Сьогодні у Польщі Свято. 90 років тому країна здобула незалежність. Незалежність, до якої йшла через 120 річне поневолення роздертої по-живому на шматки території, до об’єднаної і консолідованої національною і державницькою ідеєю, Польщі. З Днем Незалежності усіх поляків і симпатиків Польщі! До Дня незалежності Польщі газета «Rzeczpospolita» на першій шпальті помістила результати громадського опитування Воднораз 71% поляків готові віддати життя, захищаючи незалежність країни. 16% на це запитання дали негативну відповідь, а 13% респондентів вагалися з відповіддю.
Вітаємо,Польща і справді вийшла на серйозний геополітичний рівень.Держава,яка йде вперед,а не топчеться на місці.
Хотілося б приєднатися і привітати наших польських братів. Можу в душі пошкодувати що я не поляк (хоча для західноукраїнця заперечувати бодай частинку в собі польської крові безглуздо). Поляки нас завжди вчили, як треба жити і помирати для своєї батьківщини. З сумом ще раз приведу слова Тараса Возняка... Не хочу руйнувати національних міфів, але кілька наших республік ХХ сторіччя впало саме тому, що вони втомили своєю неефективністю, вічними сутичками політичних провідників. Врешті-решт їх просто нікому стало боронити. Кількох тисяч патріотів замало. Київ боронило 300 студентів, а Варшаву, коли до неї підійшли червоні, кілька армій, і врешті польський народ у найширшому сенсі слова. Бо народ був. Печально, але факт. А чи є зараз в Україні народ?
Усім Правда, і полякам, а мабуть особливо полякам, Пілсудський гірких слів не жалел. Ще у 1918 кахав "Polacy to chcą, aby wolność kosztowała 2 grosze і 2 krople krwi" Дуже швидко довелось вчитися... Варто не звбувати цей лекції "Naród, który traci pamięć przestaje być Narodem – staje się jedynie zbiorem ludzi, czasowo zajmujących dane terytorium." - це теж Пілсудский
На жаль, не знаходиться в наш час достойної людини, яка б могла сказати гіркі але правдиві слова українській нації (а вона (нація) ой як на них заслуговує), і ще гірше- немає поки що в нас грунту для сприйняття таких слів. Не здатні ми швидко вчитися
Точно як і для поляка зі південного сходу давної Речіпосполитої Тим паче глупо, що не договорилися, коли була пора.... Було б нині спільне свято.... ---------- Додано в 18:35 ---------- Попередній допис був написаний в 18:22 ---------- Місто, у якому вихідний день починался з Шуберта, а кінчився поєдинком... В півдорогі з Кієва до Букарешту, Кракова до Одеси, де книгарні було більше ніж кав"ярні. Georg Heintzen, ще за бабці Австрії
І хід історії міг би бути іншим. Здається дрібниця на фоні тодішніх подій, але за Азімовим, роздавлена квітка чи метелик цілковито змінила еволюцію
Не знаю, чи то така вже доля народів, чи ще які причини. Колись з"єдналися дві країни - Литва (яка фактично була тогочасною Україною) і Польща. Жили так кілька століть. На жаль, чомусь цей відрізок нашої історії зовсім недосліджений. Відомо, що з українського боку було потужне дворянство і майже поголовно грамотне населення. На нещастя, серед української шляхти знайшовся злодій і хуліган, який за його поведінку був виключений зі шляхти. Звали його Богдан Хмельницький. Як і його пізніший послідовник, він пішов "другим путем", вимордував українську шляхту, дворянство, українських католиків і протестантів. А Україну віддав північно-східним недругам. Після цього почався для України історичний відрізок названий Руїною... На жаль, пане Аґатон, свято можливе тільки з вашого боку. Українцям поки що нема чого святкувати. Але ми можемо радіти, по крайній мірі, вашими успіхами.
