Українці - окремий від росіян народ. Нова парадигма дискурсу

Українські патріоти часто стверджують наче москалі вкрали наше руське ім'я...

Російські шовіністи, в свою чергу, показують якісь історичні рукописи, які свідчать на користь використання похідних від слова Русь назв на їхніх північно-східних землях.

А якщо до цієї проблеми відокремлення від москалів підійти з іншим чином: ми українці взагалі не хочемо з вами лапотніками тепер мати будь-чого спільного; спорідненість якигось історичних назв нічим нас українців перед вами не зобов'язує; це виключно наша українців справа, як себе ідентифікувати.

Москалі ( ) ж вважають ніби українці зобов'язані асимілюватись у москалів лише на підставі якоїсь спільності колишніх історичних назв, хоча, як вже не раз підкреслювалось, між українцями та москалями існують суттєві відмінності, котрі, наприклад, підтвердили самі ж москалі своїми діями через обмеження та заборону ними української мови та культури, намагаючись асимілювати українців у таких же самих москалів, що проживають в Росії. Логічно, якби москалі сприймали українців ( малоросів - у їхній термінології ) частиною власного народу, то вони б не упосліджували українську мову ( малоросійське наріччя - у їхній термінології ) та культуру, а навпаки - всіляко намагались би їх зберегти.

За москальською вимогою до українців "абрусеть", тобто бути разом з москалями одним народом з назвою "русские" обов'язково слідує москальська вимога та примусова асиміляція українців в таких же самих москалів, що проживають в Росії з абсолютною відмовою від власної української ідентичності, мови та культури на користь російської. Відтак, вигадана москалями проблема вважати українців "русскими" є нічим не іншим як лише асиміляція та русифікація зовсім іншого від москалів українського народу у москалів ( "русских" ).

По великому рахунку, Москву ніхто ніколи жодним чином не уповноважував виступити якимось новим центром всіх руських земель. Московські князі кришувались та отримували ярлики від Золотої Орди на право панування над руськими землями, на яких Москва історично виключно силою встановлювала свою владу. Виходячи з таких підстав, Москва у жодному сенсі не має права виставляти якісь свої вимоги українцям -- нащадкам Київської держави.

Я не раз помічав як українські патріоти, аргументуючи свою позицію наче крадіжкою москалями руського етноніму, самі розставляли на себе пастку у яку пізніше попадали, коли кацапчегам вдавалось витягнути якісь наче історичні рукописи з використанням похідних від Русь назв у їхніх Володимиро - Суздальському та Московському князівствах.

Представлені москалями буцімто історичні документи тепер майже неможливо перевірити. Тому я вирішив, як виражається один відомий львівський історик, трансформувати парадигму дискурсу -- доказувати окремішність українців від москалів на підставі лише відсутності будь - якої легітимності в тупих москальських вимогах до українців "абрусеть" та влитися з москалями в один "русский народ". Як вже не раз вдалося випробувати, такий підхід наче обливає шовіністичних кацапчегів холодною водою і залишає їх з пустими руками. За такі викриття москальских шовіністичних дуростей мене відразу забанили і по ніку, і по ІП на форумі імпершовіністичної газети 2000.


Статті та дописи з історії України і Московії: http://megaross.livejournal.com/

 

не ну конечно разные а Львовские - самые разные, настоящих русских те что были в Галицковолынском, после его распада низвели до низшего класса и держали таковым до 1939-го года, понятно что за столько времени тех самых русских коие есть из Руси Киевской уже практически и не существуют на оных территориях ... другое дело восточная Украина, там приняли руку Московского царя и в целом никто народ не гнобил, ибо украинские дворяне и при царе таковыми остались, а отдельные гетманы и императриц российских по... ну в общем общались ... конечно кто-то может взвопить дескать казаков разогнали, ну разогнали но не всю ж Малоросию, в качестве вывода москали - украинцы одно и тоже, как харьковчанин с полтавчанином, галичина нынешняя та конечно выгодно отличается ибо тамошние укры самые настоящие самые свидомые самые-самые (правда только по собственной классификации)

 

Я обурююся, якщо десь за кордоном нас називають "Russians". Намагаюся роз'яснити, що я з України, а не з Росії. Просто дуже багато людей за кордоном всіх жителів СНД називають "Russians", будь то білорус чи грузин або навіть азербайджанець.

 

Правильно називають, принципової різниці ж не видно. Наприклад на морі за кордоном українці - це наблатикані власники торгових точок з великих міст. Вони й говорять по-російськи і поводять себе так само. З чого б їх українцями почали називати.

 

Дааа ...при царі народу вАпше класно було...

---------- Додано в 19:28 ---------- Попередній допис був написаний в 19:27 ----------

А хіба того мало?...хто ше має їх такими признати??..ООН??...а може Абама з Путіном???

 

Візміть книги, котрі видавали в Галичині в 19-му столітті русинською народною мовою і переконаєтесь наскільки ця мова відрізнялся від тієї російської, котрою розмовляли в Росії в цей час.

Землі Русі населяли різні східні слов'янські племена з різними мовами, культурами, традиціями:
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/0e/Slav-7-8-obrez.png
http://ru.wikipedia.org/wiki/Киевская_Русь
Відтак, не існувало в цей час єдиного руського народу з єдиною мовою та культурою. Очевидно, враховуючи низький розвиток рівня комунікацій цього часу, не могла виникнути єдина якась народність з єдиною мовою та культурою. "Давньoруська народність" є умовним поняттям і під ним слід розуміти сукупність різних східних слов'янських племен.

Економічно, можна вважати, і справді їх не гнобили, однак царський уряд робив все можливе для обмеження використання, а навіть і заборони, української мови (малоруського наріччя).

То чому російський царизм обмежував та забороняв українську мову (малоруське наріччя)? Коли б "русские" вважали малоросів частиною власного народу, то вони б навпаки - стались зберегти українську мову (малоруське наріччя), а не його знищити.

Суть в тому, що галичан не вдалося русифікувати та асимілювати в "русских", подібно як східних українців, тому галичани зберегли свою українську ідентичність.

 

Їх навіть в українців не вдалось асимілювати... Були якісь незрозуміли руські та підляшки... От хіба совєцка власть змогла Спасибі їй

 

Не здибав смайліка шо б поклони бив....а то подякував би совєцкій власті)))

 

За вас - окреме!!!

 

Брехня! Значна кількість магнатів Речі Посполитої були з руських родів...Вишневецькі, Остророги, Кисілі тощо...Гнобили насамперед посполитих (селян), але міщани в багатьох містах користувалися магдебургським правом, про що і мріяти не могли мешканці московських міст...От в Московщині всі, навіть князі були нізведені до холопського стану перед Московським царем...Івашка-холоп тєбє чєлом бйот, Вєлікій Государь....

Прємнога благодарни!...Як в анекдоті...Ідуть Василій Івановіч з Пєтькою, а до них причепився безпритульний і випрошує милостиню. Василій Іванович прошипів :"Пшол вон!", і як дасть тому копняка чоботом під зад...Ідуть далі і через кілька хвилин Василій Іванович раптом каже:" Какой я всьотакі добрий, Пєтька", і, у відповідь на здивований погляд Пєтькі :" А вєдь мог би і шашкой рубануть!".

Та Ви що!? А введеня кріпацтва Катериною в 1783 році!? А побори московських воєвод ще в 17 столітті, що і призвело до Конотопської битви, наприклад?

 

Я не про це, а про те, що за кордоном думають, що Україна - це частина Росії, що Київ знаходиться десь у Росії і таке інше...

 

Так хіба не мешканці України повинні розвінчувати ці стереотипи?

 

Відчуйте народну мову Галичини в середині 19-го століття http://pge.rastko.net/dirs/pge/pge05/100100/e100100.html
і порівняте її з тогочасною московською мовою.

---------- Додано в 21:00 ---------- Попередній допис був написаний в 20:39 ----------

Йшлося про неіснування специфічного економічного гноблення українців росіянами, так як відбувалось загальне гноблення простолюду шляхтою безвідносно національності.

 

А може тому, що державу Росія (теперішню) там знають, а державу Україна (теперішню) ні ?!

 

В Kанаді знають- в календарі навіть пише коли українське Різдво і старий новий рік-тобто не пише Різдво по православному літочисленню а Ukrainian Cristmas

 

Так, так, в житті розмаїті совки бувають: російські, українські і т.д.

Вы хоть знали, какой степенью свободы, гражданских прав и языка пользовались галичане при Австро-Венгрии, где Галиция существовала на правах автономии?
В Восточной Украине о таком могли только мечтать...

И шедрая рука царя московского императора российского подарила им... крепостное право.

 

По просьбе самих украинцев причем, как благо. Стоить заметить, что прошения о введении крепостного права, подавались не раз, но российские государи отклоняли просьбы украинцев, надеясь на то, что сами наведут порядок, но не навели.

Просили не только законов русских, просили и полковников из великороссиян, поскольку свои, доморощенные к народу относились как к быдлу в татарские набеги.

Вобщем,

Краткий курс Истории Украины.

После Хмельницького, собственно и образовалась Гетьманщина, как козачий край Государства Российского со столицей в Глухове.

Беда в том, что в Гетьманщине напрочь отсутствовала шляхетность или дворянство в русской терминологии, и гетьманы рьяно бросились восполнять этот пробел раздачей в пользование земельных наделов своим соратникам. При Мезепоне Великом, наделы уже были в вечном родовом пользовании.

И тут началось интересное.

Казачья шляхта, поначалу населяла людьми свои наделы достаточно свободно, бо желающих сбежать сподпанского гнету с Правого берега было хоть отбавляй. Посполитые хлопы, получали в аренду часть старшинского надела и за это должна была нести барщину(козаччину)выплачивая натуральным продуктом или деньгой. Чем больше хлопов-тем богаче старшина и влиятельнее, конечно.Но боХато жить хотели все шляхетные, поэтому малохлопные старшины драли три шкуры с посполитых...

Беда в том, что в Гетьманщине напрочь отсутствовала шляхетность или дворянство в русской терминологии, и гетьманы рьяно бросились восполнять этот пробел раздачей в пользование земельных наделов своим соратникам. При Мезепенко Великом, наделы уже были в вечном родовом пользовании.

Казачья шляхта, поначалу населяла людьми свои наделы достаточно свободно, бо желающих сбежать спидпанского гнету с Правого берега было хоть отбавляй. Посполитые хлопы, получали в аренду часть старшинского надела и за это должна была нести барщину(козаччину)выплачивая натуральным продуктом или деньгой. Чем больше хлопов-тем богаче старшина и влиятельнее, конечно.Но боХато жить хотели все шляхетные, поэтому малохлопные старшины драли три шкуры с посполитых...

Обидно для шляхетной козачей прослойки было то, что хлопы имели право выхода от старшины с переходом к другому барину(шляхтичу), у которого условия получше, земля пожирнее, климат мягче. Что периодически и происходило.Ручеек хлопов постепенно истощался. Народ с Правого берега наслышавшись об ужасах Гетьманщины уже не спешил на Левый Берег Днепра, предпочитая оставаться в Палиевщине.

И тут произошло первое Ноу-Хау: Гетьманские старшины начали совершать по своим старым ордынским законам( тобто ясе Чингисхана) походы за рабами на Правый Берег( Польшу). Поляки поначалу пытались отбицца своими силами, но позже выкатила претензии России, которая находилась в союзниках с ней против Швеции: Что за татарские дела вы там ведете мол на Днепре? Контрабанду живым товаром прикрыли.

РусЬкие, естественно впали в думку, як же теперь жить, если их москали лишили главной забавы: охоты за людьми.

И тут началось интересное.

В умных русЬких головах родилось второе Ноу-Хау: расказачивать своих же полковых козаков, преврящая последних в тягловых хлопов посполитых. Ресурс не ахти какой, и вскоре класс козаков как таковой исчез на Украине по воле самих же украинцев и их врожденной жадности.

И тут произошло третье Ноу-Хау:

Козачьи старшины начали делать набеги друг-на друга, похищая хлопов прямо с полей и принуждать к труду на себя, сажая людей в зинданы, как это принято у предков их черкесскихъ на Кавказе.
Слабые старшины жаловались Гетьману, что похищенных хлопов они не могут вернуть, потому что старшины, которые увели к себе их хлопов ссылалсь на "закон о праве выхода", что мол хлопы перешли к ним добровольно. Дело катилось к поножовщине между старшинами.

Но на каждую хитрую , всегда найдется винт с обратной резьбой.

Гетьман нижайше просил Государыню Екатерину, ввести на Гетьманщине крепостное право, дабы старшины имели право разыскивать угнанных со своей земли хлопов и возвращать их к себе и своим семьям.

Так было введено Крепостное Право на Гетьманщине и москали тут ровным счетом не причем, ну разве что только потому что
клятые.

----------

Источниковедение:

При Разумовском казацкая старшина заметно усилила свои позиции. Вместе с местными феодалами она захватывала общинные и войсковые земли, усиливала гнет посполитых и т.д. Еще в 1739 г .
генеральная войсковая канцелярия запретила переход крестьян с места на место, ссылаясь на сильный отток людей за рубеж,
но в 1742 г . генерал-прокурор отменяет это распоряжение. Однако под напором старшины в 1760 г . гетманский универсал наложил запрет на крестьянские переселения без разрешения их владельца под угрозой конфискации имущества. Это был шаг к полному закрепощению крестьян.

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Bohan_2/66.php

Гетманство Б.— глубоко скорбная страница в истории малорус. народа; оно продолжает собой мрачную эпоху, к-рая запечатлелась в его памяти под метким и образным названием «руины». В этом гетманстве, как в фокусе, сосредоточиваются типичные четы того времени: беспомощность народных масс
, задавленных безыдейной, жестокой и алчной казацкой старшиной, и борьба внутри этой самой старшины за власть над этим народом и привилегии, к-рые она постоянно выпрашивала то у рус. царя, то у польск. короля, то у тур. султана, крым. хана, швед. короля и т. п.


http://www.hrono.ru/biograf/bio_b/bryuhovecky.html

Ещё А. Ф. Кистяковский высказал мысль о существовании крепостничества на Левобережной Украине задолго до указа 1783 г., которым было отнято у посполитых право перехода3 . А. М. Лазаревский отмечал связь появления крепостничества на Украине с образованием крупной земельной собственности, выросшей за счёт захвата земель крестьян и казаков. По его мнению, казацкая старшина, пользуясь административной и судебной властью, к 80-м годам XVIII в. захватила крестьянские земли и закрепостила крестьян; царский указ 3 мая 1783 г. лишь санкционировал эти давно сложившиеся на Левобережной Украине крепостнические отношения4
http://dlib.eastview.com/browse/doc/7010850

Полуботок, Савич и Черныш, приехавши в Петербург, подали императору челобитную о содержании Малороссии при прежних правах. Но Малороссия двоилась, и скоро явились в Петербурге козаки Сухота и Ламака, присланные от Стародубовского полка, да священник любецкий и подали государю
челобитную, в которой жаловались на обиды.старшин и просили великороссийских полковников и великороссийского суда.

В Малороссии, стране земледельческой и бедной народонаселением, вопросом первой важности был вопрос об отношениях земледельцев к землевладельцам. Мы знаем, что издавна в Малороссии слышалась
жалоба на стремление землевладельцев делать своими подданными или крепостными вольных козаков. Закрепощенные таким образом крестьяне поднимали иски, добиваясь по-прежнему в козаки.

Малороссийские города, местечки, села, деревни, слободы и хутора с пахотными и сенокосными землями не имеют никакого обмежевания, все основывается на старинном будто занятии и на крепостях, большею частию фальшивых, но
иные владеют землями просто вследствие наезда сильного на слабого. Наезды сопровождаются смертоубийствами, что ведет к бесконечным разорительным процессам.
Козаки, оставшиеся незакрепощенными, живут разбросанные по разным местам, в
дали от своего сотника и находятся в руках разных помещиков. Хотя гетманские универсалы и гласят, что помещикам до козаков и земель их в той деревне или и местечке, которые помещику принадлежат, дела никакого нет, однако есть ли возможность бедному и беспомощному козаку противиться и сотнику в сотне, и сильному помещику в том селе или деревне, где козак живет? Козаки строят сотнику дом, косят на него сено, выставляют подводы, не упоминая о других разорениях.

 

Сильно вредит малороссийскому народу вольный переход с места на место; благодаря ему бедные помещики час от часу приходят в большую бедность, богатые усиливаются, а мужики становятся пьяницами, ленивцами и нищими, которые в благословенной плодородием стране умирают с голоду. Богатые землею помещики населяют ее таким образом: определенный для того служитель идет переманивать крестьян у бедных помещиков, прельщая их большими льготами, что удается очень легко, потому что бедный помещик заставляет крестьянина своего больше работать, чем богатые; или богатый помещик выставит на пустой земле своей большой деревянный крест, на котором для грамотных напишет, а для неграмотных проверченными скважинами означит, на сколько лет он обещает новопоселившимся льготы от всех оброков и господских работ. Ленивые мужики не перестают наведываться, где выставлен крест, на поселение слободы и, проведав, выбирают место, которое им покажется льготнее. Таким образом вылеживает мужик урочные годы в крайней лености, а к концу срока проведывает о новой кличке на слободку, ищет нового креста и, таким образом, весь свой век нигде не заводит никакого хозяйства, а таскается от одного креста к другому, перевозя свою семью. Они не заводят у себя никакого домоводства и потому, чтоб удобнее было с места на место подняться, ибо переход надобно сделать тайком от помещика, который под предлогом, что крестьянин все свое имение нажил на его земле, как скоро узнает о намерении его перейти, грабит все его имение. Так поступают помещики несильные; а сильные, заманивши однажды на свою землю мужика, много и других способов имеют не выпустить его от себя. Таким образом, в плодородной Малороссии земледелец терпит голод, убогий помещик в большую бедность впадает, а богатый усиливается числом подданных, государственная же выгода не только не возрастает, но час от часу уменьшается.l

Превратившись из военнослужащих, кормящихся от полковых земель, в экономических эксплуататоров своих собственных владе*ний, казаки-землевладельцы с неизбежностью начинали закабалять крестьянство в правовом и хозяйственном отношении.
Целый ряд универсалов — гетманских грамот — ограничивал или запрещал переселение крестьян из деревни в деревню
, даже в пределах земель одного полка.

http://www.i-u.ru/biblio/archive/madariaga_ros/03.aspx

 

:radist::radist::radist::radist: