Інколи у житті нам зустрічаються люди, яких дуже легко образити...Образити словом, жестом чи навіть поглядом... У моєму оточенні є така жіночка, яка дуже на все ображається...одного разу я з співробітницею йшла по коридорі..ми голосно сміялися...а у тої жіночки були відчинені двері в кабінет і вона подумала, що ми сміємося з неї..хоча це було далеко не так...була велика образа... Як правильно поводитися з такими людьми..просто мовчати??? але мовчанка їх теж може образити..і як бути???
О-о-о, в мене теж є така знайома, по спеціальності. Постійно мені показує свої нові роботи (фотографії і монтаж), а їй кажу, що думаю. Ну і одного разу прислала дуже темну фотку. Вона більше знається на монтажі, а на обробці фоток менше. То я їй кажу - зараз відредагую фотку і покажу як би я її підсвітлила, щоб було гарніше. А вона каже - я і так вважаю, що так гарно і не хочу, щоб мої фотки хтось рухав Та і взагалі вона не сприймає критики, навіть не знаю навіщо вона свої роботи показує, бо я або кажу, що гарна робота, або нічого не кажу, бо на негативні коменти обурюється. І коли додасть роботу на сайт і отримає 30 позитивних відгуків, а один негативний, то видаляє ту роботу і мені жаліється, що комусь не сподобалось Стараюсь бути з такими людьми делікатною..
Стараюсь оминати таких людей... Я б ніяк з ними не вжився, бо люблю пожартувати, підколоти і всі мої друзі сприймають це нормально.
Це дійсно складно!Починаєш пояснювати що до чого,думають що виправдовуєшся!Нічого не поясниш-кажуть,що хамка.
В таких людей є певні психологічні відмінності від інших........Їх чутливість здебільшого пояснюється власною недооцінкою,власною несамовпевненістю,інколи таким людям доводиться пояснювати,мовляв,- не в образу сказано і т.д........та подекуди шкодувати,бо жаль для них, наче сприйняття їх самих.....Тому не варто їх як ігнорувати, а підтримувати дружбу можна,тільки,коли упевнишся ,що ти для неї теж друг,якому вона може довіряти і сприймати любу критику.Бо критика для мінливих людей, то подібно до смерті.......Шануймо почуття кожного,бо ми самі не знаємо,докінця які ми є в очах інших людей,ба навіть в своїх власних.
я якраз така))))) мене легко образити, але тепер бачу, що з часом то міняється, черствію, чи що... думаю, варто з такими людьми поводитися, як і з іншими, бо інакше та людина буде ображатися ще й на те, що до неї якесь особливе ставлення. Отаке - заплутано, але все в міру
і я така...Не те щоб на критику ображаюся - ні, якраз її я сприймаю адекватно, але особливо близьким людям, чи тим людям, на яких мені залежить, дуже легко мене образити в життєвих ситуаціях. Якщо людина мені цілком байдужа - просто залишається легкий осад, але не образа пригадую, як я вперше прочитала дописи в Салуні на ЛФ..Довго переживала і не могла зрозуміти, для чого люди грублять одне одному. Часто ображаюся за інших людей, якщо комусь нагрублять. Навіть більше, ніж за себе Тому при таких людях і інших ображати не можна
Що там говорити...і я відчуваю,що роблюсь вразливим...нетерпимим...неадекватним... То не образа...я давно не ображаюсь...ні на що... Мені болить...чути чийсь сміх...боляче відчувати погляди в спину... Оте відчуття стіни перед собою...загнаності...безперервної напруги...майже безсонні ночі...дається взнаки... Спілкування з людьми зводиться до дописів на форумі...а в реалі...я майже їх не бачу...перебіжками в ліс..і все... Рефреном...за бортом..за бортом..за бортом.... І ще...вже майже звичний біль в грудях...вкупі з болем в душі...ацка суміш... От..знов зловив себе на думці...ляпнув...а на фіга? Я відчуваю вашу підтримку...дякую...але що є..то є.... Та Бог з ним... Я аптіміст.... І.на відміну від пісіміста,який каже,що всьо...гірше бути не може,повторюю Стусове Ще наші біди замалі! Ще наберись терпіння. Довкруг — обрізано жалі, обтято голосіння. Живу до вечера..соррі..до ранку...
Я думаю просто не обращать внимания на таких людей, вести себя естественно. Если человек сам выбирает обидеться, тут ничего не сделаешь и думать об этом глупо.
