Пам'ятник Францишеку Смольці Цей краєвид значно змінено з часу зйомки. Світлина представляє пам’ятник Францішеку Смольці, 1913 р. споруджений скульптором Тадеушем Блотніцьким на місці давньої криниці. Ф. Смолька, який довгий час був депутатом австро-угорського сейму від Львова та ініціатором створення кургану Люблінської унії, показаний тут депутатом Сейму, що виголошує промову. Площа, де в 1913 -1946 рр. стояв пам'ятник, носила його ім'я, а згодом була перейменована на площу генерала П. Григоренка. Зараз на місці пам’ятника Смольки стоїть монумент Св. Юрію (Георгію) Змієборцю, споруджений 1999 р. за проектом скульпторів В. і А. Сухорських. Цікава деталь світлини: в нижньому правому куті можна побачити вивіску кав’ярні "Варшава", яка від 1910 р. була в будинку №3 за спиною Смолки. Тепер весь цей будинок займають офіси Міністерства внутрішніх справ України. Пам'ятник Агенору Голуховському Світлина представляє неіснуючий вже краєвид з пам’ятником графу Агенору Голуховському, відомому польсько-австрійському консервативному політику, багаторічному наміснику Галичини, депутату парламенту, міністру внутрішніх справ. Фото зафіксувало час, коли пам’ятник ще стояв в міському парку (тепер парк імені І. Франка) між головною алеєю та вул. 3 Мая (вул. Січових Стрільців). Від кінця ХІХ ст. до 1921 р. головної алеї не існувало.Пам’ятник графу Агенору Голуховському був встановлений коштом львівських міщан 28 червня 1901 року. Це був один з кращих монументів Ципріана Годебського, відомого різьбяра і внука польського поета такого же імені. Бронзова фігура стояла на високому мармуровому п’єдесталі, де була розташована алегорична скульптурна фігура "Галичина", що подає графу лавровий вінок. Хоча пам’ятник і був гарно виконаний, він не викликав у львів’ян пієтету, тож навколо цього місця часто влаштовували антиавстрійські демонстрації. Повоєнна доля пам’ятника невідома, він зник близько 1950 р. Пам'ятник королю Яну ІІІ Собєському 1883 р., у 200-у річницю віденської відсічі, міська рада Львова прийняла рішення про спорудження пам'ятника герою цієї події. У 1898 р.в центрі скверу на площі Св. Духа за проектом скульптора Тадеуша Баронча був споруджений пам'ятник королю Яну ІІІ Собєському. Відливка моделі здійснювалась віденською ливарнею Артура Круппа, спорудження п'єдесталу - скульптурною майстернею львівського скульптора Юліана Марковського. 20 листопада 1898 р. відбулося урочисте відкриття пам'ятника, з того часу він був одним з найулюбленіших об'єктів фотографування. У 1950 р. пам'ятник було перевезено до Польщі та встановлено в Гданську. Відкриття пам'ятника А. Міцкевичу Світлина показує урочистий момент відкриття пам’ятника поету Адаму Міцкевичу, який відбувся 30 жовтня 1904 року. Сам день відкриття став святковим для Львова: в місті вивісили прапори, прикрасили фасади та балкони, в катедрі відслужили урочисте Богослужіння з нагоди відкриття пам’ятника. На урочистості до Львова прибув син поета Владислав Міцкевич, а відомий львівський композитор Станіслав Нєвядомські спеціально написав із цієї нагоди кантату, котру виконував на церемонії відкриття зведений хор – понад 150 осіб. Фонтан "Світезянка" Фото представляє вид на площу Галицьку з боку будинку Окружного суду (вул. Баторія, 1-3, тепер - навчальний корпус Львівської політехніки на вул. Князя Романа). На першому плані криниця з фонтаном, яку увінчує скульптурна фігура "Світезянка" (1880 р., скульптор Тадеуш Блотніцький), що існувала на цьому місці до 1950 р. На тлі - будинок №2-3 на пл. Галицькій/наріжник вул. Галицької, один з найстаріших будинків площі (поч. ХІХ ст.); видно також вежу Латинської катедри. В центрі зображення будинки №7 та 9 на вул. Валовій. Буд. №7/наріжник вул. Галицької, 21, споруджений за проектом архітекторів Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського у 1908-1910 рр. на замовлення власника, Теодора Баллабана. Після І світової війни тут розташувалась Міська ощадна каса, від 1931 р. будинок належав касі, архітектор Вавжинець Дайчак реконструював та пристосував до потреб фінансової установи інтер'єри. Буд. №9 також споруджений за пр. А. Захаревича та Ю. Сосновського, скульптурний декор обидвох будинків (алегорії мистецтва та ремесла) належить авторству Зигмунта Курчинського, в міжвоєнний період тут містився банк "Львівський". Пам'ятник Станіславу Яблоновському Найстаріший львівський світський пам’ятник гетьману Станіславу Яблоновському, захиснику Львова від татарів (1695), був створений бл. 1752–1754 рр. За Юрієм Бірюльовим, його автором може бути скульптор Себастіан Фесінгер. Фігура гетьмана стояла у дворі давньої Єзуїтської колегії, а останки – поховані в костелі єзуїтів. Під час реставрації костела пам’ятник зник, в середині ХІХ ст. його дивом знайшов журналіст Іполит Ступницький на задвірках кам’яниці № 13 на вул. Карла-Людвіга (тепер на цьому місці розташований "Гранд готель"). Коштом львів’ян пам’ятник відреставровано скульпторами Паулем Ойтеле та Леопольдом Шимзером і 1859 р. поставлено на міському бульварі та вулиці, відтоді їх називали Гетьманськими Валами та вул. Гетьманською. На задньому фоні будинок, який знаходився на вул. Техніцкей (сучасна -Низький Замок). Сьогодні на його місці розміщується базарчик відомий під назвою "Вернісаж". Пам'ятник на честь 60-ї річниці правління австрійського імператора Франца Йосифа І Пам'ятник був розташований на невеликому земляному пагорбі, вкритому дерном, був споруджений цоколь з тесаних каменів. На лицевому боці цоколю (повернутому до головного фасаду школи кадетів) розташований круглий медальйон із профільним зображенням Франца Йосифа. На верхівці цоколя спочиває двоголовий австрійський орел, відлитий з бронзи. Позаду – цегляний мур школи кадетів з боку вулиці Стрийської. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося в день сходження на престол Франца Йосифа – 2 грудня 1908 р. В 11.00 на плацу школи зібрались вихованці та викладачі під командуванням коменданта школи майора Юліуса Вольного, а також запрошені гості та підрозділ львівського гарнізону. Церемонія розпочалася рівно о 12.00. Військовий оркестр зіграв національний гімн, після чого присутні пройшли урочистим маршем перед зображенням цісаря. Церемонію завершили численні здравиці на честь монарха. Пам'ятник стояв на своєму місті до того часу, поки у 1918 р., не перевели до спорожнілих будівель з Кракова корпус кадетів № 1. 18 лютого 1922 р. постамент переробили на пам'ятник полеглим кадетам в боях з більшовиками (1919 – 1920 рр.) та у ІІІ Шльонському повстанні 1922 р. Остаточно знесений 1939 р., після капітуляції Львова перед радянськими військами. Вид пам'ятника генерала-полковника Едуарда Бем-Ермолі
Пам'ятник генерал-полковнику Едуарду Бем-Ермолі, командувачу 2-ї армії. Встановлений на алеї за центральним павільйоном Військової виставки. Робота скульптора Лайоша Лукача (розмір приблизно 3,5 х 3,5 м). Цоколь монументу прикрашений рельєфом, який представляє вид Львова з прилеглої гори в обрамленні ялинок, що, можливо, символізує спуск австрійських військ з Карпат. Вид на пам'ятник Радянської Конституції Пам’ятник Радянської Конституції, чи пам'ятник Сталінській Конституції, споруджений в жовтні 1939 р. Авторами були скульптор Сергій Литвиненко та київський художник Михайло Дмитренко, можливо, митці адаптували до місцевих умов проект, виконаний у Москві. Виконавцями були скульптори Євген Дзиндра та Андрій Коверко, можливою є участь учня Литвиненка молодого скульптора Якова Чайки. Пам'ятник виконувався на Кераміко-скульптурній фабриці, що відкрилася вже в 1939 р. на вул. Мучній. Місцем розташування пам'ятника було обрано центр міста, "острівок" на вісі Гетьманських валів, між вул. Ягеллонською та пл. Св. Духа (тепер вул. Гнатюка та пл. І. Підкови). Тимчасовий пам'ятник, виконаний з бетону на дерев'яному каркасі, представляв собою величезну вертикальну композицію у вигляді колон, опасованих червоними прапорами. В нижній частині були розташовані фігури червоноармійця, робітника, матері з дитиною, студентки та старого гуцула з хлопчиком. Цементні фігури та написи українською, польською та єврейською мовами символізували дружбу народів за статтями Сталінської конституції. З початком Другої світової війни, 30 червня 1941 р. містом оволоділи німецькі війська. Чи не в той же день бетонний пам'ятник було розбито, а його уламками засипали діри та вибоїни, що утворилися після німецького бомбардування Львова. Відкриття пам'ятника Івану Федорову На зображенні церемонія урочистого відкриття пам'ятника Івану Федорову. З фігури друкаря зсувається біле покривало, біля нього "почесний караул" студентів Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. Вперше ідея спорудження пам'ятника українському першодрукареві Івану Федорову виникла у 1947 р. У травні 1958 р. виконком Львівської обласної ради депутатів трудящих обрав місцем спорудження пам’ятника сквер, розташований біля давнього Королівського арсеналу на вул. Підвальній. У 1963 р. тему встановлення монументу Івану Федорову продовжив начальник обласного управління культури Ярослав Вітошинський, який звернувся до місцевих партійних і виконавчих органів влади про вирішення питання встановлення до травня 1964 р. на одній з площ Львова постаменту з погруддям першодрукаря. У 1964 р. минало 400 років з часу появи першої друкованої Іваном Федоровим книги у Москві. Творча і наукова громадськість Львова внесла свої пропозиції щодо святкування цієї дати першому секретарю Львівського обкому КПУ В. Куцеволу. Передбачалася організація пам’ятної виставки у Львівському музеї українського мистецтва та в Львівському державному поліграфічному інституті імені Івана Федорова, проведення в місті наукової конференції, підготовку видань про Івана Федорова та книгодрукування. І знову виникла тема закладення пам’ятника першодрукарю з метою його подальшого спорудження у 1974 р. – в рік святкування 400-ліття від часу появи книгодрукування в Україні. Для реалізації ідеї спорудження монументу потрібно було 30 років - його урочисте відкриття відбулося 26 листопада 1977 р. у сквері між вулицями Підвальною та Руською. Авторами пам'ятника були львівські скульптори Валентин Борисенко та Валентин Подольський за участі архітектора Анатолія Консулова. У спорудженні пам’ятника брали участь робітники Державного історико-архітектурного заповідника, управління "Рембудмонтаж", Львівської спеціальної науково-реставраційної майстерні, ПО „Прикарпатпромарматура”, міськрембудтресту, Львівської кераміко-скульптурної фабрики, студенти Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. Урочистий мітинг відкрив перший секретар міському КПУ Генрих Бандровський. Фотографію знайшов у свому родинному архіві та люб'язно надав Центру міської історії наш користувач Валентин Клейнер, за що йому велика подяка. Пам'ятний знак на площі Стефана Яворського У 1980 р. на площі Народної Гвардії ім. І. Франка, утвореній при збігу вулиць Театральної та Народної Гвардії ім. І. Франка (від 1992 р. вона носить назву пл. С. Яворського), було споруджено пам'ятник, а точніше, пам'ятний знак "Борцям за Владу Рад". Його автором був відомий львівський скульптор, голова Спілки Художників Йосип Садовський, архітектурне вирішення належить архітектору Анатолію Консулову. У 1930-х роках на цьому місці стояв пам'ятник гетьману Станіславу Яблоновському. Фотографію знайшов у свому родинному архіві та люб'язно надав Центру міської історії наш користувач Валентин Клейнер, за що йому велика подяка. Пам'ятник Бартошу Гловацькому Пам'ятник Бартошу Гловацькому виконаний в 1906 р. скульптором Григорієм Кузневичем за проектом визначного польського скульптора та власника каменярської майстерні Юліана Марковського, онука знаменитого Яна Шімзера, учня Париса Філіппі. Це був останній пам'ятник авторства Ю. Марковського, завершити який йому завадила передчасна смерть. Парк, розташований наприкінці вулиці Личаківської, в якому поставлено пам’ятник, отримав назву Парку Гловацького. Польський селянин Войцех Бартош (1756-1794) був одним з ватажків косарів (косинєрув), які, озброєні косами, брали активну участь у польському національному повстанні 1794 р., яке очолив Тадеуш Костюшко. В битві під Рацлавицями, що відбулася 4 квітня 1794 р., він відзначився мужністю та героїзмом; після битви його було призначено хорунжим краківських гренадерів; крім того, з цього часу він отримав прізвище Гловацький. Пам'ятник Константинові Томащуку На листівці зображений пам’ятник депутатові Австрійського парламенту Константинові Томащуку (1840-1889). Томащук був ініціатором ідеї заснування університету у Чернівцях. У 1875 році відкрився Університет Франца Йосифа, і Томащук став його першим ректором. У 1876 році він став почесним громадянином м. Чернівці. Константин Томащук помер у Відні, де його і поховано. Пам'ятник встановлено у парку Фольксґартен у 1897 році, і знесено після Другої Світової війни. Авторами пам'ятника були віденський скульптор Антон Бренак та архітектор Юліус Бохнер. Пам'ятник Юзефу Коженьовському Юзеф Коженьовський (1797-1863) – відомий польський письменник, драматург, педагог, уродженець міста Броди. Автор десятків п’єс, оповідань та повістей, найвидатнішими з яких є драма "Карпатські верховинці" та повість "Колокація". Був викладачем Кременецького ліцею, Київського університету, директором гімназії та інспектором шкіл в Харкові, членом Королівського товариства приятелів наук у Варшаві і член-кореспондентом Наукового товариства в Кракові. Автор цікавих спогадів про Броди початку ХІХ ст. Пам’ятник Ю. Коженьовському знаходився в міському парку Райківка на площі Собєського (в радянський час площа Радянської Армії, сьогодні – майдан Свободи). Ідея встановлення монумента належала відомому бродівському книговидавцю Феліксу Весту. Скульптор, випускник Бродівської гімназії, почесний громадянин міста Броди, видатний митець Антоні Попель, безкоштовно офірував місту свою працю. Пам’ятник планувалося встановити в міському парку до 100-річчя від дня народження діяча. Однак, через повільний збір коштів, 19 березня 1897 року, в річницю народження Ю.Коженьовського, було закладено лише наріжний камінь. Сам пам’ятник відкрили 11 вересня 1898 р. Пам’ятник знаходився у південно-західній частині парку Райківка і був спрямований на вулицю Ю.Коженьовського (нині вулиця В.Стуса). Монумент простояв лихоліття І світової війни і був демонтований після ІІ світової війни, але постамент пам’ятника ще стояв впродовж 1950-х років. Парк Райківка був улюбленим місцем відпочинку жителів міста. Відомо чимало світлин, зроблених біля пам’ятника Ю.Коженьовського (а згодом і коло постаменту).
