Ще такої гілки в нас не було, здається. Що ж мене спонукало її започаткувати? Поясню. Вчора принесли нам в прокат на дисках вистави театру "Ленком". От чомусь мені й захотілося переглянути щось з класики. Взяла "Чайку" А.Чехова. Тим більше, що там в ролях були задіяні відомі актори Янковський, Чурікова, Певцов, Бронєвой. Знаю цих акторів по багатьох фільмах, то хотіла знати, які вони ще на театральній сцені. Коротше - я розчарована. Хотіла побачити блискучу гру такого знаменитого театру, а побачила щось середненьке, варте провінційного театру. Таде! Навіть не провінційного! В квітні була в Трускавці і ходила на виставу за повістю Н.-Левицького "Кайдашева сім"я", яку ставили на невеликій сцені санаторію актори театру ім.Ю.Дрогобича з м. Дрогобича. Та то не до порівняння! Шестеро зовсім невідомих мені акторів так блискуче грали, що я всі руки відплескала! І було там повно москаликів, які теж не стримували свого захоплення! А тут таке розчарування з "ленкомівцями".... Чи може то справа в виставі А. Чехова, якого я ніколи не любила?! До того ж п"єса рахується комедією. Я в шоку! Взагалі нічого смішного протягом цілого спектаклю, ще й закічується трагічно ( головний герой застрілився). Правду кажуть, що "умом Росію не понять!" :8: А Ви якої думки про театр? Знаю, що він витісняється на задній план і майже стає екзотикою. А я люблю театр. Пам"ятаю, як я ще була маленькою і ми жили в гірницькому селищі біля Червонограду і як ходили дивитися в клуб, як ставили "Сватання на Гончарівці" і там були задіяні наші сусіди, прості робітники, яким то було, як ковтком свіжого повітря , бо при всій повальній русифікації були люди, які умудрялися пропустити щось своє, вибираючи зовсім побутове. Або як ставили у нас в школі п"єси, залучаючи учнів і вчителів. Я очам своїм не могла повірити, що прості діти могли так правдиво входити в образ своїх персонажів. Але то, напевно, завдяки талановитому керівнику Мирославу Юрійовичу Павлику, який ще пам"ятав С. Крушельницьку. Дуже би хотіла, щоби був тут який ентузіаст, який би зорганізував самодіяльний театр. Ажде стільки є гарних драматичних творів в укр. літературі. Ех, мєчти, мєчти.....
Відповідь: Театр. Я думаю, проблема "екранізації". Театральну виставу покласти на CD дуже важко. І сприйняти її відповідно - неможливо. Сурогат..? Театр починається з вішака (с) Живучи у Москві, досить регулярно відвідував театральні вистави. Репертуар "Сатирикону" (близько жив) - весь передивився, деякі вистави - у різному складі. Тут, у Львові троха скдадніше (видається). Але діти ростуть, "витягнуть"...
Відповідь: Театр. Думаєте? Я ж і до того бачила багато вистав на касетах. Нехай не на дисках. Не завжди ж ходилося до театру. Але ж гра не була такою .... якоюсь вимушеною! Може то все таки тому, що чехівський твір. От ще подивлюся його "Вишневий сад".
Відповідь: Театр. Я не сприймаю вистави на екрані. Це справді зовсім інше! До театру без дитини досить часто ходила. Найчастіше до Курбаса. Атмосфера в театрі зовсім інша, і сказала би, що театр починається не з вішака, а ще з підготовки до походу туди. (інколи перечитувала ті твори, за якими була вистава). А маю подругу, яка й по три рази була на одній виставі.
Відповідь: Театр. І я ходжу в Курбаса... І теж по два-три рази на одну виставу... Суттєво, щоб між повторами було мінімум 1,5 - 2 роки часу, міняються актори, міняється стиль і саме головне міняюсь я. Тому кожен раз виношу нові деталі, діалоги і ставлення до головної ідеї теж часом змінюється, а точніше - ідея набуває додаткових відтінків і змістів. Я люблю театр Курбаса. Оля, я теж думаю, що це проблема "екранізації". Класичну музику теж краще слухати в філармонії, а не в записі
Нарешті віднайшла цю загублену у мистецькому секторі тему(ні, не повірю, що ТУТ ніхто не любить театру!) , щоб у ній поділитися враженнями від своїх останніх відвідин театральної вистави. 25 січня, в неділю, була я на прем"єрі "Солодкої Дарусі" у Івано- Франківському драмтеатрі. Саму книжку я раніше кілька разів перечитувала, і не одній людині порадила її - бо вартує!Сильна річ! Тому було цікаво побачити, як насправді режисер та актори втілять на сцені своє бачення цієї драми. Признаюся, що йшла на виставу з якимсь певним скепсисом. Боялася кон"юнктурності. Боялася банальності та примітивності. Боялася розчаруватися... ... Але насправді вони молодці! Дуже цікава постановка! І актори - молоді дівчата і хлопці(студенти місцевого інституту культури?) - грають переконливо і щиро. Цікаве сценічне вирішення цього твору - визнаю. Мені сподобалося . І не мені одній. І сльози багато хто нишком витирав.. Раджу, хто має нагоду, подивитися . До речі, на першому прем"єрному показі (в грудні) була сама авторка Марія Матіос, а також її батьки.
Театр Курбаса насправді неповторний.Поєднуючи аутентику і джаз...сакрально-філософське і легкий еротичний усміх...смакота.
Нещодавно була в Курбаса на Маленьких подружніх злочинах.. вистава - найкраща з усіх побачених мною у даному театрі приємно вразив акторський склад (під деякі монологи я плакала, і не раз) А загалом дуже мало й дуже рідко трапляються театральні актори, яким хочеться вірити, які можуть бути щирими і непафосними..а шкода
в мене також не найкращі враження від цієї вистави звичайно в записі вистава втрачає атмосферу-головне-те що називається хімією ленкому в записі я більше нічого не дивилась-але найближчим часом планую бо вже маю) натомість вистави соврємєнніка в записі-досить хороші "три сестри" і "три товариші" -ці дві вистави з чулпан хаматовою дуже гарні і не зовсім зле зняті-терпимо)) так що не варто одразу все под одну грєбьонку а от вишневий сад я б подивилась...а не маю...як би то зробити? друзі спеціально їздили на ту виставу до франика хвалили несамовито-теж хочу глипнути якось....
фактично рекламую друзяк-даруйте подивилась класну виставу "ніч для жінок" в театрі "воскресіння" КОБІТИ РЕКОМЕНДУУУУУУУУУУУУУУУУУЮ!!!! то свіженьке))) приблизний сюжет хлопак шахтарів позвільняли з роботи-вони згорьовані....багато випивають...їхні сім"ї на грані а в кого вже і пізно...але тут їм приходить ідея танцювати стриптиз і тим заробляти гроші-прошу звернути увагу хлопці-ШАХТАРІ а не балєруни море позитивної енергії нареготалася на 100 років наперід всі в сад! тобто в театр
Я постійно ходжу до театрів в Києві і хочу сказати - треба обирати постановку!!! ну якщо Ви знаєте що головний герой застрелиться то навіщо дивились? Я вибираю легкі комедії бо трагедій вистачає і в реальному житті. Так мені подобається ігра Л. Дурова, В. Меньшова, Алентової , Бледанс - дуже класно грає Сагалова, яку я після Щасливі разом не сприймав, але ВОНА ГРАЄ ВІДМІННО.Останнього разу я її бачив в спектаклі "8 жінок". Писанка непогано грає Іноді звичайно бувають і не вдалі вистави... Мені сподобався дуже Закарпатський театр - 3 комедії з молодими акторами6 ГРАЛИ ВІДМІННО. Дуже подобається наш Київський театр драми та комедії на Лівому берегу.... Театр це чудово - коли весела легка вистава - відпочинок на декілька днів та позитивні емоції....
Я теж люблю театр, хочу ходжу туди не дуже часто. Люблю класичні вистави, "модерн" типу Ромео в кедах не сприймаю чомусь. Особливо подобаються оперний, Франка, Лесі Українки, іноді театр драми та комедії на Лівому березі.
...догадайтесь, в какой театр хожу я) вот он, дорогой, любимый и уважаемый) ОАТОиБ, о как ложа в бэль-этаже вечерний театр занавес, вышитый золотом супер-люстра браво, театр!
е и в портери фота ) но я старалась жеж показать самое лучшее вам ....вы хоть узнали-то, что за театр?
Березень видався для мене театрально-вираженим місяцем. Мав нагоду відвідати три різнопланових вистави – в театрі Заньковецької «Історія коня», Театр в кошику «Річард після Річарда» та театр Курбаса «Амнезія або маленькі подружні злочини». В Заньковецькій – все класично, масово та строго. Не можу сказати, що не сподобалось, але якось віє трохи прохолодою і все дуже стандартно… Театр в кошику і моновистава «Ричард після Ричарда» - це повна імпровізація, причому явно створена не на широкого глядача, тому що повністю проникнутись дійством може хіба людина з нешаблонним поглядом на життя та оточуюче середовище. В загальному я б назвав цю виставу як «Капусняк за Шекспіром» (хто бачив той зрозуміє). «Амнезія…» від Курбасівців то є безумовний шедевр і я впевнений що вона не залишила рівнодушним жодного глядача, який її побачив. Повторюсь але мушу констатувати, що саме близькість акторів та глядачів в театрі Курбаса є саме тою родзинкою, яка притягує мене до цього театру, ну і звичайно той неповторний блиск в очах акторів і своєрідність постановок їх вистав… Ця вистава буде цікавою як сімейним людям так і холостякам(чкам), адже сутність відносин жінка-чоловік розглянута від стадії знайомства і до стадії «покидання», причому останній дещо грунтовніше.* Хоча у виставі і є епізоди, які заставляють з острахом задуматись, але загалом вона звичайно є гумористичною (з елементами криміналістики).* P.S. (білети на цю виставу треба брати наперід, бо перед самою виставою навряд чи вам фортуна посміхнеться).
“Театр у кошику” був створений в 1997 році режисером Іриною Волицькою та актрисою Лідією Данильчук. Цей львівський театр не мав власного приміщення і свої вистави показували на різноманітних сценах. З 2004 року театр переїзджає в Київ, де стає творчою майстернею Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса. На даний час театр презентує свої вистави у Львові в Палаці мистецтв. Вже відбулись покази трьох вистав:“Сон. Комедія”, "Річард після Річарда" та “Я йду, Христе!…”. 29 березня, у неділю, в Палаці мистецтв у Львові відбудеться моновистава за листами і новелами Василя Стефаника “Білі мотилі, плетені ланцюги…”. Початок вистави о 16:00. Детальніше про театр: http://tuk.lviv.ua/
