Не вміючий аналізувати українець святкує все підряд, часто підсунуте зі сторони та протирічяще одне одному. Так і завтра з подачі К.Цеткін та більшовиків-євреїв маса людей буде збагачувати торгашів безмозглою покупкою квітів та другої масової дурні. Люди навіть не підозрюють, що святкують давнє іудейське свято (приблизно 2500 років) в честь (з Вікіпедії) Эсфирь (прежде Гадасса) была родственницей и воспитанницей еврея Мардохея (Мордехая), жившего в Сузах и однажды спасшего жизнь персидскому царю Артаксерксу. Когда царь выбирал себе новую жену, вместо отвергнутой им гордой царицы Астинь (греч., в оригинале: Вашти), выбор его пал на Эсфирь. Эсфирь была не только красива. Это была тихая, скромная, но энергичная и горячо преданная своему народу и своей религии женщина. Возвышение иудейки возбудило и зависть и злобу у некоторых придворных и особенно у Амана — амаликитянина, пользовавшегося властью с крайним высокомерием и деспотизмом. Раздражённый тем, что Мардохей относился к нему без раболепства, Аман решил погубить не только его самого, но и весь его народ, и добился согласия царя на издание указа об истреблении евреев. Узнав об этом, Мардохей потребовал от Эсфири, чтобы она заступилась перед царём за свой народ. Мужественная Эсфирь под страхом потерять своё положение и жизнь, вопреки строгому придворному этикету явилась к царю без приглашения и убедила его посетить приготовленный ею пир, во время которого и обратилась к нему с просьбой о защите. Узнав в чём дело, царь приказал повесить Амана на той виселице, которую он приготовил было для Мардохея, а в отмену указа об истреблении иудеев разослан был новый указ: о праве их противиться исполнению первого. В силу этого указа иудеи, с оружием в руках, восстали на защиту своей жизни и избили множество врагов, причём и десять сыновей Амана подверглись одной участи со своим отцом. Могила Есфири и Мардохея, а также храм, посвящённый им, находится в городе Хамадан (древние Экбатаны) в современном Иране. То ж давайте святкуйте "день Есфір", пожираючи спиртне та жлобське олів'є в перший день посту, який теж підсунули євреї.
Я їй пропоную на завтра олів'є з тюльпанами, а вона "вредний". Видно не хоче оприлюднювати свою шану до Есфір. Хіба це людина "вредна", коли каже, що на губах залишки сметани залишилися? Правду й про незастебнуту матню не варто приховувати.
Чому все підряд? Я не святкую все підряд. Прокопе, а що святкуєте ви? Як вміючий аналізувати українець. :rolleyes:
Святкувати нам в нашому становищі варто хіба що присутність хорошої погоди, здоров'я та настрою. А ще я в силу осмислених традицій дякую Богові за ще один прожитий рік в час свого дня народження та Нового року, ще віддаю належне ролі "десяти заповідей" на Різдво та Великдень. Надіюсь, що буду також при своєму житті не тільки відмічати, але й святкувати День незалежності на честь якихось успіхів. А масово дарувати квіти жінкам 8 березня чи 1 вересня - це просто блюзнірство в силу бюрократичної надуманості цих свят.
Згодна з усім вашим переліком. Єдине, що 8 березня все-таки хочеться теж залишити. От хочеться і... точка. )
Ну не знаю, я сомневаюсь в достоверности этих событий. Тут события 20-летней давности мы так по разному воспринимаем, словно жили в разных государствах. А вообще, имхо, праздник очень хороший. У меня уже половина вазочек заполнена цветами. Настроение радостное. И мне не хочется думать о том, что делала Эсфирь 2500 лет назад. :rose:
А вам що, хтось забороняє? Ви ж не будете під критикою Прокопів волосся перефарбовувати. Але все ж варто за цим святом залишити історичну назву Пурім і знати його історію. Також не варто нагадувати того представника комі-народу, який з перепою в "русские" записався. Ще нагадаю, що по суті вибирати потрібно багатьом - чи свято, чи піст, який виключає свято.
), не спорю, но требую, мужчины так редко вспоминают о том...., что мы женщины любим цветы и комплименты - Вам просто необходимо об этом напоминать , ну вот хоть таким способом (принудительным )