Українська влада недооцінює загрози втягування в орбіту Росії

Українські політики, подружившись з російським керівництвом, розраховують на подальші поступки щодо транзиту і постачань енергоносіїв, спільного виходу на ринки третіх країн і позики. Кремль не полишає надії втягнути Україну в свої об’єднавчі проекти, які через специфічний характер російської «демократії» сприймаються в Україні неоднозначно. Це і виклик, і шанс, і небезпечні ілюзії для нас,*— пише мережеве видання «Главред», яке подає коментар заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія Чалого.

Незважаючи на інтенсивний розвиток і поглиблення стосунків з РФ у перші 100*днів діяльності президента Януковича та досягнення справді стратегічних рішень, вони по-різному сприймаються в Україні. Я цілковито підтримую рішення з побудови сухопутного кордону, від якого виграють і Україна, і РФ. Але не так однозначно може бути оцінене подовження перебування Чорноморського флоту РФ в Україні, коли, по суті, відбувся обмін стратегічних геополітичних інтересів України на економічні поступки з боку*РФ.

Проте сім зустрічей і три засідання міждержавної українсько-російської комісії піднімають стосунки на вищий рівень. При цьому, особливо на початковому етапі, підготовка рішень з українського боку відбувалася в дуже ручному, таємному режимі. Часто це було реагування на документи і пропозиції російської сторони. При цьому Україна зробила кілька кроків назустріч зовнішньополітичним ініціативам РФ. З огляду на більш тривалий вектор на російському напрямі, можна говорити про певний зовнішньополітичний дисбаланс. І цей дисбаланс може спричинити практичну проблему взаємодії не лише з НАТО, але і з*ЄС.

Чи є в Україні стратегічне бачення цих стосунків? Я вважаю, що проект закону про основи зовнішньої та внутрішньої політики абсолютно не відповідає на це питання і спрямований на вирішення лише одного питання*— виключення євроатлантичної інтеграції з усіх документів. Поки що президент не підписав Стратегію зовнішньої політики, як це робиться в більшості країн. Зміни, пропоновані Стратегію національної безпеки, Військовою доктриною мають бути глибшими, більш фаховими, а не обмежуватися лише скасуванням євроатлантичного вектора.

Що стосується наявності стратегії щодо РФ де-факто, то, на думку експертів, її в Україні немає. Не було її до останнього часу і в Росії. Зараз в РФ спостерігається більш консолідована позиція, яка чітко прописана в багатьох документах, наприклад, Стратегії зовнішньої політики. У них є одне чітке бачення: Україна повинна залишатися у сфері інтересів і в зоні впливу РФ. Я думаю, що і РФ перебуває в зоні наших інтересів. Але зрозуміло, що в умовах асиметричних стосунків ми навряд чи зможемо здійснювати той вплив, який проявляє РФ сьогодні. Мені здається, що українська влада недооцінює загроз бути втягнутими в орбіту однієї країни.

Звідси виклик, який стоїть перед українською владою,*— врівноважити зовнішню політику. Це буде легко зробити, якщо використовувати не лише механізми зустрічей на вищому рівні, але і думку опозиції, підтримку громадянського суспільства України і міжнародні механізми, наприклад, наше членство у СОТ. Воно захищає нас від втягування в Митний союз, залишаючи актуальним питання економічний інтеграції з*ЄС.

Бажання РФ*— отримання активів у високотехнологічних секторах України (згідно з «планом Лаврова», опублікованим у російському «Ньюзвіку»)*— зрозуміле. Як далі реагуватиме українська влада*— подивимося. Я думаю, вони вже не в захваті від такого натиску*РФ.



http://razumkov.org.ua

 

http://ostrovforum.net/showthread.php?t=5888