Світогляд радянських (Сльози за Совком-5)

Я ще конкретніше (географічно) запитаю:
хочу почути від різних мешканців Центру (Львова), яким же конкретно був їх світогляд у ті часи.

 

модераторське почуття гумору
а не жаль часу на сворення і стирання тем?

 

А чо?
Народові бракує місця про Совдепію згадати...

 

Ви впевнені, що в центрі лишилося більше радянських центрових, ніж на Сихові?

 

Не певен.
От д'Арт прийде - розповість.

 

100%
Біля Галицького ринку,біля Вернісажу...
а..район Джерельної...капець...

 

Гм-м-м...
А навіщо стирати?
Об'єднаюцця в одну тему про Совок.

 

От, тепер не знаю, мені детальніше про себе писати тут чи на моїй темі.

А тема "Сльози за совком" - це про інше: там ідеться про те, що люди думають ЗАРАЗ про ті часи. А мені цікаво, що вони ТОДІ думали.

 

Я думав те, що й зараз. Знав, що совок маст дай.
Зайвого розписувати не буду.

 

Ага, я спочатку не помітив, що тут ідеться про центр Львова, а не України. Отже, я правильно зробив, що не тут про себе написав.

 

один нюанс. багато з тих, хто тоді жив у центрі - не зовсім галичани, або й зовсім не галичани (типу добре відомого на просторах інтернету манкурта). Не забуваємо, скільки народу совіти вивезли за обидва приходи, а скільки завезли для проведення ідеологічної роботи. Не на околицях же їх селили. Так що до них питання треба формулювати інакше: як вплинуло галицьке середовище на їхній комуністичний світогляд?

Моя сім'я жила в околицях центру - біля водоканалу. Світогляд був правильний, сформований роками Сибіру і священичими коренями в родині. Вплинуло лише на принципи виховання дітей. Наявність табуйованих тем я засвоїла ще в дит.садку.

 

Мої батьки жили в центрі у великій комуналці. Сам факт такого "комфортного" житла навряд чи можна вважати аргументом на користь радянської влади. Мамі досі сняться кошмари, що повернулась радянська влада і наші сусіди

 

От добре, що наплодили приблизно однакових тем! Одну засмітять якимись агресивними офтопами - то можна на іншій продовжувати.

 

Уважаемая!
Правильно я понял, что как только Украина стала самостийным государством, то ВАС сразу из коммуналки переселили в ОТДЕЛЬНОЕ жильё?
ТАК БЫЛО???

 

це яких же?

я скажу, що. Вони жили собі і нікого не хаяли, жили мирно та не плювали в бік росії, чинно ходили на демонстрації з прапорками, тимі ж портретиками лєніна ненавісного, і нічого. Навіщо правда вони все це робили... Варіант "придурювались" - не підходе, це ж ким тре бути...

 

Як це не підходить? Саме так і є: придурювались. Бо свободи слова не було, боялися відкрито говорити те, що думають. І на демонстрації тоді взагалі насильно зганяли. Це, до речі, один з найбільших недоліків радянської дійсності: ще можна виправдати, коли забороняють демонстрації, а тут така дурня: людину примушують демонструвати те, з чим вона, може, й не згодна.

 

Во таких
І таких

 

для прикладу існування деяких рідних, одні з котрих мали необережність опинитися за кордоном, а інші - сіяти опіум народові. А ще про війну не говорили, бо під час війни бабуся з дідусем, незважаючи на освіту і зовсім неробочі спеціальності, чомусь валили ліс в Сибіру, то ж про героїчне минуле розповісти не могли. А ще чомсь не можна було розповідати про Свят. вечір і про те, що Миколай приносить подарунки. Безліч було таких тем, і ми дітьми якось безпомилково вміли розрізнити, що і де можна. Хоча я не пригадую від батьків прямих заборон, а тим більше пояснень чому. Якось воно само собою розумілося. Підозрюю, що досі аукається таке виховання...

звісно, що не плювали. лише, коли тато в мене возився на кухні з щорічними закрутками, бабуся потихо зітхала "що за дурна держава, за Польщі інженер мав куховарку, покоївку і няньку до дітей, а не слоїки крутив на зиму", чим вганяла мене в ступор, бо я того своїм дитячим розумом збагнути не могла.

ким? наприклад, радянським інженером або вчителем, котрий вже знає, що таке Сибір, має двоє дітей, і зовсім не хоче, щоб їх спіткала подібна доля. Все просто як двері. Діти - завжди були найдорожчим, що є в людини, і заради дітей ми готові майже на все.

 

Не пересмикуйте, Полковнику!
Як тільки Україна перестала бути "соціалістичною", люди отримали можливість приватизувати житло. І не боялися більше його втратити, не передавши дітям.

Пригадайте - фіктивні розлучення, фіктивні опікунства онучки над бабусею (це ж які хабарі треба було дати ?), дилема - на кого записати сільську хату дідуся - це ж треба виписатися з міської квартири ...............

Тільки не кажіть - "держава ДАВАЛА квартири".
Держава висмоктувала усі соки з людини і кидала "подачку" після надцяти років висмоктування.
N.B. Ані мені, ані моїм батькам держава ніфіга не дала.

Славны Партии дела
Многим Партия ДАЛА.
Но ведь Партия - не *****
Чтобы каждому давать.

 

ТАК Саме так і було - тут же і одразу.
Бо сусіди у 1991 від нас з"їхали і нам планували когось іншого підселяти. А тут бац - і незалежна Україна. І нам ту квартиру, де мої бідні батьки 30 років вимучились, віддали усю і підселяти нікого не стали. Бо тоді ж у багатьох переконання було - типу Совок розвалився і заживемо по-новому. Отак нам окрім ілюзій ще випала квартира