Вчора зустрілася з одним знайомим, якого давно не бачила. Розмова почалася звичайно "Як справи?", "як настрій", "як життя"... Слово за слово і мені стало дуже жаль свого знайомого, бо відчула, що він при своїй матеріальній забезпеченості, маючи гарну роботу, люблячу дружину, гарних дітей, свій будиночок у Львові... залишається нещасним!!! Він має все, про що інші лише тільки мріють!!! Щоб мати це все ним було докладено немало зусиль, але досягнувши цього він не радіє... бо втратив сенс жити. Він не знає до чого йому прагнути й навіщо! Бо, вважає він, навіщо чогось прагнути, все одно всі помрем, а все що ми маємо при житті, все, до чого прагнемо, нам не належить: ані гроші, ані будинок, ані дружина, ані діти... Навіщо турбуватися про екологію - все одно всі помрем і наша планета так само, навіщо допомагати сиротам - все одно більшість з них стануть бандитами, шахраями, злодіями, бо така їхня карма і т.д... А в кого інша карма, той і сам викарабкається... Він не бачить сенсу життя, сенсу робити добро. Я вважаю що сенс є у всьому! Навіть в тому, щоб радіти зранку тому ,що ти прокинувся поруч з коханою людиною! Смерть це не кінець! Смерть нездатна забрати в нас все, дещо найважливіше, найцінніше завжди з нами. Розмова була довга... Мені не вдалося його переконати з першого разу, але я думаю спробувати ще... Щоб ви сказали такій людині, якщо б захотіли йому допомогти знайти сенс життя й стати щасливим? Попереджаю, що говорити про Бога і релігію немає сенсу. Важливі ваші роздуми, життєвий досвід Дякую всім, хто відгукнеться
Можливо,ангедонія http://yanka.lenin.ru/album/accord/acc1.htm , а може й депресія, моєму другові після захоплення буддизмом амітріптілін допоміг...
"Непогано" злий його взяв за горло... і думку підкинув теж не зле, а наступна думка - це питання суєциду (не дай Боже). Як все просто робиться.... і зверніть увагу - про Бога не говорити!!! А чому не говорити про Бога? Бо тоді появляється сенс життя....
Не усім же радіти і не завжди. Пофігіст, однако... Ви не допоможете, дивіться, щоб самі не потрапили у пастку, а то дівоче серце таке жалістне.:kiss3:
Мені здається людина сама себе загнала в таку ситуацію тому що мала гіркий досвід в житті і тепер боїться розслабитись чи бути щасливим щоб таке знову не повторилось. Я б запропонувала йому знайти хобі яке б займало його вільний час, приносило задоволення, додавало адреналіну в житті. Коли у людини все є їй стає скучно жити. Втрачається смак перемоги над трудностями і в результаті виробляється апатія до всього. Можна також по подорожувати по екзотичних місцях планети самому. Щоб відволіктись від повсякденності, знайти себе, познайомитись з іншими людьми.
Пройти состояние полной апатии надо, потом уже решать, что делать... Правильно Night грит, занятся чем то, отвлечь себя. Смотря с чем связаны проблемы человека, возможно на почве психологического здоровя , тоесть недуга... дипрессия штука ой какая страшная,стоит обратится к специалистам, даже в профилактических целях. Ну и наконец.. куда ж без Бога то,.. какой еще смысл ? Задается личность такими глобальными вопросами, как смысл жизни и подобное, своими силами мало чем поможете, поверхность проблемы разве что решите, а корень проблемы останется.
якщо він не бачить сенсу, він ще досі не знайшов себе.. хай спробує подорожувати машиною, поїде в гори на деякий час, спробує медитувати, хай почитає книги, спробує те, про що завше мріяв...
Береш машину, забрасываеш в нее спиннинг и ящик с приманками, едешь на водоем и весь день вопросы о смысле и вселенском значении собственного существования не беспокоят, по возвращению весь смысл сводится к следующей поездке ..... умение найти для себя "мелкие" цели и смыслы есть основа равновесного с самим собой существования ....
Чимось себе зайняти - добра порада, але вона діє недовго і ще залежить від того, як глибоко та депресія лежить... якщо то на межі людської психіки... ніякі заняття, гори і розслаблення не поможуть...
если депрессия не вызвана каким то трагическим событием - поможет, но я не говорил о чем-то себя занять, я говорил о РЫБАЛКЕ! особенно на хищную рыбу, правда такой метод успокоения действует только на фанатиков этого дела )))
Якщо депресія викликана трагічною подією, то навпаки краще відволіктися від сумних думок, чимось себе зайняти, змінити обстановку. Якщо ж депресія є наслідком психічного захворювання, то вона виникає без причини, циклічно. Тут потрібен фахівець. У випадку з нашим героєм з допису 1 я бачу тут два варіанти: 1. Людина любить щоб її жаліли. 2. Роблячись перебільшено нещасним він шукає добрі душі з числа незаміжніх з розрахунку, що ті почнуть їх ощасливлювати.
Як все у Вас просто... Якщо хтось втрачає сенс свого життя, або ще не знайшов його, то він або хоче комусь поплакатися в жилетку, або з кимось переспати. Два варіанти і все - "шаг вправо, шаг влево - расстрел" Погоджуся з Михом, що тут цілком можливим є суїцид. Наведені тут слова про хоспіс, Броньову і т.д. - затерта пластинка, кожен нещасний по - своєму і кажучи комусь, що є ще більш нещасні від нього ми лише марно тратимо час - своє нещастя є найбільшим, бо воно своє. А у даному випадку варто спробувати допомогу психолога, але фахівця, а не доморощеного - аматора і змінити обстановку, поїхати подорожувати, пожити певний час в іншому місці, відволіктися. Поки він сам не знайде свій сенс життя, йому ніхто не допоможе.
Згоден! Крім однієї цієї фрази. Сенс життя ніхто не вкаже, а от допомогти - може. Хороший психолог допоможе, а пацієнт повинен САМ.
А навіщо йому рибалка, якщо вона теж має своє закінчення? Якщо про Бога та релігію немає сенсу говорити, то йому пора до психіатра, а рідним та близьким до молитви. І чим скоріше, тим краще... Психолога він слухати не буде.
Для чого так різко? Що, всі атеїсти страждають такими проблемами, як описана у темі людина - ні, вони мають свій сенс життя, розуміють його по - своєму - це не якась константа, в кожного він свій. А до фахівця цій людині варто звернутися, якщо сам собі ради не дасть.
Він явно приховує істину причину свого розчарування в житті,тому що в нього є сенс життя: Дружина і ДІТИ.