Всеукраїнське об’єднання Свобода

ВО “СВОБОДА”...Моє знайомство з цією політсилою силою почалося ще у далекому 2006 році, коли я вперше прийшов в Сімферопольський осередок об`єднання. З того часу, кілька років поспіль, я був її активним симпатиком, цікавився діяльністю, брав участь в акціях. Вже тоді в мене виникали питання, на які я намагався знайти відповіді, але це виявилось дуже складною справою. В першу чергу мені було дивно. чому Свобода є такою “закритою” навіть зі своїми членами. Довідатись будь яку інформацію вкрай важко, а часом і не можливо. Спершу я це пояснював обережністю, щоб не дати зайвої інформації можливим провокаторам. Але з часом зрозумів, що не в цьому справа. Просто так в них заведено. Воно то в принципі не смертельно, та всеж катастрофічний інформаційний вакум на фоні безлічі чуток, розмов, припущень і відвертих звинувачень, створює відчуття невпевненості і породжує сумніви, додає все нові і нові питання до низки існуючих. І цей тягар чим далі стає більш гнітючим. Дана ситуація сприяла тому, що я швидко позбувся “рожевих окулярів” і зайнявся більш глибинним дослідженням. Результати виявились невтішними. Але про це трохи згодом.

Спершу хочу дати визначення поняттю НАЦІОНАЛІЗМ, Це потрібно для того, щоб мати від чого відштовхуватись будуючи свої судження і мати підстави для тих чи інших висновків.
То що ж таке УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ? Існує багато тлумачень цього слова, які не важко знайти в
інтернеті, в словниках, та інших джерелах. Для мене ж український націоналізм — це ПАТРІОТИЗМ В ДІЇ.
Іншими словами, справжній український націоналізм мусить знаходити свій прояв:

в практичних діях, направлених на захист національних інтересів Уукраїни, принесенні практичної
користі в розбудові держави, в сприянні розвитку і поширенню української мови, культури, науки, освіти, у відстоюванні прав і інтересів громадян україни.
в протидії будь яким внутрішнім чи зовнішнім загрозам, агресіям чи впливам, направленим на нанесення шкоди інтересам української держави і нації, в будь яких формах чи проявах.
В сучасному українському політикумі ми, нажаль, бачимо підміну цих понять зовсім іншими, не притаманними українському націоналізму сурогатами. Під брендом “націоналістична сила” в нас виступають організації,
ідеологія яких має дуже мало спільного з націоналізмом. Послідовники расизму, шовінізму, нацизму вміло маскуються, називаючи себе націоналістами, що має негативні наслідки, заважає популяризації ідеї націоналізму в суспільстві, викликає в людей невірні асоціації.
До таких псевдонаціоналістичних сил можна сміливо віднести і ВО "Свобода". Чому? От про це і піде далі мова

.Як я вже писав вище, позбувшись ілюзій, змінивши сліпу захопленність Тягнибоком і фанатичну відданість Свободі, на виважену цікавість, я почас збирати інформацію. Збирав я її у будь який спосіб. Щось знаходив в інтернеті, багато розмовляв зі свободівцями різних областей України, обмінювався думками з членами інших патріотичних партій та об`єднань. Та найбільш повне уявлення в мене сформувалося, коли я побачив Свободу "з середини". Ні, я ніколи не був її членом, але мені запропонували бути довіреною особою Олега Ярославовича на останніх виборах Президента України 2010 року. Я дав згоду і це дало мені змогу бувати на виступах лідера, бачити і брати участь в роботі штабу, бачитись з Тягнибоком особисто. Після закінчення виборчої кампанії я остаточно визначився зі своїм ставленням до Свободи, зрозумів хто вони є і в чому полягає їх роль на політичній арені. Цим хочу поділитися з вами. Але не буду втомлювати довгими текстами, натомість спробую подати інформацію у вигляді блоків: "міф-реальність", "питання-відповідь" і завершу викладенням висновків, до яких я дійшов. На додаток, приведу кілька цитат відомих і не дуже людей, про Свободу. Це послужить додатковим підтвердженням змісту даного матеріалу. Сподіваюсь, що дана тема буде вам цікавою і ви зробите власні висновки з прочитаного. Буду вдячний за коментарі по темі.
“МІФИ — РЕАЛЬНІСТЬ”:
МІФ: “ВО "Свобода" - єдина сила українців!”
РЕАЛЬНІСТЬ: На щастя не єдина. І нажаль не найкраща.
МІФ: ВО "Свобода" — націоналістична сила.
РЕАЛЬНІСТЬ: Свобода лише позіціонує себе як націоналістичне об`єднання. Реальна ж її діяльність свідчить про те, що це псевдонаціоналістична партія.
МІФ: ВО "Свобода" прагне потрапити у владу, щоб мати більше можливостей і повноважень для відстоювання інтересів простих українців, боротьби з ворожим режимом, захисту національних інтересів України, сприяння розвитку і укріпленню держави.
РЕАЛЬНІСТЬ: ВО "Свобода", попри свою жорстку опозиційну позицію, чомусь користується неабиякою лояльністю і терпимістю влади. Тож логічно буде припустити, що дане об`єднання є політичним проектом, завдання якого в наступному:
- перетягнути частину електорату від конкурентних владі політичних сил,
- зкомпроментувати націоналістичний рух, сформувавши недовіру і вороже стпавлення до нього з боку населення,
- дезактивувати активних і дієздатних націоналістів, переорієнтувавши їх потенціал з практичної діяльності на піар-шоу.
- сприяння розколу правого табору та протидія об`єднавчим процесам.
"ПИТАННЯ — ВІДПОВІДІ":
ПИТАННЯ: Чому Свобода не співпрацює з іншими патріотичними силами? Чому уникає спільних заходів?
ВІДПОВІДЬ: Тому що Свободу цікавить лише власний піар. А будь яка співпраця і спільні дії передбачають досягнення якоїсь конкретної мети, виконання якгось спільного завдання. І діяти спільно можуть сили, які є споріднені ідеологічно, мають подібні принципи і переконання, ставлять перед собою схожі завдання. А Свобода завжди виступає одноосібно, виділяючи себе з загального правого руху - “Свобода, мовляв, єдина сила українців!”. І цей факт є знаковим. Очевидно у Свободи є свої особливі приорітети, цілі і завдання.
ПИТАННЯ: Чому Свобода є "закритою" організацією з авторитарною
системою управління?
ВІДПОВІДЬ: На перший погляд, це може бути обумовлено необхідністю забезпечення безпеки. Оскільки Свобода позіціонує себе як право-радикальну націоналістичну силу, декларує боротьбу з режимом, наголошує, що нібито перебуває в жорсткій опозиції до влади, то цілком природньо мати напівпідпільний статус. Але чи в цьому причина? На мою думку, таємничість Свободи обумовлена тим, що її справжні цілі і її міссія не співпадає з тими принципами і гаслами, які вона декламує. Націоналістичні гасла є лише прикриттям справжнього обличчя Свободи, маскою актора театру політичного абсурду. І щоб уникнути викриття, потрібно встановити залізну дисципліну та забезпечити контроль інформації. Що вони і роблять
ПИТАННЯ: Чому ВО Свобода віддає перевагу масовим шоу з прапорами, смолоскипами та партійною символікою, замість практичної діяльності? Чому більшість їх ініціатив не доведені до логічного кінця?
ВІДПОВІДЬ: Тут все просто. Робити реальні корисні справи важко і це не одразу помітно, бо більшість дійсно потрібних справ потребують ретельної підготовки і багаторічної кропіткої праці на перспективу. Для досягнення результатів доводиться докласти значних зусиль, помітними вони стають не одразу, а визнання і оцінки, як правило з`являються лише через кілька років. Ці незручності не лякають тих, хто дійсно вболіває за результат справи. Свободу ж цікавить лише проникнення у владу і перетягнення на свій бік частини електорату опозиційних до влади сил. Найкоротший і безпрограшний спосіб досягти цього — політичні шоу (марші, мітинги, акції) з розмаїттям символіки, гучними гаслами і сміливими заявами. Тим більше, якщо фінансується це не з власної кишені.
ПИТАННЯ: Чому, із всього різномаїття націоналістичних партій і об`єднань, лише ВО Св. має вільний доступ до ЗМІ і є частим гостем політичних ток-шоу на телебаченні, в тому числі і на підконтрольних владі телеканалах?
ВІДПОВІДЬ: Напевне тому, що ВО "Свобода" всупереч іміджу, не представляє загрози для існуючої влади, а є її союзником на політичному полі бою. І ще тому, що ВО "Свобода" - єдина “право-радикальна сила”, яка не має фінансових проблем і може собі дозволити потужну рекламну кампанію. Нікого це не дивує?
ПИТАННЯ: Чому з лав Свободи з дивною постійністю виходять люди, не рідко цілими групами?
ВІДПОВІДЬ: Тому, що задекларовані Свободою принципи не знаходять відображення в діяльності організації. Тому, що ніжто не займається ідеологією. Тому, що кар`єру в Свободі роблять не активні, принципові і ініціативні члени, не ідеологи, не патріоти, а “грошові мішки”, які інвестують прект “Свобода” з метою отримання прибутків і збільшення впливу. Матеріалістичний практицизм на практиці замість ідеологічного патріотизму на словах.
ПИТАННЯ: Чому діяльність ВО "Свобода" є майже нульовою у південно-східному регіон?
ВІДПОВІДЬ: Тому, що з людьми півдня і сходу потрібно працювати. Необхідно грамотно і зважено розвіювати міфи про “ворогів-націоналістів” і “фашистів-бандерівців”, нав`язані радянською системою. Керавництву Свободи це не потрібно.
ПИТАННЯ: Чому "свободівці" часто використовують жести, атрибутику і гасла, які дозволяють ототожнювати їх з расистами, нацистами? Чому серед "свободівців" багато язичників?
ВІДПОВІДЬ: Це я можу пояснити або злочинною недбалістю керівництва у питаннях кадрової та ідеологічної роботи, або ж це робиться навмисне. В такому разі, ці дії можна кваліфікувати не інакше, як цілеспрямована дискредитація ідеї українського націоналізму, і закріплення в свідомості громадян стереотипу, що “націонахзізм — це зло”, а “націоналіст — ворог”.

 

ВІДОМІ І НЕ ДУЖЕ ЛЮДИ ПРО СВОБОДУ:
Політолог Олексій Гарань::

«Моя полеміка зі "Свободою" йде з 2004 р. Тоді відомі висловлювання п. Тягнибока були активно використані владою на користь Януковича. Один проросійський політолог задоволено казав мені: "Найкраща агітація за нас на сході – це прокрутити відеозаписи виступів Тягнибока. Так само нинішня влада немало зробила для того, щоб розтиражувати заяви пані Фаріон (я нещодавно перечитав їх і жахнувся її трактуванню безневинного імені "Ліза" – див. сайт "Свободи" – це був справжній подарунок для пропагандистів ПР!). Або ж програмова вимога відновити ядерний статус України, бо ця нереальна вимога лише сприяє російським спробам дискредитації України на міжнародній арені… Гадаю, все це не є випадковим. Тому що Тягнибок – ідеальний спаринг-партнер для Януковича (як колись Симоненко і Вітренко, риторично-радикальні з іншого флангу, були такими ж для Кучми). Але подальший його успіх насправді залежатиме від того, чи зможе нарешті стати ефективною нинішня парламентська опозиція. Якщо не зможе, і націонал-демократичні сили надалі будуть займатися взаємним поборюванням – тоді Тягнибок набиратиме очки. А Партія регіонів може цьому і посприяти».

Ярослав Грицак (професор Львівського національного університету ім. І. Франка):

не виключає співпраці двох радикалізмів – радикалізму Партії регіонів і
радикалізму «Свободи» – і вважає, що причиною цьому є не тільки збіг, а й
серйозні зв’язки. На його думку, партія «Свобода» не є «аж така принципова чи така чиста». Очевидно, що вона співпрацює з багатьма силами, хоча не завжди ця співпраця є виразна. «У будь-якому випадку, я думаю, що перемога «Свободи» є на руку Партії регіонів, тому що очевидно, що партія «Свобода» не може виграти на рівні України, але вигравши в Західній Україні, вона послаблює позиції суперника регіонів у масштабі всієї України»

Ю.В. Тимошенко:

- "Свобода - той тип опозиції, про яку мріє Віктор Янукович"

Тарас Кузьо (доктор, професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто):

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/4cc857662e546/


В'ячеслав Березовський (екс-заступник голови вінницької обласної організації ВО Свобода):

«За минулий рік багато людей пішло з партії, більше десяти, але суть навіть не в кількості, а в якості. Здається, авторитетні люди їм не потрібні, люди, які уособлюють українську ідею.»
«Олексій Фурман (голова вінницької свободи, бізнесмен) перетворив обласну організацію "Свободи" у приватну фірму, організацію тоталітарну, яку використовує для досягнення власних цілей... Про це повідомлялося Тягнибоку, але реакції «нуль».

Іван Семанишин (екс-член ВО Свобода):

- "Ми закликаємо людей не вірити лідерам "Свободи", які свій популізм та обман прикривають ідеями служіння Україні. Ми втомилися бути учасниками цього фарсу, протестуємо проти нього та рішуче заявляємо про те, що реальні ідеї цієї політичної сили та її керівників насправді не збігаються з політичними, ідеологічними та моральними цінностями, які проголошує партія
"Свобода".
- Напередодні виборів у партії почали з’являтися нові люди, які ніколи не були прихильниками "Свободи", а тепер під виглядом боротьби з існуючим режимом вони разом з керівниками місцевих осередків партії вирішують лише особисті інтереси, складають та очолюють партійні списки до місцевих рад. Вони імітують боротьбу з режимом, вводячи людей в оману", і
додає: - "особливо цинічним є те, що цей фарс вони влаштовують за гроші того самого режиму, з яким вони нібито борються". «реальне протистояння і
боротьба з беззаконням чинної влади не є метою партії в її нинішньому вигляді.»

Ігор Дуда (член КУНу, м. Сімферополь):

“Спитайте будь якого кримчанина, що він може сказати про діяльність ВО "Свобода" в Криму. І вам скажуть - "нічого", або здивовано запитають: "А разве в Крыму есть Свабода?". Це тому, що діяльності Свободи в Криму не видно, а не видно її тому, що діяльності просто нема. Дійшло до того, що на партійний з`їзд до Києва не моги набрати склад делегатів від Криму і запрошували всіх бажаючих. Проблеми українців Криму чомусь Свободу не цікавлять. Хоча проблем тут більше ніж в будь якій іншій області України. Виходить що знову, за гучними патріотичними гаслами криється великий "пшик". А шкода. “
““Коли у січні 2010 року організовувався пікет на знак протесту проти спроби рейдерського захоплення єдиного на півострові незалежного україномовного часопису “Кримська Світлиця”, то до участі запрошувались всі місцеві патріотичні сили. В підсумку, 23 січня, на захист української газети вийшли представники КУНу, УНП, ГО “Українська громада Криму”, ГО “Патріот України”, діячі культури, прості читачі і передплатники газети. Мені було з одного боку дивно, а з іншого прикро, що педставники місцевої Свободи відмовились від участі в акції.”
“Мене дивує те, що представників ВО “Свобода” не побачиш ні на богослужіннях в УПЦ КП, ні на заходах присвячених державним святам. Я розумію, що в Києві та Львові святкування більш масові. Але, на моє переконання, в Криму тема єднання українців, підтримки патріотичних заходів та ініціатив є більш актуальною.”

Юрій Шухевич:

«...суджу про партії не з гасел і декларацій, а по конкретних діях. Вони (ВО
“Свобода”) прийшли до влади, відтоді минуло вісім місяців. Що за цей час конкретно зроблено для Львова, для Львівської області, Івано-Франківської
області, для Тернополя, де міський голова зі «Свободи»?... Обласна рада, звичайно, може прийняти політичну заяву з того чи іншого питання. Але загалом обласні та міські ради мають займатися не високою політикою, а конкретними справами. У Львівській області - найгірші дороги… Це для прикладу. Таких питань багато. Чому не займаються ними, а переймаються
лише заявами, деклараціями?
Ще перед виборами я виступив у міськраді. Говорив не лише про «Свободу», а й про «Пору», БЮТ, і називав прізвища. Я сказав їм: «Ви б'єте себе в груди, що є спадкоємцями Коновальця, Шухевича. Але якби Шухевич сьогодні встав із могили, то вас усіх тут перестріляв би як мародерів». Це стосується не тільки «Свободи», вони всі... Просто в одних більше гасел, в інших - менше. Але ділити комунальне майно, землю, бюджет - тут вони всі майстри.»

Дмитро Ярош (полковник “Тризубу ім. С. Бандери”) :

“Справа у тому, що український націоналізм є повністю самодостатнім, він не потребує додатків або обмежень. Для нас – це аксіома. Для декого ж із провідного членства „Свободи”, мабуть, це теорема, що потребує доказів.
Наприклад, основоположник філософської складової українського націоналізму Дмитро Донцов беззаперечно довів, що націоналістичний рух за своєю природою не може бути партійним, а свободівці вважають, що може. В основі українського націоналізму лежить ідеалістичний світогляд, а партія „Свобода” ставить на перше місце матеріалізм – вивищує соціальне перед національним, прикриваючись до того ж однією із праць нашого ідеолога Ярослава Стецька „Дві революції”. Такий шлях є хибним, бо вирвати із контексту цілісної ідеології щось окреме – це не націоналістичний, а сектантський підхід. Це ж саме роблять, наприклад „Свідки Єгови” з християнством. Куди це заводить – відомо.
Нещодавно один із провідних молодих „ідеологів” тягнибоківської партії у своїй статті про „соціал-національну революцію” на офіційному сайті „Свободи” дописався до того, що „національне – це мета, соціальне – шлях до цієї мети”. Тобто, з їх точки зору, шляхом соціальних (а, може, соціалістичних?) перетворень ми прийдемо до національної свободи. Таке вже було – під час визвольних змагань початку двадцятого століття ці тези пропонували українцям соціалісти винниченки, що знищили державу, продавшись своїм соціалістичним російським братам. До того ж в цій партії на рівні внутрішньої пропаганди культивуються не християнські цінності, а поганство, що, на їх думку, має допомогти збудувати „велику соціал-національну Україну”. А це також концептуально різниться з основними ідеологемами традиційного українського націоналізму.
Зрозуміло, що в „Свободі” є чимало патріотів і націоналістів, але шкода, що їх дорогоцінна енергія витрачається на ефемерні соціал-націоналістичні доктрини, а не на боротьбу за державність і свободу української нації. Якщо так буде тривати і надалі, то горе-політикани, прикриваючись національною риторикою, знову заведуть частину пробудженого народу на соціал-націоналістичні чи націонал-соціалістичні манівці.”

 

пс. статтю писав не я )))) я ж не в Криму мешкаю