Тепер вже ніхто не пам'ятає у Львові справжнє призначення дивної споруди біля гуртожитка за адресою Тарнавського 106 А. Старші люди, старожили вперто називають її СХОДАМИ хоча в сенсі архітектурної форми, що сприяє доланню перешкод вона ніколи не була. Мій дід (ще коли був живий) вперто тримався версії, що СХОДАМИ колись можна було пересуватися. Вічливо посміхаючись йому ніхто не вірив. Знаєте це як у Стейнбека “вcі знали що це була брехня, АЛЕ ЦЕ БУЛА ЙОГО БРЕХНЯ”. В часи моєї молодості пересуванням по цих СХОДАХ забавлялись “безбашенні адреалінщики”, та згодом і вони кудись позникали розчинившись у часі. Особливе зацікавлення викликала іржава гратчаста прямокутна конструкція на початку СХОДІВ. Один мій знайомий історик стверджував, що це частина стародавнього ліжка, якими користувалися за часів других совєтів. Хто зна можливо він і правий. Держава, cуспільство поволі, неквапливо, намагаючись обійти статті новоприйнятих Конституцій, нахаляву рухались кудись і з часом люди перестали задумуватись, а для чого це все колись було збудоване. Зрештою, а яке початкове призначення брил Стоунхенджу? Хто знає? Мабуть щоб бути гарною заставкою на робочому столі. Все решта це просторікування невдах-мрійників, фантазерів та вузького прошарку осіб готових писати історичні дисертації на будь-яку тему аби за це добре ”башляли”.
Із діалогу львівських двірників мимохіть підслуханного випадковим перехожим на перехресті вулиць Братів Русових та Антоновича 30 червня 20?? року: Зачекай, мені потрібно ще зняти з будинку прапор. Для чого? Почепи траурну стрічку і нехай продовжує висіти далі.