Вже давно планую почати цю гілку, але все якось бракувало стимулу. Та й хотіла додати сюди уривки тексту Інструкції, про яку згадувала. Але сьогодні вирішила, що гілку почну, а ми вже потім подбаємо про її наповнення. Сьогодні святкували Різдво не так, як завжди, і я раптом усвідомила для себе просту й очевидну річ. Тільки раніше я не помічала того, бо постійно це мала, і саме цьогорічне Різдво дало мені усвідомлення того, наскільки глибоко я сиджу в традиції і як пусто мені без неї. Я так звикла, що кожного року на великі свята я часом аж по 6 годин (щодня) у церкві, а щонайменше 3 години, що без цього для мене вже й свята не свята. Цього року лише 2 години. І все таке покопане... Я так звикла, що є Царські часи, Повечер'я, Вечірня з Літургією, Утреня, що є усе-усе... А цього року не вийшло поїхати до Бремптона і ... Свята за столом, нехай навіть у колі друзів чи рідні, для мене не мають сенсу без багатогодинних співів та молитви. І коли ти в церкві, то і поститься легко, і їсться потім менше, і святкується веселіше, бо свято в серці оселюється і триває...
Відповідь: Традиція у Церкві В Північій Америці , або "на поселенні" Служба Божа скорочена(Ви це знаєте) в порівнянні до України. А взагалі то має бути "якість" - щирість Вашої молитви.Багато разів себе лапав на думці(в Церкві під час Служби), що мої думки десь літають , хоч старався думати про молитву.:o :o :o
Відповідь: Традиція у Церкві Та якість то таке. Я то все знаю. Але свята для мене без того, ну, не свята і все. Бракує чогось... До того ж, там, де я була (я про парафію), співати взагалі не вміють, а те, що служили, то взагалі щось дивне... Ех, наступного року треба в Бремптон вибиратися, другого такого разу не переживу. Сподіваюся, то ви так жартуєте. А взагалі, що саме ви хотіли тим сказати?
Відповідь: Традиція у Церкві В Оттаві , наскільки я знаю тільки одна на Бейслайн Укр.Католицька Церква.А найбільше мені подобається тут в Едмонтоні і в Св.Миколая в Торонто.- можна зосередитися і якось по домашньому.(але це 6 січня)
Відповідь: Традиція у Церкві Я була поза Оттавою. А з Оттави зараз усі співаки виїхали. Ну, майже усі. Завтра буду з ними на Літургії. А в Торонто (точніше в Бремптоні) ми ходимо до церкви Іллі, де служить о. Роман Ґаладза. Не церква, а колиска. Ромку, для вас іще одна єресь. Я лише на англомовні богослужіння ходжу. Ну, часом двомовні, якщо є.
Відповідь: Традиція у Церкві о. Роман Ґаладза А він часом ще не викладає в Оттаві Saint Paul University разом з о. Андрієм Чаровським?
Відповідь: Традиція у Церкві Властиво вони до цієї гілки мають відношення, але не до моїх слів, які ви зацитували. Я вже казала, що не люблю котлети з мухами. Тому латинське - в костелі, а східна традиція - в церкві. А мутації не люблю. Ні, там викладає його брат о. Петро Ґаладза.
Відповідь: Традиція у Церкві Ліля це така дерев"яна церква на Heritage rd /По дорозі з Брамптон на Джорджтаун?
Відповідь: Традиція у Церкві Я попри неї щодня на роботу їду.Там тепер околицю забудовують.Зараз вона в полі а за 3-4 роки буде все в будинках.
Відповідь: Традиція у Церкві Думаю, так і передбачалося. То просто чудова церква. Прекрасний парох і дуже добрі люди туди ходять, дуже привітні всі. Правда, багато хто з наших греко-католиків вважає, що то православна церква, бо там прислухалися власне до порад Івана Павла ІІ і відновили традицію. Кожного разу, коли там є, дух захоплює. http://www.saintelias.com/ca/index.php
Відповідь: Традиція у Церкві в довгостроковій перспективі то трохи невдале місце-район(Брамптон)в основному пакістансько-індусько-сікхський.Я би там ніколи не селився
“За тиждень Великдень…”. Стаття з газети “Холмська земля” за 1944 рік — Локальна історія Якими були українські традиції ще якихось 80 років тому останньої перед Великоднем неділі? Відповіді на запитання знаходимо в статті невідомого автора, що побачила світ 1944 року на шпальтах газети “Холмська земля”. Вже через півроку на цих теренах, як загалом по всьому українському Закерзонні, розпочнуться депортації місцевих українців на територію УРСР. Незадовго знов доведеться нам зустрічати велике свято – Великдень. Це ж уже квітна неділя. Святкуємо її на пам’ятку в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим, коли то так радісно, зустрічала Його товпи народу, та кидали Йому під ноги пальмові галузки. З цією квітною, чи як ще називають її – шутковою неділею, у нашого народу з давніх-давен зв’язані окремі святкування, повір’я та ворожби. В деяких місцевостях нашого краю в суботу ввечері перед квітною неділею, а в інших – у неділю на Богослуженні, священик посвячує галузки верби – так звану шутку. По виході з церкви люди вдаряють легко один одного цими галузками по плечах, приказуючи: „Не я б’ю, верба б’є! Від нині за тиждень Великдень". А до того ще додають: „Не вмирай, не вмирай, Великодня дожидай, От недалечко Червоне яєчко!” Посвяченій галузці верби надають люди великого значення й приписують їй навіть чудодійні властивості й силу. Тому дбайливо зберігають. її цілий рік, кладучи найчастіше за образи, бо вірять, що лоза берегтиме хату та її мешканців перед всяким нещастям, злими впливами, чарами і т. п. На селі свячену лозу кладуть також у стайні високо над жолобом, щоб вона берегла худобу від пошестей та хвороб. Дуже часто разом з вербою дають святити мішечок із зерном (переважно ячменем) і це посвячене зерно дають потім їсти курям, щоб вони добре неслися; в околицях, де курей краде лисиця – вона не матиме до них доступу. Вербна неділя у Луцьку, 1934 рікwikimedia.org Часто після посвячення проковтують три вербні базьки на те, щоб. цілий рік не хворіти; хто ж у Світлу неділю перед яйцем з’їсть кілька базьок, буде сильний та відпорний на всякі хвороби. Дівчина, яка хоче вийти заміж, садить посвячену галузку верби в себе на городі та дбайливо підливає її, і як верба прийметься то ще цього рожу до дівчини завітають старости. ІЦоб збіжжя гарно вродило, селяни затикають у Світлу неділю по одній галузці свяченої верби на чотирьох кінцях свого поля. На полі, де посіяний льон чим вища галузка, тим вищий буде льон. Вербна неділя в с. Корнич Коломийського р-ну Івано-Франківської обл., 1960-ті рр.Особистий архів Василя Нагірного Влітку підчас бурі з громами вірять,' що дим зі спалених під кухнею кількох посвячених базьок має силу відігнати бурю, треба однак лише вважати, щоб базьки не загорілися ясним полум’ям, бо тоді, навпаки, ще чого доброго й в ту хату може вдарити грім. Український народ вітає квітну неділю – останню в часі великого посту – з особливою урочистістю, забарвлюючи це святкування, як і інші свята, різними, давніми вже, звичаями й обрядами, що вносять багато гарних переживань в життя людини. З галузками посвяченої лози народ духом готується до великого весняного свята. Христове Воскресення несе нову надію людям, що йдуть шляхом важких змагань і терпінь. Квітна неділя – це передвісник близького Великодня, дня радости й оновлення в весні й вірі. Передруковано з: Холмська земля. 1944. Ч. 15. 9 квітня. С. 3.
Українські великодні звичаї. Стаття з газети “Дрогобицьке слово” за 1942 рік — Локальна історія Сьогодні перебуваємо у часі Страсного, або ж, як його ще називають – Чистого тижня. За декілька днів настане найбільше християнське свято – Великдень. Яких традицій останнього передвеликоднього тижня дотримувалися українці майже 100 років тому? Як пояснювали їхнє походження? Стаття “Українські великодні звичаї” побачила світ на сторінках газети “Дрогобицьке слово” на початку квітня 1942 року. Автор невідомий. Оригінальний правопис тексту зберегли. Статтю розшукав Павло Артимишин. Освячення паски на Старому Знесінні, м. Львів, 1936 р. Справа о. Володимир Харина. Діти у вишитому одязі справа наліво: Омелян Скульський, Володимира Кошулинська, четверта Марія Олійовська, шоста Іванка Олійовська. Крайня зліва Дарія Тищик
"Вже й Христос, вже й воскрес": великодні гаївки Галичини — Локальна історія На всю околицю з-під церкви розливалася лунка пісня: "Ми кривого танцю йдемо, ми в нім кінця не знайдемо". Потім на веселих забавах зазвучала "Вербовая дощечка". Згодом молодь затягла "Подоляночку". Під неї діти й зараз водять хороводи. Під час великодніх свят церковні подвір’я наповнювалися людьми. Учасники весело проводили ігри та забави під супровід обрядових пісень. Веснянки, гаївки, гагілки, голубки, маївки відрізнялися за сюжетом та мотивом – але кожна знаменувала прихід весни і відродження природи. View: https://youtu.be/xRwcDKsyojs View: https://youtu.be/DDUqkXUa1BI
На другий день Великодня у Львові щороку відбувається Обливаний понеділок – свято, коли всі охочі, відповідно до давньої традиції, поливають один одного водою. Цьогоріч Обливаний понеділок припадає на 3 травня. У зв'язку з карантинними обмеженнями, у 2021 році традиційного поливання водою на площі Ринок у Львові, як це було у минулі роки (до карантинного 2020-го), міська рада не організовує. Втім, веселі обливання у місті Лева таки будуть. "Народна прикмета говорить, що на Великдень всі мають веселитися, тож ми дотримуємось традицій і святкуємо всі 3 дні на !FESTrepublic. Проведемо безпечні гаївки і обливаний понеділок біля фонтану", – розповіли організатори.
