Велоекспедиція в Карпати або 100+ км ровером

Хто має мене у френдах на Фейсбуку, вже вкурсі маленького подвигу, здійсненого минулого тижня Подолано позначку 100 км ровером за раз. Але на форумі можна не просто фоток накидати, а поки враження свіжі, розповісти про подорож детальніше, може комусь стане в нагоді. Взагалі, для затятих роверистів 100 км не такий уже екстрім. Кілька разів бачили двоколісних по дорозі. Але перевежно всі на шосейних роверах і в велосипедних обладунках, наче космонавти. Ми ж зробили це на звичайних "гірських" лісапедах, в джинсах і футболках Ось він, заповітний маршрут Львів-Корчин http://www.endomondo.com/workouts/231526329/3605172.

На цей вояж ми зважувалися певно роки два. Бракувало часу, сміливості, не дозволяла погода. І ось у вівторок телефонує Forest і каже: "Я завтра буду у Львові, їдемо в Карпати". Запросто! Дивлюся прогноз погоди. В четвер мінлива хмарність, до +22С , а головне, вітер північний, тобто в спину! Ідеальний день для того, щоб зробити це. Відтак, домовилися на четвер. В середу плани різко змінюються і в четвер ми нікуди не їдемо, перенесли на п"ятницю. Погода уже сонячніша і тепліша, а вітер східний, зліва. Але головне, що не дощ, не сніг і не ураган. Їдемо!

Стартували в 10 годині з Личаківської. Найскладніший ландшафт перші 20 км. Спершу підйом - на Стрийську. Після Солонки до Деревача декілька глибоких "ям" зі спусками і крутими підйомами.

Хазяйці на замітку: Воду з собою не брали щоб не тарабанити зайву вагу. Ми їдемо вздовж траси Київ-Чоп, просто купували воду на заправках, яких тут чимало. Брали Моршинську негазовану, вона продається в пляшках 0.75л із такою пімпочкою замість корка, з неї зручно пити навіть на ходу. Випили десь по 3 таких пляшки. Взагалі, ваги чим менше, тим краще. В рюкзаку у мене змінні футболка, шкарпетки, білизна + запасна камера, насос, 6-гранні ключі, викрутка і куртка. Нічого зайвого, все без виключення згодилося.

За Деревачем траса робить велику дугу. Коли падає дощ, через ефект аквапланування чимало доморощених автогонщиків злітають тут у відбійник. Тому праве узбіччя рясно всіяне битим склом. Один із таких скляних зубів я впіймав заднім колесом. Перелазимо через відбійник щоб замінити камеру, є нагода пофотографуватися.



Хазяйці на замітку: обов"язково мати з собою запасну камеру, бажано і не одну!

А далі від Раковця рівно, із незначним, практично непомітним, але зниженням висоти. Найнижча точка маршруту десь на 43 кілометрі, це ріка Дністер. Після мосту і до кінця маршруту йде такий же непомітний для ока, але підйом.

До слова, цікава статистика. Сумарний набір висоти склав майже кілометр, сумарний спуск майже 900 метрів. Корчин знаходиться всього на 100 метрів вище, ніж центр Львова

За Островом щоб не підніматися на високий залізничний міст, поїхали старою зарослою дорогою через колію. Поки їде поїзд, відпочиваємо.



Наступний привал вирішили зробити в Стрию, там же і пообідати. Покаталися містом, не знайшли жодної пристойної точки. Всі літні майданчики в центрі - це пиво, чіпси і хотдоги. В кафе з ровером не попрешся, замків ми не мали, тому шукали саме літні столики. Вирішили шукати щось придорожнє і поїхали далі. Відразу за Стриєм зовсім новий ресторан - "Вулик" з альтанками. Готують смачно, обслуговують швидко, на м"яких лавках можна розслабити спину Є вайфай.



Хазяйці на замітку: не знімайте головний убір. Я свою кепку зняв. Сонця ніби було не дуже багато, але те, що було + зустрічний вітер, зробили моє чоло і ніс червоними. Тут ще не видно, але вранці я був схожий на вождя червоношкірих. Сьогодні чоло почало смішно лущитися

До фінішу лишається біля 30 кілометрів. На 95-му кілометрі офіційно в"їжджаємо в Карпати, це межа Сколівського району.



Тут, до речі, облаштовані зручні місця для відпочинку таких мандрівників, як ми



Тут спорт-трекер втратив звязок із супутниками і знаходить їх знову лише за 2 кілометри, тому маршрут звідси до Синьовидного пролягає не по трасі, а по прямій через гори і ліс, і тому записаний маршрут на 2 кілометри коротший, ніж насправді.

Хазяйці на замітку: якщо пишете трек смартфоном, вимикайте у ньому все, що можна (блютус, вайфай, мобільний інтернет і тд), залишивши лише GPS. В такому режимі мій протримався всю дорогу, втративши лише 45% заряду батареї, враховуючи декілька телефонних розмов, фотографій та чекінів.

На місце прибули десь 17:30, вбивши наповал своєю появою на подвір"ї всіх присутніх родичів Foresta Перше питання: "А де машина?".

Далі сіли на бобік, заїхали в Сколе в магазин і вйо на ріку відзначати перемогу!



Після водних процедур і святкувань, 22:00 - в люлю



Проспав майже 12 годин, що зі мною буває вкрай рідко, майже не буває.

Наступного дня о 12:26 із Верхнього Синьовидного електричка Лавочне-Львів. 15:07 ми на приміському вокзалі ві Львові .



До речі, я щойно помітив, що на вагоні намальований велосипед, очевидно це означає, що у цьому вагоні можна їхати з роверои. Тепер зрозуміло, чому всередині були відсутні кілька лавок, там за задумом мали б стояти велосипеди. Але по-перше все це вільне місце було зайняте баулами торгашів, які возять свій крам до Львова на базар, ледве знайшли можливість "припаркуватися", а по-друге, відсутні будь-які засоби для фіксації велосипеда, ні стійок, ні кронштейнів, тож треба добре покумекати, щоб влаштувати тут залізного коня. Я так і не зрозумів, чи за ровер треба платити додатково. Кондуктор спитала чи наші ровери, ми сам не знаю чому відповіли "ні", вона й пішла собі далі

Ось так ми і підкорили 100-кілометрову "висоту". Фізично я готовий був би їхати наступного дня назад, але по-перше, не було можливості виділити на це ще один день часу, а по-друге, субота вже була спекотна, а у нас обгоріли руки та обличчя, до Львова доїхали б як грилеві ковбаски, якими вчора вечеряли на річці. Тож, вирушаючи в таку подорож, бажано цей фактор передбачати, вбравши щось на довгий рукав і захистивши обличчя.

Всім приємних подорожей та попутного вітру!

 

Мєста надо знать. )

Ну або питатись стриян наперед. )

 

Згадував Василя Михайловича, шкода телефону не знаю А в Австроугорщину якось не випадало дзвонити

 

А фейсбуки, ПП не працюють раптом? )

 

Ну нарешті і тут похвалився Чудова, змістовна розповідь, я наче сама там побувала. Справді молодці, що наважилися на таку довгу велопоїздку і здійснили свою мрію.

 

Я думаю, можна, от тільки коли цей наступний раз буде, не уявляю Є інтерес доїхати туди ж іншим маршрутом, не таким прямим і комфортним, тобто зі Львова йдемо на Пустомити, Щирець, Дрогобич, Трускавець і тоді зі Східниці спускаємося через Тустань до Корчина. Протяжність виходить десь 130 кілометрів, дорожнє покриття гірше (привіт п"ятій точці), ландшафт складніший (перед Східницею ще й перевал) зате так мало б бути значно цікавіше. Власне, коли прийшла ідея такої поїздки, то мова була саме про цей маршрут, але врешті вирішили, що для початку вистачить просто перевалити через 100км

 

До речі, як п"ята точка пережила 100 км? Мозолів не натер?

 

Моя нормально, а от Форест починаючи від Стрия все частіше крутив педалі стоячи У мене від недавна трохи м"якше сидіння, крім того в мене під шортами спеціальні велотрусєля

 

Все правильно. Але тут, власне, головний інтерес був саме в тому, щоб проїхати 100 км. Не відкрити для себе щось в Карпатах, а, якщо так можна сказати, дослідити самих себе. Тепер є певна відправна точка, ми знаємо, як їдеться 100 км, як на це реагує організм, скільки це потребує часу і тд. Виходячи із цього далі можна приміряти цю "шкалу" на різні маршрути. А це була така собі еталонна сотня.

 

А, ну і не такий вже цей асфальт специфічно пахнючий і не таке вже було те сонце пекуче. Навіть попри доволі щільний трафік, повітря, порівняно з львівським чисте і свіже.

 

Як на мене, в місті він набагато більше смердить, бо тут його реально більше (кам"яні джунглі, як-не-як). А за містом - кусок тої асфальтованої дороги, а навколо - земля, трава, дерева. Кисню більше

Ну я в п"ятницю у Львові змерзла Вітер був холоднющий.

Нє щоб в самих трусєлях їхати

 

ага, і фотки в "про це"

 

О так, було б незле)))

 

я від велошортів а-ля "лосини" зарікався, а це саме велотруси, які одягаються під звичайний одяг