якщо так то до чого? так виглядає, що відчувати вдячність це одне, а відчувати себе зобов'язаним інше але в чому тоді має проявлятися вдячність? і як вона має проявлятися? чим відрізняється вдячність Богу і вдячність людям?
Відповідь: вдячність зобов'язує? хе, всі ми виховані і всі ми кажемо "дякую" одна справа сказати, інша - справді щиро бути вдячним і що значить "щиро бути вдячним"? у чому це має проявлятися? у словах воно проявляється, а в як діях має проявлятися?
Відповідь: вдячність зобов'язує? залежить від людини, якій зробили добро, від її виховання, при тому й ситуації бувають різні.
Відповідь: вдячність зобов'язує? Вдячність - не зобов"язує. Я отримую дуже позитивні емоції від того, що зможу бути теж корисною людині, яка допомагала в свій час мені(байдуже чи це зачіпатиме мої інтереси). Тому не вважаю, що це зобов"язує... Проте.. є люди, які хочуть, щось зробити аби ти був їм винен.. Я таких бачу здалеку і не приймаю від них допомоги в жодному разі. Як то кажуть краще з мудрим загубити...
Відповідь: вдячність зобов'язує? я ніколи нікого не зобовязую своєю допомогою. що ж мені роблять я завжди відчуваю зобовязаність.... тому більше люблю помагати ніж щоб помагали мені.
Відповідь: вдячність зобов'язує? Мені здається,що до цього потрібно дорости,щоб зрозуміти,що в житті потрібно встигнути зробити якнайбільше добрих справ,і не чекати на віддяку,а самою великою віддякою для нас буде добра згадка про нас,коли нас вже не буде.
Відповідь: вдячність зобов'язує? обдумуючи далі питання гілки я вияснив, що люблю чиєсь почуття вини передімною (і як то слово пишеться?). Дуже дивна ситуація. Що я вважаю під "почуттям вини" - провину. вину не матеріальну, а моральну. Тепер поясню чому. саму привину за властивістю характеру я досить швидко вибачаю і взагалі то голови не тримається, а от людина яка нашкодила, завинила після такого акту поводиться накінецьто нормально. Нормально? тобто вже діє не безвідповідально, задумується над словами - ну хоча б тимчасово. Я розумію що це жорстоко. проте дієво на певних етапах і моментах життя. і стосується це людей запальних, різких проте совісних.
Відповідь: вдячність зобов'язує? Є категорія людей, які переконані в тому, що їм всі довкола щось винні (навіть, якщо це абсолютно безпідставно) і вони сміло користають з допомоги, не соромляться просити, не забувають використовувати і не обминають нагоди "нагріти" когось, хто не вміє відмовляти. Є інша крайність - люди вдячні до "бєзобразія" - зняли би із себе останню сорочку і віддали комусь, хто зробив їм банальну послугу варту звичайного "дякую". Яка все-таки чудова річ "золота середина". Мені приємно, коли я можу віддячити комусь за послугу, моя вдячність базується на тому, що попри те, що ніхто не зобов"язаний мені допомагати, чи робити для мене щось, люди все-таки допомагають і роблять, а це вартує моєї вдячності. У відношенні до Бога - принцип той самий. Ми нічим не заслужили собі на ту благодать, яка нас супроводжує, я кожен день відчуваю на собі і своїй сім"ї Божу любов, а хіба то не привід для вдячності?
Відповідь: вдячність зобов'язує? Ні, не забов'язує. Забов'язує, чи фізичний стан, чи сила(груба фізична рятівника), чи власне моральні принципи. Це три критерії(хоча й не основні), які можуть забов'язувати і кожен з них по своєму. Взагалі то потрібно допомагати людям по можливості, тобто якщо ви маєте змогу. Проте деколи треба ще подумати в що та допомога може обернутись(наприклад якщо ви суддя, чи ...). Тобто до питання допомоги треба підходити серйозно. Якщо це щось просте то звісно при наявності можливості допомоги, а якщо ж діло серйозне то тут потрібно прийняти обґрунтоване рішення, в деяких моментах можливо навіть відмовити. Також є наприклад такі речі, які в собі несуть краплину вдячності, але не є чіткими нагора. Наприклад війна, перебування у певному колі людей(зона, армія, пожежники, мнс і тд), благодійність, та інші. От для прикладу Чорнобиль, скільки людей загинуло чи стали інвалідами, тобто їх забов'язувала влада, але дехто з них не просто про владу дбав, а про свою сім'ю, родичів, друзів. Але зараз ніхто майже не згадує їх. Далі вбивця вбив наприклад чоловіка, але це його не забов'язує стати чоловіком тої жінки, я і не думаю що в більшості так би було(хоча й бувають такі ситуації), чи платити їй гроші. Все є відносним і має певні межі. Головне, власне, самому(самій) не перейти їх і не стати людиноненавистником(-цею).
