так хочеться у минуле....

Знаєте, так хочеть у минуле...
Дест так у 1118 рік...
Немає ніяких телевізорів, ПК, мобільних...
Час коли були війни не автоматів, а мечів...

Навіть та сама романтика... Немає того вже..

А обідно, дуже обідно! Я напрклад не сприймаю теперішню зброю... Вона якась "примітивна", а коли береш меч у руку дійсно відчуваєш силу..
Ну можливо це тільки в мене так..

А ви хотілиб повернути у минуле?)

 

Якщо брати глобально, то ні звичяайно, минуле то минуле, на те воно й минуле, щоб до ньог оне повертатися)))

А якщо, так заради цікавості, то звісно було б цікаво)))

 

А в який саме рік?)
Бо вони здається там 5 чи 6 століть правили)

 

Щось нагадалось...
Один час захоплювався фантастичною серією "Мужской клуб".
Об"єднує багато книг різних авторів,але одної тематики.
Наш сучасник(група сучасників) якимсь чином попадає в минуле...варіантів безліч..і провалюються в часі...і попадають в лабіринт...з виходом в минуле..і тепе...
Люди абсолютно непіготовлені до тамтих реалій...спершу не розуміючи,що трапилось...намагаються вижити...
Досить проблєматично,скажу я вам...
От...уявлю себе...в 1118 році...
Середньостатистичний люмпен...не спортсмен...не блєщу познаніями в жодній галузі науки і техніки.....руки,якщо відверто,ростут з єдного місця(в такому віці,вже без всяеого признаю,жи так воно є..)...правда,хм..гордості...?..(гордині...?...самолюбства..?) через край...
І шо я там буду робив?
Хоча...часом так хочтеься...подалі звідси....

 

Ну Ви трішки не так мене зрозуміли, це то чого я хочу)

А ви не хоче вернетись у минуле? Вас туди ніщо не тягне?

 

Хочу там,де є реальний ворог...
де жорстке протистояння,де знаєш,що покладаєшся на власну силу...і самого себе...і бачиш ворога перед собою...
Ех...сумбурно...важко пояснити...

 

Оце уявив собі картинку.
Вечоріє. Підходиш до скелі з вугільком від спаленої гілки в руці, і шукаєш де ЛФ дописи. Починаєш шкрябати. А на скелі стоїть MARTINI в лицарських доспіхах, примруживши очі від сонця. А позаду дописувачів стоїть змучена (цілий день виправляла шкіри з впольованих оленів) nirvanka, з батогом в руках, а біля неї сявич у шоломі з пір'ям посміхаючись запрошує в печеру з викарбуваним написом "БАНЯ". Під гору піднімається запилений, втомлений довгим переходом артобстрєл і тягне молоток і бронзове зубило щоб собі щось викарбувати. А з гаю неподалік виїзджають на коні VasMT та Полковник в костюмах Дон Кихота и Санчо Панси з списом наперевіс.... Весело щебечуть пташки... благодать...

З.І. Звиняйте кого забув вписати. На всіх не вистачило вугілька і місця на скелі.

 

Можло Вам пряма дорога у 1280?)
На війну Шотландії і Англії?)

 

угу, на сам початок - будучи Адамом не їв бим яблук ;-)

 

Ні, пане Темплієр, лучче хай бу так, як є.

 

Так надіялась і себе там побачити..але видать нє судьба)

 

Деколи так хочеться втекти в минуле... До потєрі пульса.
В 1989, 1991, 1992 роки. Ну хоч на півгодинки...
І ще хочеться в "тамтой", старий Львів...

 

Нагадалось....

Я явился тайком в те места, куда вход для меня запрещен
Я стучался в свой дом, в дом, где я лишь вчера до звонка доставал еле-еле
И дурманил меня сладкий запах забытых, ушедших времен

И казалось, вот-вот заскрипят и откроются мертвые двери
Я войду во "вчера", я вернусь, словно с дальнего фронта, домой
Я им все расскажу, расскажу все, что будет, и может быть кто-то поверит
И удастся тогда хоть немного свернуть, хоть немного пройти стороной

 

А я не хочу в минуле ..і в майбутнє не хочу.Всьому свій час ..Просто хочу жити , відкривати для себе кожного ранку новий день зі своїми новинами, проблемами і радощами..

 

Мені пощастило. Вірніше - не так. Я був у минулому і у майбутньому. Як?

Колись я захоплювався фантастикою і так само мріяв про машини часу і т.д. А потім вирішив - а чого дарма мріяти? І вивчив кілька мов, свідомо підбирав роботу і орієнтувався на закордонні контакти - і... об"їздив багато країн світу... А там - і минуле, і майбутнє, і все разом "в одному флаконі".

Бачив оце все (фотки не мої - мої загинули разом з дохлим "вінчестером"):







Так що нічого такого, чого не можна здійснити - немає. Мрії - збуваються. Просто їх треба збувати.

 

я хотів Вас в кольорі намалювати на скелі, але на жаль мушу дотримуватись історії. На той час ні акварелі ні гуаші не продавали

 

Ні. краще хай буде так, як є. Шось не маю бажання бути покаліченим мечем, посадженим на кіл або спаленим екзорцистами...

 

А ви будете чаклувати?)
просто так нікого не спалюють)