронили незалежність України.

❗️3.) Члени Комітету наголошують на необхідності уникнення офіційними особами будь-яких заяв або коментарів, здатних вплинути на формування у громадян хибного враження щодо розслідуваних подій, передчасного уявлення про провину військовослужбовців, чиї дії ще не отримали належної правової оцінки суду. Будь-які маніпуляції чи спекуляції на такій чутливий темі не тільки порушують конституційний принцип презумпції невинуватості, але й здатні сприяти намаганням ворога підірвати взаємну довіру суспільства і Збройних Сил.

Комітет надалі відстежуватиме ситуацію щодо кримінально-правового переслідування військовослужбовців Збройні Сили України / The Armed Forces of Ukraine та інших представників сил безпеки та оборони. На найближчому засіданні Комітет планує заслухати інформацію відповідних профільних органів, наслідком чого має стати відповідне рішення Комітету.⏪️

‼️Крім того ухвалено рішення про проведення наступного тижня закритого засідання Комітету щодо розгляду означеного в заяві питання.

Європейська Солідарність ініціює та наполягає на виклику на засідання Головкома, військового омбудсмена та адвокатів бойових офіцерів для заслуховування всебічно питання, яке сколихнуло суспільство та, яке через недолугість дій влади може спровокувати суттєві загрози.

 

Краще будь яких слів.

 

Другий суд над бойовим генералом Галушкіним з повторною спробою закрити його за грати - це за межею нормального і пристойного для воюючої держави. На 100% заброньовані від мобілізації слідчі ДБР разом зі 100% заброньованими цивільними прокурорами і цивільні судді оцінюють чи правильно діяли офіцери на полі бою і чи сидіти їм без доведеної провини!

Ну то підіть і повоюйте на «нулі» перед тим як звинувачувати і притягати до відповідальності військових! Але щури ховаються від війни за спинами політичної влади, яка хоче всі свої провали перекинути на військових і з маніакальними зусиллями закриває військових в тюрму руками цивільної юстиції.

Військова юстиція знищена. Спочатку Янукович у 2010 розігнав військові суди, а потім Зеленський у червні 2019 ліквідував військову прокуратуру. В умовах війни це злочин, коли військові стають заручниками заброньованих від мобілізації і залежних від влади цивільних.

І якщо офіс президента не розуміє наслідків, щоб вчасно зупинитись, потім буде пізно. Але тоді нікому їх шкода вже не буде.
Володимир Ар'єв

 

Звернення Генерала Юрій Галушкін!

Шановні панове, представники преси та громадяни
України!
Шановні громадяни України, представники преси!
Я заздалегідь знаю, що судове засідання буде закритим,
щоб не дати мені можливості розповісти про події, які
відбуваються навколо мене.
Передусім хочу подякувати всім, хто прийшов мене
підтримати, а також тим, хто робить це дистанційно.
Я звертаюся до кожного громадянина України — від
Верховного Головнокомандувача до моїх побратимів на
передовій.
Зараз триває війна за нашу незалежність, за Україну. Ми
воюємо не лише за нашу землю, родини та дітей, а й за
цінності, які здобули за роки незалежності: демократію,
свободу слова, верховенство права та справедливий суд.
Ми не хочемо, щоб Україна перетворилася на державу, де
людське життя нічого не варте, де панує свавілля влади,
а зомбовані пропагандою люди закликають убивати
українців.
На всій лінії фронту йдуть запеклі бої, є втрати — як
серед наших людей, так і територій. Але це відбувається
не тому, що нашим воїнам бракує хоробрості або
командирам — професіоналізму. Причина в тому, що
ворог кидає на смерть маси своїх солдатів, не рахуючи
втрат, аби посіяти зневіру серед українців. Вони
намагаються підірвати нашу віру в перемогу, у наших
захисників і командирів.
Командири всіх рівнів, як і я свого часу, роблять усе
можливе для перемоги. Однак судові процеси, що зараз
тривають, можуть вплинути на їхню рішучість та дії. Ми
не маємо права підривати довіру до наших військових,
адже це може дорого нам коштувати.
1
Нажаль, я змушений захищати себе в суді й
продовжуватиму це робити. Ви самі бачите, яке свавілля
зараз відбувається.
Перебуваючи в ізоляторі тимчасового тримання та
слідчому ізоляторі, мені вручили нову підозру — нібито
я намагаюся втекти від правосуддя.
А тепер — головне.
Незалежно від того, як і коли завершаться розслідування
та суд, заявляю: я маю честь і готовий, навіть у званні
бригадного генерала, але на посаді звичайного рядового
солдата, воювати за Україну. Якщо, попри стан здоров'я,
я зможу знищити ще одного окупанта, це принесе більше
користі державі, ніж судовий процес і мій арешт. Це
дозволить мені зберегти честь.
Прийміть це рішення — і українці будуть вам вдячні.
Уже в 2022 році, за півтора місяця до повномасштабної
агресії росії, мене було призначено
Головнокомандувачем Сил територіальної оборони.
Коли постала загроза втрати держави, ніхто не питав, як
нам вдалося перетворити 6000 осіб ТрО, розпорошених
по всіх територіальних центрах комплектування, на 32
бригади та 115 тисяч бійців. Люди стали в стрій, маючи
лише спортивні кросівки, і вступили в бій.
Ніхто не читав бойові статути й не зважав на їхні вимоги.
А зараз мені закидають, що смуга бригади перевищувала
норму.
Якщо в Україні у Генерального штабу немає достатньо
бригад і озброєння, щоб дотримуватися норм, то в цьому
винні не командири.
Я вірю в Україну і в українців. Вірю, що ми переможемо!
Слава Україні!

 

Я десь пропустив відкриття Олімпійських ігор з дебілізму?

Боже! Які ж ми кончені! Блд, но тільки ж був скандал з витоком інфи з "Дії".

 

Раніше у влади був приблизно такий алгоритм: влаштувати погром у високо технологічному роді військ, де потрібна спеціальна тривала підготовка, забрати критичну кількість кваліфікованих бійців у піхотні підрозділи. Там з них толку мало, бо підготовки при переведенні не проходять, перші гинуть при елементарних атаках ворога. Далі піднімається шум, ексепрти, волонтери, опозиція. Останньою прокидається й щось шамкотить продажня журнашлюшна братія й суспільна думка. Влада формує комісії, Zеленський пише гнівні відосіки, Сирський строго забороняє. Хоча нікого назад не повертають. Переважно вже й нема кого.

Така тактика пішла відразу після звільнення Залужного та Шаптали й призначення в ГШ Баргилевича. Подібні погроми кваліфікованих спеціальностей проводили проти дронарів, військових медиків, наземних служб ВПС, ППО, знову проти авіаційних техніків, знову проти ППО. Ще проти ракетних військ, артилерії...

Але після кожного такого погрому наставала тривала пауза до 3 місяців. Далі все чітко по команді знову. Щойно в січні був скандал і з вимиванням технічних служб ВПС та ППО. Усе, пройшло повний цикл від заперечень і аж до комісії ПС ЗСУ, Zе-відосіка й заборон від Сирського. Але схоже, що влада (та, що в москві, звісно) вирішила, що тепер туже не треба втрачати час на буферні періоди - населення (те, що в нас, звісно) все проковтне.

Буквально за тиждень погром прийшов знову до сил ППО. Олексій Гончаренко повідомляє, що в піхоту забирають навіть тих, хто обслуговує системи ППО IRIS-T, які досі збивали до 100% крилатих ракет. Пригадуєте, восени різко впав рівень перехоплення ворожих стерв'ятників? Тоді те саме відбувалося, але по мобільних групах проти Шахедів. Як зараз стануть пояснювати?(с)

 

Помилуйтеся. Це селище Велика Новосілка, центр відповідної громади у Волноваському районі. Саме визволенням від сепаратистів Великої Новосілки вперше у 2014 р. прославився батальйон "Донбас". Тоді звільнення Великої Новосілки виглядало як значна перемога. Ннині про звільнення і згадувати гірко.

Очевидно, втрата Великої Новосілки - справа часу. Далі - території Дніпропетровської і Запорізької областей.

Подивіться на стан у Великій Новосілці і подумайте - чому ми обговорюємо арешти генералів та нові й нові витівки безумної Бур'яни?

Подівіться на стан у Великій Новосілці і згалайте як часто ви чули цю назву у ЗМІ? Напевно ви чули про Курську область - про потужні перемоги у тих краях? А в той час... Вугледар, Курахово, Велика Новосілка...

До речі, ворог обходить Покровськ і рветься до траси "Покровськ - Павлоград". Тощо й тощо.

Ми поліпшуємо мобілізацію? Ми робимо більш ефективним навчання мобілізованих? Ми створюємо уряд національної довіри? Ми про ЦЕ говоримо?

Дмитро Вовнянко

 

(33) В Офісі ЗДУРІЛИ! Єрмак ЗАЛЯКУЄ Залужного? Татарову дали команду ФАС. Генералів ЗАМОВИЛИ! - YouTube