Мій відносно-україномовний малий (10р) - ще більш відносно-російськомовний. Російську опановує в спілкуванні з друзями - відтак виходить не російська а "борщагівська" (у Києві - типовіше типового). За що, звісно, дістає від тата в чоло під морморандо: "Розмовляй по-людськи покручу їден..." :padonak: Аж ось після чергової самовпевненої заяви "а шо-о! Я російську знаю", татуньо уїдливо питають, імітуючи масковскій вигавар: - Ну тада скааажи шта-нить па-русскі мальчік!... Пауза, невеличке інтелектуальне зусилля ("...сказати щось, до чого не пристібуться") і...: - Да-а-а! Я валявся пацтулом :D Пишіть сюди про всілякі кумедії у виконанні індиго-генерації
Відповідь: Устами "младєнца" глаголить... чортзнащо як на мене то лихо коли батьки і діти говорять на різних мовах . Не сприймайте як особисту образу п. Чоппер але то якесь янучарство (помилка в слові свідома).
Відповідь: Устами "младєнца" глаголить... чортзнащо Не плачте і не ридайте Ви просто не зрозуміли. Розмовляємо ми і вдома і поміж людьми однією мовою - українською. Але не секрет, що коло спілкування у Києві - переважно російськомовне. От тільки російська ця - фатальна з погляду грамотності (це такий легкий офтоп - сорі). То ж моя боротьба за чистоту російської у малого має сенс. А коли кажу про його відносну україномовність - то маю лише на увазі оцінку з рідної мови, яку гад приніс у табелі "5" з 12-ти
