Християнин для кого і серед кого?

Цікаво почути думки щодо того, для кого ми є християнами, а для кого не є? І де легше бути хриятинином? Серед християн чи серед нехристиян? І чи можемо ми твердо сказати, що ми є християни, якщо себе такими вважаємо, чи ми християни з "але"?

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Думаю що таки важче бути християнином серед християн, особливо наших українців. Нажаль дуже багато разів бачила як люди не люблять тих хто вищий за них духовно. Напевне це їм око мозолить.
Бо якщо всі однакові, той я серед них буду добре виглядати.
А коли хтось більш побожний у своїй поведінці, то я буду виділятись і не в кращу сторону. А що ж тепер? Постає вибір! Або підтягуватись до тої святішої людини або «закидати її камінням». Отже, легче закидати іншу людину камінням бо мені тоді не треба нічого змінювати в свому житті. А змінювати значить чимось жертвувати, а жертвувати я не готовий. ( я не про себе особисто )

Я можу твердо сказати що я християнка, хоча мені до святості ще треба над собою багато працювати. Мене навіть моя бувша співробітниця подивляла яка у мене глибока віра. Хоча я знаю що мені ще треба рости духовно.

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Християнин, перш за все, для себе. А тим чи є твоя поведінка християнською по відношенню до інших і визначається чи християнин ти взагалі, чи то є твоя "самоназва"...

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

З одного боку, так, але чи можна бути християнином всюди, чи таки виходить, що десь ми ними є, а десь не є?

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Може часами і виходить що не всюди.

Вчора мені стався такий випадок. Була я в магазині і набрала повний візок різних речей. В результаті забула дати на касу пачку новорічних листівок. Прийшла до машини і коли поклала все в багажник побачила що за листівки не заплачено. Можна було забрати, бо вони ітак того добра мають недорахуєшся, але якщо заберу незаплативши це ж крадіжка і з того треба сповідатись. Ні? Віднесла назад в магазин.

Але он на роботі можу час тратити на якесь своє домашнє, а ніби маю працювати? Виходить що в деяких випадках таки християнанка з «але», бо вдома нема часу, бо ще щось... ітд ітп.

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Ми теж, якщо таке ставалося з покупками, (а наший малий часом вміє речі так сховати, що не побавиш, особливо, якщо ми сказали, що того не купуємо) або відносили і віддавали, пояснюючи, що дитина взяла не те, що треба, або йшли і платили. Одного разу смішно було, бо чоловік малого на барана взяв, а малий тримав у руках коробку з піцетами. Так і забули заплатити. З паркінґу вернулися, заплатили. Дівчинка на касі сміялася і дякувала.

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Мій допис трохи не вірний... я мав на увазі, що люди нас не сприймають християнами, коли ми поступаємо не по християнські.. але ми все одно залишаємось християнами (з моменту прийняття Христа як свого Бога та Спасителя)...

Всі люди грішні...

от коли ми грішим, ми хоч і залишаємось християнами, але ми є грішними християнами...
..а коли сповідаємось ми становимось негрішними християнами (але не надовго)...

Коли ми довго не причащаємось ("ми не частина церкви") ми віддаляємось від церкви, але ще залишаємось християнами...

А от коли ми відрікаємось від Ісуса Христа, це єдиний випадок, коли ми стаємо нехристиянами.

PS Не знаю, мабуть, ви чекали більш філософських дописів, а мої повідомлення здаються трохи "бюрократичними"....

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Та я не чекала якихось особливих відповідей. Просто цікаво було інших почути.

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Як які люди... Ви напевне чули про таке, що колоди у власному оці не помічає а щіпку в чужому дуже добре бачить.

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

я з тобою повністю погоджуюсь

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Я думаю, що то неважливо. Ми повинні знати для себе хто ми є. Але навіть те, що ми ми будемо думати, що ми є християни, що не означає, що ми такими є.

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Кожен християнин повинен бути прикладом прадивого християнського життя. Справді легше бути християнином серед християн, але ти повинен бути ним завжди. З моменту хрещення ти є ПОКЛИКАНИЙ ним бути. Христос говорить, щоб апостоли ішли у всі народи... Цей заклик є так само і до нас. Тому бути християнином це великий обов"язок не на словах, чи лише на папері, а й наайперше на ділі.

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Моя думка така, що християнин має бути перш за все людиною, а в останню чергу - "цьомцюхрестиком".
Якщо я кажу, що я християнка, то це не значить, що я не маю права на емоції, на буття такою, як я є, на свою іншу думку, і т.д. І також це не значить, що треба мене вдарити і дивитися, чи підставлю другу щоку. :D

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Нє? А в мене була така мрія побити Лілю :p :D :D :D :D

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

люди не люблять тих, хто починає їх переконувати, що вони нищі духовно
а я багато такого бачу, що християни чи справжні чи номінальні всім своїм своїм виглядом і словами хочуть показати свою побожність і духовну вищість
хто ж такі речі демонструє? це має бути в душі

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Є ще одна цікава річ.
Коли люди чують (при тому, самі питають) , яка професія в мого чоловіка, відразу починають мені чомусь казати, коли останній раз сповідалися. Я ж не питаю. :D:D:D

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Їмость..

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Ви знову плутаєте дві річі до купи...

Є така річ як показуха а є така річ як поведінка людини яка говорить сама за себе. Коли людина ходить і всіх починає вчити яким повинен бути християнин не будучи місіонарем або священником який це говорить з проповідальниці, у любої людини почне зароджуватись сумнів. Ті хто за всілякі гроші стараються показати на людях свою побожність глибоко в душі можуть бути просто бідними обмеженими людьми. Це саме звичайнісіньке лицемірство.

Я говорила про людей яким не треба нічого вголос говорити бо з них їх християнство просто світиться, розумієте? Це без слів видно... Слова стають лишні. Поряд з такою людиною просто відчуваєш душевний спокій.

ПИХА не сумісна з ПОБОЖНІСТЮ!

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

Най мене простить Афтер,що забираю його монополію на цитування Марциняка,але не стримався.Це дуже притаманне нам,галичанам...
"Любов до церкви галичан така сильна, що якби можна було, то кожен мав би на своєму городі власну. Так само виглядає й з цвинтарями та святими місцями. Заповітна мрія галичанина - мати родинний склеп під вікнами. В гіршому випадку - на Личаківському цвинтарі у Львові.
Цікавою властивістю галицької ментальності є незбориме бажання галичанина захопити якомога більше землі... на цвинтарі. Таке враження, що наш автентичний земляк прагне якнайшвидше побачити на кладовищі всю свою родину і ще дві-три родини сусідів, які обов'язково мають бути поховані навколо його гробівця. Мало того, відхоплена у сусідніх небіжчиків землиця загороджується металевим парканчиком, прикрашеним гострими списами арматури або важкими морськими ланцюгами. Цю "потойбічну" територію галичанин оберігає як зіницю ока, і горе тому, хто ступить на неї почищеним мештом або босоніжком.
Щоб вмерти - треба бути праведником, а щоб жити - треба бути людиною. Твердо переконаний у цій аксіомі кожен галичанин і грішить безборонно і з задоволенням. Причому з Богом у нього доволі дружні стосунки. Мало не щовечора Всевишньому дістається від галичанина за те, що не виконав якоїсь забаганки. Каятися галичанин не навчений змалечку. Навіть спійманий на гарячому, він спроможеться промимрити лиш: "Боже, який я затурканий! Видко, така вже моя доля"... А оскільки за його долю відповідає безпосередньо Вседержитель, то йому й адресуються нарікання спаплюженої сторони.
Галичанин, якщо він не пацієнт з Кульпаркова, вважає себе людиною культурною і освіченою, хоча за душею може мати лише чотири класи початкової школи. Через це він наділений певним месіанським обов'язком повчати кожного зустрічного, який йому видається некультурним. Колупаючись пальцем у носі, галичанин поважно розповідатиме нещасному, що "плюти на вулиці - то гріх, і мама його зле вчила, раз він таке робить, а в родині, певно, були москалі, бо наші люди від самого народження знають, що таке культура і чим культурна людина ся різнить від дикуса і нелюда". Потому галичанин гордо висякається на бруківку, притискаючи носа пальцем, і відійде з почуттям виконаного обов'язку та глибокого вдоволення акцією. "

"Галицький синопсис"

 

Відповідь: Християнин для кого і серед кого?

от тільки про це я і кажу
і я помітила таких на форумі і в житті кілька зустрічала
і тільки це може викликати в мене злість... бо мене це іноді прямо зачіпає
от і все