Є такий вислів «Хочеш жити - вмій крутитися». Це наш, чисто радянський, що відображає сучасну дійсність, вираз, і іноземець обов'язково помилиться при його перекладі. Щоб правильно зрозуміти його сенс потрібно народитися і жити в СНД. Не працювати, а саме «крутитися», в цьому вислові сьогодні - суть життя країни в цілому і всіх громадян окремо. І справді. Візьмемо, приміром, співробітника ДАІ. Можна, як лох, жити на зарплату в 3 тисячі гривень, а можна «підробляти», не відходячи від робочого місця, і дотягнути зарплату до бажаного рівня. Або, скажімо, лікар. Можна зробити операцію за оклад, а можна, ледь-ледь «повертевшісь», накинути кілька тисяч «за гарний шов». Ви будівельник? Не до лиця прогресивно мислячій людині замішувати розчин за ГОСТом, та й ГОСТи ті вже, звичайно, застаріли, і держави, що їх придумала, більше не існує, так що і запитати за якість буде нікому. Хіба що, вусатий дядько з Укртехнагляду, випадково забреде на будівництво, попросить показати який-небудь папірець. Так від дядька легко відбутися - у нього теж є дружина і діти, які теж хочуть добре жити. А «надлишки» цементу завжди можна вигідно використати на будівництво власного котеджу. А як бути командиру військової частини? Є ідіоти, які, і справді, служать Батьківщині за державний оклад. І за цей оклад навчають солдатів воювати, та ще й на навчання час від часу вивозять. Це не модно - вчення солдатові ні до чого, можна і по книжці навчитися військовому ремеслу, та й ПММ заодно зекономлять. Для чого їх економити? Ну, ви наївні! По-перше, це - державні гроші, і їх потрібно берегти, а то Президент полає. А, по-друге, їх можна продати, а гроші покласти собі в кишеню - треба ж якось забезпечувати сім'ю. Про чиновників говорити взагалі не будемо, вони вже за родом своєї діяльності мають масу можливостей для «вертіння», а також «нагібання» і «лизання». Чиновник, що регулярно виконує всі три вправи, буде успішним і благополучним; чиновник, який за зарплату та почесну грамоту сумлінно служить народу, приречений на нерозуміння з боку колег, а також власної дружини, тому що він просто «не вміє жити». А бізнесмени? Бувають серед них такі мрійники, які намагаються чесно працювати в Україні. Вони платять співробітникам «білі» зарплати, вони закуповують вітчизняні комплектуючі і намагаються з них виготовити щось потрібне споживачеві. Вони платять чесні податки, а потім п'ють корвалол, коли в кінці кварталу головбух приносить баланс. До чого всі ці нерви? Набагато простіше і набагато вигідніше зарплати платити в конвертах, податки «мінімізувати» в офшорах, а вироби завозити з Китаю та клеїти на них свій логотип. І відразу життя стає радісніше, багатше, і, головне, дружина вже не бурчить щодо поїздки в Мадрид, а шле звідти красиві фотографії. Але бувають інші люди. Їм щось не «крутиться», може, підшипник заклинило, а, може, просто виховання не дозволяє. Вони безкоштовно вчать і безкоштовно лікують, вони виписують квитанцію порушникові правил дорожнього руху, а через порушення технології будівництва відкликають ліцензії. Вони дивляться, чим годують солдатів у їдальні, а за поцуплені чоботи виганяють зі служби прапорщика - і справа тут зовсім не в чоботях. Навіть серед чиновників бувають такі люди, які віддають поспіль тим, хто робить дешевше і якісніше, а не тим, у кого тесть - губернатор. Навіть серед бізнесменів бувають такі, які працюють прозоро і роблять якісний український продукт - нехай навіть це всього лише сік чи шоколад. Вони робили б і автомобілі, за які було б не соромно перед Мерседесом, але в країні для цього немає умов, і в цьому не їх провина. І хай таких людей все менше, але, поки вони є, є надія і для України. Надія знайти спокійне і благополучне життя, надія на те, що лікар вилікує, а міліціонер захистить, на те, що марка «Зроблено в Україні» буде синонімом якості, а в уряд, нарешті, прийдуть працювати інші люди - які теж не вміють «крутитись».
