Не могу понять себя. Я по национальности русский, коренной москвич. Родственников на Украине совсем нет. Тем не менее, читать и слышать украинский язык приятнее и роднее, чем русский. Когда бываю на Украине, хочется остаться и не уезжать... Не понимаю, что за феномен. Может, у кого-то была или сейчас есть тяга к к другой стране, другой культуре?
Уже много куда ездил. Чехия, Польша, Белоруссия... Ничего особенного в них не нашел. ---------- Додано в 09:58 ---------- Попередній допис був написаний в 09:57 ---------- Я не верю в прошлую жизнь. )
- При одинаковых вводных украинский язык мне "приятен и не чужой". С "приятнее чем русский" тоже соглашусь легко, т.к. воспринять мелодику языка можно только со стороны, отвлеченно (свой несёт информацию или конкретные образы) и с мелодичностью украинской речи спорить глупо (но это только про "слушать"). А вот "роднее чем родной" это странно, и я, конечно, не психолог, но возможно, не всё существенное с близкими людьми в жизни склеилось? Если хочется "остаться и не уезжать", то, наверное, нужно остаться.
Легко сказать... А как это осуществлять, когда вся твоя жизнь в Москве... Бросить семью, что ли? ---------- Додано в 15:36 ---------- Попередній допис був написаний в 15:33 ---------- Вот как раз и ошибаетесь. Если бы не склеилось, тогда и переехать было бы проще. А бросить безо всякого повода семью и уехать в другую страну - это ведь предательство... Склеилось все как раз очень хорошо и крепко, единственное, правда, моего чувства к Украине никто не разделяет...
- очень хорошо. И дай Бог. Только если родные (и не по "степени родства" а именно самые близкие) Вам люди говорят на Вашем родном языке непонятно, что Вы имеете в виду говоря что Вам другой "роднее". Но не в словах дело, Вы очарованы Украиной - и это отнюдь не худший вариант при выборе чем очаровываться
Коли була кілька днів у відрядженні в Греції, теж відчула щось невловимо "рідне" - буквально у енергетиці землі, у повітрі, краєвидах, запахах, навіть мові.. подумала, що на (самий) крайній випадок- там би я змогла жити. Бо раніше навіть таку можливість відкидала. Здавалося що так енергетично добре як вдома більш ніде не може бути, в принципі. Правда.. тут треба не плутати екскурсію з пмж. (з анекдоту про пекло і рай).
Якщо з файною українкою полюбиться, буде у пана в хаті Україна. Немає на світі не гарних країн.В Україні і гори не найвищі та моря не найглибші (не найчистіші) Культура (кухня, музика, костюм) переноситься куди завгодно, було б бажання і сили цим займатися.
Хороший совет, только слишком поздно... )))) Это для нашей страны неприемлимо. Украинцы, которые живут в России, так прекрасно ассимилируются, что становятся еще более русскими, чем мы. Я много таких встречал - я, человек, никогда не связанный с Украиной, знаю о ней гораздо больше, чем они, выходцы из неё.
ну, я знаю людей, які не вірять у броунівський рух, але ж він існує ! це факт! сам таких знаю "москвичів".. ще 30-40 років тому вони були в Україні, а тепер усе українське зневажають... тут і справді велика біда (тато колись мені казав, що нема гіршого ворога для українця, ніж сам українець). моя вам порада: продовжуйте любити, вивчайте потихеньку мову (раджу починати із пісень, звичайно ж, у першу чергу фольклор, причому слухайте за регіонами і тоді побачите, що він все-таки трішечки різний), зацікавтеся культурою, обрядами, звичаями, літературою, історією. Отоді й визначитесь: тягне вас до України чи до українського Якщо до України, то рано чи пізно зважитесь на переїзд (влаштуєте дітей - і гайда). Почати тут бізнес не так уже й важко, правда із заробітками не дуже, якщо ви "менеджер срєднєва звєна", хоча чув, що багато москвичів у Ахметова влаштувалося на різних підприємствах. Зрештою, буде бажання - гори перевернете А взагалі помічаю тенденцію: все частіше чую, що люди з великих міст хочуть сільської тиші, спокою і мінімуму міської колотнечі.
-100. То є психологічна проблема людини, а не щось "українське". Наприклад, коли в людини погано склались відносини зі своїми батьками чи іншими близькими родичами тієї ж національності, що й ця людина, то добре згадувати свій рід і, відповідно, своє "коріння" вона не буде. Яскравий тому приклад - Гітлер, в якого були погані відносини зі своєї бабцею, єврейкою за національністю. Яке було ставлення Гітлера до євреїв, думаю, Ви знаєте.
