Закон про ринок землі. Бег на месте общепримиряющий.

9.12.2011р. ВР прийняла в 1-му читанні законопроект «Про ринок земель».
Коли він вступить у дію, можна буде відмінити Мораторій на купівлю-продаж сільськогосподарських земель. Тим не менше, новий закон має стільки перешкод для купівлі, що пересічний людині це зробити не легше, ніж при Мораторії. В пояснювальний записці до законопроекту сказано, що реформування земельних відносин буде проводитися поступово, еволюційним шляхом. Але в даному випадку шлях настільки еволюційний, що не зрозуміло, це шлях чи імітація.


Пользы, правда, от него как от козда молока

Но и вреда ведь тоже никакого

В порівнянні з першим варіантом законопроекту , в новому зникла 1 згубна норма – про переважне право на купівлю землі з боку держави. В новому варіанті першочергове право на покупку залишилося тільки у власників суміжних ділянок. Це відсікає корупційний механізм, який чиновники заклали в проект.

Всі інші новації лише погіршують закон.

- фермерські господарства вилучили із переліку тих, хто може володіти землею;

- в закон повернулась вимога про пред’явлення декларації про джерело грошей на покупку;

- максимальний розмір землі у власності однієї людини зменшили до 100га незалежно від регіону (раніше в залежності від регіону від 900 до 2100га) До того ж в 1-му варіанті можна було мати і більше, в результаті інших правових актів наприклад, спадщини. Зараз – не можна, треба продавати.

- додатково визначено, що 1 орендар зможе орендувати не більше 5% земель районі та не більше 6000га одного району;

- ринок земель запрацює з 1.1.2013р (а не 2012, як планувалось раніше);

- ціна продажу землі громадянами не лімітується, державою – не нище нормативної оцінки;

- залишилася вимога продавця землі давати оголошення в газеті про намір продати та умови. Сільському пенсіонеру це зробити буде важко;

- кредити під заставу землі зможе видавати виключно державний земельний банк, який буде колись створений. Капітал забезпечить земля, яку йому передасть Держава. Кредити він буде видавати під 3% від ставки НБУ, тобто під % значне менший за ринковий. На відміну від інших банків, державний банк зможе володіти землею і організовувати її оренду та продаж. Звідки в нього візьмуться гроші для кредитування під такий низький відсоток, невідомо.

Історія сільського господарства незалежної України

Із статистичних даних розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні видно, що з 1990-го року виробництво в Україні падало, після 2001 почало потроху зростати. Найвище виробництво зернових було у 1990-му - 51 млн. т. зерна при врожайності 35.1 ц / га. Правда, в 1991р. урожай впав до 38.7 млн. т., а врожайність до 26.5 ц / га. Насправді державі українські господарства здавала не більше 16млн.т. зерна. Радянський агітпроп знайшов яскравий образ, перерахувавши тони на пуди - «Є український мільярд!»



Куди поділося інше зерно, не пояснювали. Мабуть, частина йшла на потреби самих виробників: посів, худобі. Але чи вся це різниця, визначити було неможливо. Приписки були поширені. Різниця між бункерною вагою і елеваторною весь час збільшувалась. Адже звітували про вагу зерна, яке вийшло з-під комбайна (бункерна вага), воно вогке, з відходами. А елеваторна вага, тобто те, що просушено і за складовано, була значно менша Чому? Так не на ринок працювали, план виконували!



До 2000-го виробництво зерна рідко перевищувало 25млн.т., А к 2008р. перевершив радянський рівень, дійшовши до 53млн.т., в 2011р. буде не менше.



І по іншим позиціям виробництво падало всі 1990-і, а з 2001 почало зростати. Десь вже більше, ніж у 1990, десь – ще ні.



Урожай соняшнику зріс з тих пір в 2.6 рази, але за рахунок зростання площ, тому що врожайність не змінилася. А врожайність цукрових буряків збільшилася при тому, що виробництво його зменшилося у 3.2 рази.

Виробництво яєць до 1998р. упала у 2 рази, а до 2010 перевищило колишній рівень на 40% при меншій кількості курей.

Виробництво м'яса впало до мінімуму в 2001р., З тих пір відновлюється дуже повільно, від рівня 1990р. ще відстає в 2 рази. Виробництво молока продовжує падати, кількість корів зменшилася в 3 рази і продовжує зменшуватися. Але удій від 1 корови збільшився від 2.9 до 4.2т.

З молоком відбулася дуже показова історія. У радянські часи Україна виробляла 24млн.т. молока або майже півтони в рік на людину. Сьогодні трохи більше 11млн.т., Тобто на людину в 2 рази менше. Але в радянські часи взимку ми вставали о 5 ранку, щоб до відкриття магазину (приїзду бочки) о 7-й бути в числі перших і купити. Влітку було трохи легше, але прийти в магазин треба було вранці, після обіду його вже не було. Стверджували, що взимку все школи забирали. Чи справді школи випивали стільки молока, невідомо. Сьогодні молоко на прилавку постійно. Інші республіка забирали? Але в Росії (за винятком Москви та Пітера) з молоком було ще гірше, а сьогодні повні прилавки всюди. І Україна ще й експортує молоко. Кажуть, що в молоко записували все до сироватки включно. План виконували. Тому й було його багато. Але статистики немає.

Чому з 2001 почалося зростання сільськогосподарського виробництва? Чому навіть там, де росту немає, на ринку продукції вдосталь? Бо в 2001р. з’явився ринок. Колгоспи, які майже припинили к 2000р випуск продукції, були розпущені, земля розпайована, на ній став працювати суб’єкт ринку.

 

Але відносини власності виявились деформовані.

Всю землю колишніх колгоспів розділили на паї. Пай – це 3-5га землі, яку віддали колишнім працівникам колгоспу чи соціальної сфери села.

Усього в Україну 33млн.га орної землі. За 10 років утворилися сильні аграрні холдинги, що мають по 40т.га землі і більше. У них в обробці до 10млн.га або 1/3 орної землі. країни. У колишніх колгоспів в обробці 1-3т.га, загальна займана ними площа 6млн.га.

Невеликі фермерські господарства обробляють менш 1000га. За підрахунками економістів для беззбиткового ведення зернового господарства з урахуванням сівозміни потрібно не менше 500га. Наші господарства орієнтовані на експорт. Припустимо, експортна партія - 12т.т зерна. При середній врожайності 30ц/га її можна зібрати з 4000га. Але це має бути зерно одного сорту. З урахуванням сівозміни, щоб хоча б 1 раз продати своє зерно на експорт, треба мати не менше 8000га землі.

Холдінги, фермерські господарства, які підняли виробництво на дореформений рівень, не мають своєї землі, а працюють на умовах оренди. Вони орендують землю у власників паїв.

В країні за статистикою 4.6млн. селянських господарств. Практично всі 4.6млн селянських господарств уклали договори оренди. 52.5% з них пенсіонери. Майже половина договорів оренди на 4-5 років, третина на 6-10 та 11% на термін більше 10 років.

Середній розмір орендної плати - 292гр, проте, 70% виплачується в натуральній формі за явно завищеними цінами. Тим більше що селянин і за ринковими цінами його не продасть. Для цього треба вести зерно на елеватор. Сільський пенсіонер чи мешканець міста, що отримав землю у спадщину, не може цього зробити і продає на місці задешево.

Тобто, сільський пенсіонер отримує на пай за рік менше, ніж місячна пенсія. Для працюючого у місті це зовсім не гроші. Власник лише вважається власником, але не є їм. Він не може ані продати землю, ані здати її в оренду на власний розсуд.

Орендар тільки вважається орендарем. Насправді він володіє землею як своєю, але не сплачує за це. Відносини власності викривлені, ціни на продукцію також. Це на сьогодні залишається головним гальмом розвитку українського сільського господарства. Зокрема, молочні ферми не можуть отримати землю для виробництва кормів. Велика кількість сел. подалі від міст взагалі занедбані, там окрім пенсіонерів нікого немає, землі не обробляються. Молоді і активні не можуть отримати цієї землі, щоб почати власне хазяйнування. Дивно, що це не хвилює громадськість, всі стурбовані, аби олігархи туди не прийшли.

Чи дозволить новий закон вирішити проблеми? У більшості своїй – ні, не дозволить.

1. Автори закону весь час твердять, що створюють його для фермерів, щоб вони могли ствердитися і працювати на ринку. Насправді, положення нового закону не дають фермерам купити землю. Прямо вони її купити тепер не мають права, а купити на себе як фізособу не дозволить вимога декларації.

Адже ті, хто отримував доходи від податкових агентів взагалі не подавав декларацій. Не декларувались відсотки на вклад у банку. Як люди зможуть підтвердити свої доходи?

Такі декларації вводяться в країнах з усталеним законодавством відносно декларування доходів, що діє багато років. В умовах України саме фермери чи арендарі не зможуть задокументувати свої кошти на відміну від власників великих бізнесів.

2. Закон не дозволяє створити середній клас на селі. Кількість тих, хто зможе купити землю за цим законом невелика. Але й ті, хто купить, не зможе на площі 100га вести успішне господарство у більшості найбільш прибуткових галузей – у рослинництві, молочному тваринництві і т.ін. Вище було показано, що, 100га для цього мало. Мабуть, вони зможуть знайти для себе прибуткове заняття, але на периферії галузі. Не вони будуть її основою.



3. Закон не дозволяє легалізувати ефективні форми організації сільськогосподарської праці. Основа галузі – великі агрохолдинги як розпоряджались фактично землею, хоча офіційно лише орендували її, так і будуть орендувати і розпоряджатись. Бо купити легально (не через підставних осіб) не зможуть, а великих власників, які б могли з цими орендаторами на рівних взаємодіяти, не буде. Власник 100га землі не зможе ставити умови холдінгу з 100т.га. Все залишається як є. Та більше, закон лімітує площу орендованих земель в 1 районі. Якщо холдінг не має у районі 6000га землі в оренді, для нього нічого не змінюється. Якщо має, що йому робити? Мінятися з іншим холдінгом у сусідньому районі? Руйнувати налагоджені технологічні ланцюги Навіщо? Що від цього покращиться?

4. Закон не дозволить підвищити ринкову ціну землі, бо основні покупці, яки б могли сформувати таку ціну, не мають права купляти. Те саме і з ціною оренди, яка залежить від ціни продажу. Лімітування знизу ціни продажу на аукціоні мало на що вплине – за цінами, вищими за ринкові, ніхто землю купляти не буде. А щоб підвищити ціни, на ринок треба вивести тих, хто має гроші і вміє ефективно розпоряджатись землею.

5. Закон не полегшує інвестиції, бо кредити під заставу землі може давати лише державний банк, який невідомо де буде брати ресурс для кредитування. Адже з такими відсотками він сам його не заробить, а держава стільки грошей не має.

6. Закон не підвищить ефективність виробництва. Для того, щоб держава, яка має велике сільськогосподарське виробництво, була заможною, це виробництво має давати не менше 1000$ доходу від 1га. Холдінги вийшли на цифру в 600$ доходу від 1га, середні господарства – 400, дрібні – 200. Закон не стимулює ефективне господарювання, навпаки, саме ефективним виробникам створює додаткові перешкоди і не дозволяє купляти землю.

Насправді, на відміну від інших реформ влади, в законі про ринок землі майже не залишилося шкідливих положень. Але й корисних також. Він скоріше імітує реформи, ніж проводить їх. Хоча, якщо вимогу декларування доходів при покупці землі у 2-му читанні закону прибрати, невеличка користь могла б бути. Перші власники землі, які б жили з неї, із свого труда на своїй землі, могли б з’явитися. Це б був малий, але крок.