"Математики утверждают, что есть определенный порог, при достижении которого процесс становится необратимым. Он разный для разного рода явлений. Например, урбанисты считают, что как только доля одного этноса в одном районе города достигает 14%, из этого района начинают быстро выезжать представители других национальностей и этот район стремительно превращается в этническое гетто. В Москве и Париже могут рассказать подробнее. Социологи и политтехнологи утверждают, что есть такая величина и для протестных движений. Как только определенный процент населения вовлекается в активное протестное движение, его уже не остановить. Разные люди называют разные цифры. Не знаю, которые верные из них, но эта цифра, эта мера критической массы — она точно есть. Так было перед Оранжевой революцией, и так было в других странах. Мы явно приближаемся к этому порогу. Эпизодические протесты становятся чаще и мощнее, начинают сыпаться из абсолютно неожиданных мест. Как только вопиющая несправедливость бахнет по критической массе людей, все эти розрозненные протесты грозят слиться в один общий поток. Судите сами, обратите внимание на нарастающую частоту.." http://www.ukrrudprom.ua/digest/tochka_newozwrata.html
А соціологи типу Макіавеллі стверджують, що людина чи народ, які пройшли стадію рабства, як мінімум гублять безповоротно половину свого людського "Я". А А. Тойнбі в своїх дослідженнях вказував на стимули тиску, гноблення для зворотньої реакції, але які не в повній мірі стосуються до "загальмованих (кастрованих) цивілізацій", до яких можна віднести і простір культури "рашен" з Україною включно.
Та ще багато поколінь буде вибиратися з рабства через ЖЛОБСТВО, пік якого ми переживаємо. Не так страшна хвороба рабства, як її наслідки в вигляді вищевказаного. Пацієнт помилково думає, що він виздоровів, а це має катастрофічні наслідки. Висновок. Наявність мобілки та гарячої води в крані нас не зробила мудрішими за древлян 1000 річної давнини. Ті б Яника, як Ігоря, за нахабство давно підвісили на дві берези.
Жлобство завжди було і буде Це явище властиво всім народам і країнам. І нікуди від цього не подітися. У Європі це явище називають попкультурой. У Росії "наши заваєванія" але поняття ті самі. Жлобами як і солдатами не народжуються, а стають. І саме тому я зробив акцент на молодь, тому якщо суспільство не може, або не хоче, своїм дітям, своєму майбутньому запропонувати кращу долю і кращі умови для власної реалізації, а власна реалізація для молоді потрібна більш ніж хліб, молоде покоління або міняє державу, або ламає. А то що нині діюче державне утворення, існуюче на теренах України потрібне знищити, це вже не викликає питання ні у кого. І точку неповернення , на мій розсуд, ми вже пройшли. Наприклад,кто з мешканців російської імперії знав, чі міг здогадатися, чі передбачив в 1914році, що в 1917 всемогутній, батюшка, цар зречеться трону?
