Т.Г. Шевченко

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем Мих, 9 бер 2007.

  1. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Тарас ШЕВЧЕНКО

    * * *

    Якби-то ти, Богдане п'яний,
    Тепер на Переяслав глянув!
    Та на Замчище подививсь!
    Упився б! здорово упивсь!
    І препрославлений козачий
    Розумний батьку!.. і в смердячій
    Жидівській хаті б похмеливсь
    Або в калюжі утопивсь,
    В багні свинячім.

    Амінь тобі, великий муже!
    Великий, славний! та не дуже…
    Якби ти на світ не родивсь
    Або в колисці ще упивсь…
    То не купав би я в калюжі
    Тебе преславного. Амінь.

    18 серпня 1859 в Переяславі
     
  2. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Тарас ШЕВЧЕНКО

    * * *

    За що ми любимо Богдана?
    За те, що москалі його забули,
    У дурні німчики обули
    Великомудрого гетьмана.

    1845-1846
     
  3. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Тарас ШЕВЧЕНКО

    ***

    Та не дай, господи, нікому,
    Як мені тепер, старому,
    У неволі пропадати,
    Марне літа коротати.

    Он піду я степом-лугом
    Та розважу свою тугу.
    «Не йди,— кажуть,— з ції хати
    Не пускають погуляти».

    [Друга половина 1848,
    Косарал]
     
  4. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Тарас ШЕВЧЕНКО

    ***

    Зійшлись, побрались, поєднались,
    Помолоділи, підросли.
    Гайок, садочок розвели
    Кругом хатини. І пишались,
    Неначе князі. Діти грались,
    Росли собі та виростали...
    Дівчаток москалі украли,
    А хлопців в москалі забрали,
    А ми неначе розійшлись,
    Неначе брались — не єднались.

    5 декабря [1860,
    С.-Петербург]
     
  5. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Тарас ШЕВЧЕНКО

    Великий льох

    (Містерія)

    Положил еси нас [поношение]
    соседом нашим, подражнение й
    поругание сущим окрест нас. По-
    ложил еси нас в притчу во языцех,
    покиванию главыі в людех.
    Псалом 43, ст. 14 й 15

    Три душі

    Як сніг, три пташечки летіли
    Через Суботове і сіли
    На похиленному хресті
    На старій церкві. «Бог простить:
    Ми тепер душі, а не люди.
    А відціля видніше буде,
    Як той розкопуватимуть льох.
    Коли б вже швидше розкопали,
    Тойді б у рай нас повпускали.
    Бо так сказав Петрові бог:
    «Тойді у рай їх повпускаєш,
    Як все москаль позабирає,
    Як розкопа великий льох».

    I

    Як була я людиною,
    То Прісею звалась;
    Я отутечки родилась,
    Тут і виростала.
    Отут, було, на цвинтарі
    Я з дітьми гуляю,
    І з Юрусем гетьманенком !
    У піжмурки граєм.
    А гетьманша, було, вийде
    Та й кликне в будинок,
    Он де клуня. А там мені
    І фіг, і родзинок —
    Всього мені понадає
    І на руках носить...
    А з гетьманом як приїдуть
    Із Чигрина гості,
    То це й шлють, було, за мною.
    Одягнуть, обують,
    І гетьман бере на руки,
    Носить і цілує.
    Отак-то я в Суботові
    Росла, виростала!
    Як квіточка; і всі мене
    Любили й вітали.
    І нікому я нічого,
    Ніже злого слова,
    Не сказала. Уродлива
    Та ще й чорноброва.
    Всі на мене залицялись
    І сватати стали;
    А у мене, як на теє,
    Й рушники вже ткались.
    От-от була б подавала,
    Та лихо зустріло!
    Вранці-рано, в пилипівку,
    Якраз у неділю,
    Побігла я за водою...
    Вже й криниця тая
    Замуліла і висохла!
    А я все літаю!..
    Дивлюсь — гетьман з старшиною.
    Я води набрала
    Та вповні шлях і перейшла;
    А того й не знала,
    Що він їхав в Переяслав
    Москві присягати!..
    І вже ледви я, наледви
    Донесла до хати —
    Оту воду... чом я з нею
    Відер не побила!
    Батька, матір, себе, брата,
    Собак отруїла
    Тію клятою водою!
    От за що караюсь,
    От за що мене, сестрички,
    І в рай не пускають.

    II

    А мене, мої сестрички,
    За те не впустили,
    Що цареві московському
    Коня напоїла
    В Батурині; як він їхав
    В Москву із Полтави.
    Я була ще недолітком,
    Як Батурин славний
    Москва вночі запалила,
    Чечеля убила,
    І малого, і старого
    В Сейму потопила.
    Я меж трупами валялась
    У самих палатах
    Мазепиних... Коло мене
    І сестра, і мати
    Зарізані, обнявшися,
    Зо мною лежали;
    І насилу-то, насилу
    Мене одірвали
    Од матері неживої.
    Що вже я просила
    Московського копитана,
    Щоб і мене вбили.
    Ні, не вбили, а пустили
    Москалям на грище!
    Насилу я сховалася
    На тім пожарищі.
    Одна тілько й осталася
    В Батурині хата!
    І в тій хаті поставили
    Царя ночувати,
    Як вертавсь із-під Полтави.
    А я йшла з водою
    До хатини... а він мені
    Махає рукою,
    Каже коня напоїти,
    А я й напоїла!..
    Я не знала, що я тяжко,
    Тяжко согрішила!
    Ледве я дійшла до хати,
    На порозі впала.
    А назавтра, як цар вийшов,
    Мене поховала
    Та бабуся, що осталась
    На тій пожарині
    Та ще й мене привітала
    В безверхій хатині.
    А назавтра й вона вмерла
    Й зотліла у хаті,
    Бо нікому в Батурині
    Було поховати.
    Уже й хату розкидали
    І сволок з словами
    На угілля попалили!..
    А я над ярами
    І степами козацькими
    І досі літаю!
    І за що мене карають,
    Я й сама не знаю?
    Мабуть, за те, що всякому
    Служила, годила...
    Що цареві московському
    Коня напоїла!..

    III

    А я в Каневі родилась.
    Ще й не говорила,
    Мене мати ще сповиту
    На руках носила,
    Як їхала Катерина
    В Канів по Дніпрові.
    А ми з матір'ю сиділи
    На горі в діброві.
    Я плакала; я не знаю,
    Чи їсти хотілось?
    Чи, може, що в маленької
    На той час боліло?
    Мене мати забавляла,
    На Дніпр поглядала;
    І галеру золотую
    Мені показала,
    Мов будинок. А в галері
    Князі, і всі сіли
    Воєводи... і меж ними
    Цариця сиділа.
    Я глянула, усміхнулась...
    Та й духу не стало!
    Й мати вмерла, в одній ямі
    Обох поховали!
    От за що, мої сестриці,
    Я тепер караюсь,
    За що мене на митарство
    Й досі не пускають.
    Чи я знала, ще сповита,
    Що тая цариця —
    Лютий ворог України,
    Голодна вовчиця!..
    Скажіте, сестриці?

    «Смеркається. Полетимо
    Ночувати в Чуту.
    Як що буде робитися,
    Відтіль буде чути».
    Схопилися, білесенькі,
    І в ліс полетіли,
    І вкупочці на дубочку
    Ночувати сіли.

    Три ворони

    1

    Крав! крав! крав!
    Крав Богдан крам,
    Та повіз у Київ,
    Та продав злодіям
    Той крам, що накрав.

    2

    Я в Парижі була
    Та три злота з Радзівіллом
    Та Потоцьким пропила.

    3

    Через мост идет черт,
    А коза по воде:
    Быть беде. Быть беде.
     
  6. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Отак кричали і летіли
    Ворони з трьох сторон і сіли
    На маяку, що на горі
    Посеред лісу, усі три.
    Мов на мороз, понадувались,
    Одна на другу позирали;
    Неначе три сестри старі,
    Що дівували, дівували,
    Аж поки мохом поросли.

    1

    Оце тобі, а це тобі.
    Я оце літала
    Аж у Сибір: та в одного
    Декабриста вкрала
    Трохи жовчі. От, бачите,
    Й є чим розговіться!
    Ну, а в твоїй Московщині
    Є чим поживиться?
    Чи чортма й тепер нічого?

    3

    Э... сестрица, много:
    Три указа накаркала
    На одну дорогу...

    1

    На яку це? на ковану?
    Ну, вже наробила...

    3

    Да шесть тысяч в одной версте
    Душ передушила...

    1

    Та не бреши, бо тілько п'ять.
    Та й то з фоном Корфом
    Ще й чваниться, показує
    На чужу роботу!
    Капусниця! закурена...
    А ви, пості-пані?
    Бенкетуєте в Парижі,
    Поганці погані!
    Що розлили з річку крові
    Та в Сибір загнали
    Свою шляхту, то вже й годі,
    Уже й запишались.
    Ач, яка вельможна пава...

    2 і 3

    А ти що зробила??

    1

    А дзуськи вам питать мене!
    Ви ще й не родились,
    Як я отут шинкувала
    Та кров розливала!
    Дивись, які! Карамзіна,
    Бачиш, прочитали!
    Та й думають, що ось-то ми!
    А дзусь, недоріки!
    В колодочки ще не вбились,
    Безпері каліки!..

    2

    Ото, яка недотика!
    Не та рано встала,
    Що до світа упилася...
    А та, що й проспалась!

    1

    Упилася б ти без мене
    З своїми ксьондзами? —
    Чортма хисту! Я спалила
    Польщу з королями;
    А про тебе, щебетухо,
    І досі б стояла.
    А з вольними козаками
    Що я виробляла?
    Кому я їх не наймала,
    Не запродавала?
    Та й живущі ж, проклятущі!
    Думала, з Богданом
    От-от уже поховала.
    Ні, встали, погані,
    Із шведською приблудою...
    Та й тойді ж творилось!
    Аж злішаю, як згадаю...
    Батурин спалила,
    Сулу в Ромні загатила
    Тілько старшинами
    Козацькими... а такими,
    Просто козаками,
    Фінляндію засіяла;
    Насипала бурта
    На Орелі... на Ладогу
    Так гурти за гуртом
    Виганяла та цареві
    Болота гатила.
    І славного Полуботка
    В тюрмі задушила.
    Отойді-то було свято!
    Аж пекло злякалось.
    Матер божа у Ржавиці
    Вночі заридала.

    3

    Й я таки пожила:
    С татарами помутила,
    С мучителем покутила,
    С Петрухою попила,
    Да немцам запродала.

    1

    Та ти добре натворила:
    Так кацапів закрепила
    У німецькі кайдани —
    Хоч лягай та й засни.
    А в мене ще, враг їх знає,
    Кого вони виглядають?
    Вже ж і в крепость завдала,
    І дворянства страшну силу
    У мундирах розплодила,
    Як тих вошей розвела;
    Все вельможнії байстрята!
    Вже ж і Січ їх бісновата
    Жидовою поросла.
    Та й москаль незгірша штука:
    Добре вміє гріти руки!
    І я люта, а все-таки
    Того не зумію,
    Що москалі в Україні
    З козаками діють.
    Ото указ надрукують:
    «По милості божій,
    І ви наші, і все наше,
    І гоже й негоже!»
    Тепер уже заходились
    Древности шукати
    У могилах... бо нічого
    Уже в хаті взяти;
    Все забрали любісінько.
    Та лихий їх знає,
    Чого вони з тим поганим
    Льохом поспішають?
    Трошки, трошки б підождали,
    І церква б упала...
    Тойді б разом дві руїни
    В П ч е л е описали...

    2 і З

    Чого ж ти нас закликала?
    Щоб на льох дивиться?

    1

    Таки й на льох. Та ще буде
    Два дива твориться.
    Сю ніч будуть в Україні
    Родиться близнята.
    Один буде, як той Ґонта,
    Катів катувати!
    Другий буде... оце вже наш!
    Катам помагати —
    Наш вже в череві щипає...
    А я начитала,
    Що, як виросте той Ґонта,
    Все наше пропало!
    Усе добре поплюндрує
    Й брата не покине!
    І розпустить правду й волю
    По всій Україні!
    Так от бачите, сестриці,
    Що тут компонують!
    На катів та на все добре
    Кайдани готують!

    2

    Я золотом розтопленим
    Заллю йому очі!..

    1

    А він, клятий недолюдок,
    Золота не схоче.

    3

    Я царевыіми чинами
    Скручу ему руки!..

    2

    А я зберу з всього світа
    Всі зла і всі муки!..

    1

    Ні, сестриці. Не так треба.
    Поки сліпі люде,
    Треба його поховати,
    А то лихо буде!
    Он бачите, над Києвом
    Мітла простяглася,
    І над Дніпром і Тясмином
    Земля затряслася.
    Чи чуєте? Застогнала
    Гора над Чигрином.
    О!.. Сміється і ридає
    Уся Україна!
    То близнята народились,
    А навісна мати
    Регочеться, що Йванами
    Обох буде звати!
    Полетімо!..

    Полетіли
    Й летячи співали:

    1

    Попливе наш Іван
    По Дніпру у Лиман
    З кумою.

    2

    Побіжить наш ярчук :
    В ірій їсти гадюк
    Зо мною.

    3

    Как хвачу да помчу,
    В самый ад полечу
    Стрелою.
     
  7. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Три лірники

    Один сліпий, другий кривий,
    А третій горбатий
    Йшли в Суботов про Богдана
    Мирянам співати.

    1

    Що то, сказано, ворони.
    Уже й помостили,
    Мов для їх те сідало
    Москалі зробили.

    2

    А для кого ж? Чоловіка,
    Певне, не посадять
    Лічить зорі...

    1

    Ти то кажеш.
    А може, й посадять
    Москалика або німця.
    А москаль та німець
    І там найдуть хлібець.

    3

    Що це таке верзете ви?
    Які там ворони?
    Та москалі, та сідала?
    Нехай бог боронить!
    Може, ще нестись заставлять,
    Москаля плодити.
    Бо чутка є, що цар хоче
    Весь світ полонити.

    2

    А може, й так! Так на чорта ж
    їх на горах ставить?
    Та ще такі височенні,
    Що й хмари достанеш,
    Як вилізти...

    3

    Так от же що:
    Ото потоп буде,
    Пани туда повилазять
    Та дивиться будуть,
    Як мужики тонутимуть.

    1

    Розумні ви люди,
    А нічого не знаєте!
    То понаставляли
    Ті фігури он для чого:
    Щоб люди не крали
    Води з річки — та щоб нишком
    Піску не орали,
    Що скрізь отам за Тясьмою.

    2

    Чортзна-що провадить!
    Нема хисту, то й не бреши.
    А що, як присядем
    Отутечки під берестом
    Та трохи спочинем! —
    Та в мене ще шматків зо два
    Є хліба в торбині,
    То поснідаєм в пригоді,
    Поки сонце встане...

    Посідали. «А хто, братця,
    Співа про Богдана?»

    3

    Я співаю. І про Ясси,
    І про Жовті Води,
    І містечко Берестечко.

    2

    В великій пригоді
    Нам сьогодні вони стануть!
    Бо там коло льоху
    Базар люду насходилось
    Та й панства не трохи.
    От де нам пожива буде!
    Ану, заспіваєм!
    Проби ради...

    1

    Та цур йому!
    Лучче полягаєм
    Та виспимось. День великий.
    Ще будем співати.

    3

    І я кажу: помолимось
    Та будемо спати.

    Старці під берестом заснули;
    Ще сонце спить, пташки мовчать,
    А коло льоху вже проснулись
    І заходилися копать.
    Копають день, копають два,
    На третій насилу
    Докопалися до муру
    Та трохи спочили.
    Поставили караули.
    Ісправник аж просить,
    Щоб нікого не пускали,
    І в Чигрин доносить
    По начальству. Приїхало
    Начальство мордате,
    Подивилось. «Треба,— каже,—
    Своди розламати,
    Вєрнєй дєло...» Розламали
    Та й перелякались!
    Костяки в льоху лежали
    І мов усміхались,
    Що сонечко побачили.
    От добро Богдана!
    Черепок, гниле корито
    Й костяки в кайданах!
    Якби в ф о р м е н и х, то добре:
    Вони б ще здалися...
    Засміялись... а ісправник
    Трохи не сказився!
    Що нічого, бачиш, взяти,
    А він же трудився!
    І день і ніч побивався,
    Та в дурні й убрався.
    Якби йому Богдан оце
    У руки попався,
    У москалі заголив би,
    Щоб знав, як дурити
    Правительство!! Кричить, біга,
    Мов несамовитий.
    Яременка* в пику пише,
    По-московській лає
    Увесь народ. І на старців
    Моїх налітає.
    «Вы што делаете, плуты!!»
    «Та ми, бачте, пане,
    Співаємо про Богдана...»
    «Я вам дам Богдана,
    Мошенники, дармоеды!
    Й песню сложили
    Про такого ж мошенпика...»
    «Нас, пане, навчили...»
    «Я вас навчу! Завалить им!»
    Взяли й завалили —
    Випарили у московській
    Бані-прохолоді.
    Отак пісні Богданові
    Стали їм в пригоді!!..
    Так малий льох в Суботові
    Москва розкопала!
    Великого ж того льоху
    Ще й не дошукалась.

    [1845, Миргород].
     
  8. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Тарас ШЕВЧЕНКО

    ***

    Стоїть в селі Суботові
    На горі високій
    Домовина України,
    Широка, глибока.
    Ото церков Богданова.
    Там-то він молився,
    Щоб москаль добром і лихом
    З козаком ділився.
    Мир душі твоїй, Богдане!
    Не так воно стало;
    Москалики, що заздріли,
    То все очухрали.
    Могили вже розривають
    Та грошей шукають,
    Льохи твої розкопують
    Та тебе ж і лають,
    Що й за труди не находять!
    Отак-то, Богдане!
    Занапастив єси вбогу
    Сироту Украйну!
    За те ж тобі така й дяка.
    Церков-домовину
    Нема кому полагодить!!
    На тій Україні,
    На тій самій, що з тобою
    Ляха задавила!
    Байстрюки Єкатерини
    Сараною сіли.
    Отаке-то, Зіновію,
    Олексіїв друже!
    Ти все оддав приятелям,
    А їм і байдуже.
    Кажуть, бачиш, що все то те
    Таки й було наше,
    Що вони тілько наймали
    Татарам на пашу
    Та полякам... Може, й справді!
    Нехай і так буде!
    Так сміються ж з України
    Стороннії люди!
    Не смійтеся, чужі люде!
    Церков-домовина
    Розвалиться... і з-під неї
    Встане Україна .
    І розвіє тьму неволі,
    Світ правди засвітить,
    І помоляться на волі
    Невольничі діти!..

    21 октября 1845,
    Марьинское
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. Mafija

    Mafija Well-Known Member

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Мих, я так розумію, що тут Ви навели вірші, які були вирізані радянською цензурою, бо у Кобзарях тих часів я їх не знаходив (Якби-то ти, Богдане п"яний, Великий льох). У новому Кобзарі вони вже є.
    Кобзар тут:
    http://poetry.uazone.net/kobzar/zmist.html

    У Харкові до пам"ятника Шевченка у числі перших поклав квіти "Русский блок", але вистачило розуму не реагувати. А от у Києві знов провокації. Для чого? Хочу спитати, а хто як до цього ставиться, чи треба не пускати до пам"ятника певних осіб, чи ми не маємо такого права?
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Про Росію Шевченко писав не з великою любовю і це зрозуміло. Але Рускій блок розуміє, що не поважати Шевченка - це стати політичним трупом, тому вони мусять це робити. Але як тут не скористатися можливістю і не організувати якусь провокацію?
     
  11. levandivka

    levandivka Не демократ, однозначно.

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Підозрюю зворотнє - очікування завороушки з можливісю попіаритися
     
  12. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Ви напевно праві. День народження поета перетворили на день провокації.
     
  13. zet

    zet Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Видела я интервью нашей "Аномалиии", т.е. Шуфрича на 5-м канале. :ireful1:
    Его спрашивают почему порядок у памятника не был обеспечен, а он отвечает, что экономика в Украине достигает невиданых высот (может замеры только в своем кармане проводил :confused: :o ).
     
    • Подобається Подобається x 2
  14. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    :D :D :D :D
     
  15. Полковник

    Полковник миється в бані

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Ребята, только без обид, что ЮБИЛЕЙ какой-то? Мне жена сообщила, что показывали Киев и памятник товарищу Шевченко по телику. А я не в курсах. :sad:
     
  16. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Полковнику... А ще так пишаєтеся, що Ви зі Львова! :sad: 9-10 березня -Шевченківські дні! Тобто 9 березня - день народження, а 10 березня - день смерті.
     
  17. Полковник

    Полковник миється в бані

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Спасибо, понял.
     
  18. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Дуже важлива персона

  19. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    [​IMG]
     
  20. Полковник

    Полковник миється в бані

    Відповідь: Т.Г. Шевченко

    Мих, сами - то поняли, что сделали?
    У меня, например, ни фига не открывается!
     
а де твій аватар? :)