Сурогатність нинішньої держави

З книги "Історія українського невігластва", написаної в 2008 році.

[FONT=&quot]Ось пройшло вже більше 17 років існування нашої держави. Що ж ми побудували? Якщо глянути в порівнянні з бувшими співмешканцями по Союзу (прибалтами), які менше варилися в московській культурі, то яскраво проявляється сурогатність цього витвору і проявляються причини цього (довге наше перебування в вищесказаній культурі). Україна зараз живе подвійним життям - писаним і справжнім. Це дещо нагадує Рим десь 400-го року до Р.Х., коли плебеї створили в офіційній державі свою антидержаву, що привело до безладу і наступної "тиранії" для його приборкання в образі Августа та його наступників. Але в римських плебеїв була противага в вигляді патриціїв, а наш жлоб (сучасний плебей) заповнив всі ніші державного апарату і майже не має опозиції. Тому в Римі діяли два альтернативних закони, а в нас - лиш один (жлобське "понятие", переходяче інколи в «беспредел»), а офіційний існує лиш на папері. Конституція залишається такою ж мертвою для нашого "електорату", як і Господні заповіді для наших "християн". Для доказу попереднього проаналізуємо дієвість хоча б деяких статей Конституції, цього державотворчого документу. [/FONT]
[FONT=&quot]ДЕМОКРАТИЧНА і ЄДИНИМ ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ Є НАРОД - фікція майже на 100%. Цьому "єдиному джерелу" дозволено лиш в день виборів всліпу проголосувати за кращого серед недостойних. Весь інший час держструктура на нього реагує як "слон на моську". [/FONT]
[FONT=&quot]СОЦІАЛЬНА. Оцінюйте самі. Бувше "загальнонародне" розхватали хами та злодії, а електорату залишили пусті папірці в вигляді приватизаційних сертифікатів. А тепер вони з незароблених "мерседесів" кидають нам як милостиню кульки з гречкою чи чергові пусті обіцянки. Жлоби при владі при такій злиденності народу мають такі ДУСІ з Феофаніями, які навіть не снилися Президентам багатих США. [/FONT]
[FONT=&quot]ДЕРЖАВА ВІДПОВІДАЄ ПЕРЕД ЛЮДИНОЮ ЗА СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ - читаєш як третьосортну фантазію. [/FONT]
[FONT=&quot]ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА - зверх мого права на критику Президента Печерський райсуд "поклав" закон "Про благоустрій столиці України" і відправив мене за грати. На мою позовну заяву до держави в особі Президента Адмінсуди навіть не хочуть реагувати. А все тому, що юристи, виховані в совкових та постсовкових (що відносно наповнення мораллю рівнозначно) Вузах, крутять цими законами як "циган сонцем", а про права взагалі не хочуть навіть згадувати. Тому Європейський суд з прав людини завалений заявами з України.
[/FONT]
[FONT=&quot]ГРОМАДЯНИ МАЮТЬ ПРАВО БРАТИ УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ - начальник ЖЕКу ігнорує заяви громадян, а що вже казати про псевдо-Президентів. [/FONT]
[FONT=&quot]КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ - мільйони громадян витіснені державою: за кордон на заробітки, торгувати на невіглаські ринки, на виживання натуральним господарством присадибних ділянок. [/FONT]
[FONT=&quot]ПРАВА ЛЮДИНИ ЗАХИЩАЮТЬСЯ СУДОМ - та самі "гаранти прав" публічно заявляють про корумпованість судів, при цьому не йдучи за невиконання своїх обов'язків (гаранта) у відставку.
[/FONT]
[FONT=&quot]Не буду продовжувати цей опис абсурду нашого життя, бо при цьому починає нити післяінфарктне серце. Лиш констатую, що права людини захищаються нинішньою державою гірше ніж при пізніх більшовиках. І все тому, що будували нову державу ті, які довели до банкрутства попередню. В цих «державотворців» раніше була хоча б якась партійна слухняність, більшовики хоч по дрібницях реагували, а теперішнім «партіям» навіть відписку толкову ліньки зробити для скаржника з гетто. Зараз Україна за рівнем державного устрою знаходиться на рівні відсталих африканських країн. Така ж несамовита боротьба за владу - шляхетністю між претендентами і не пахне. Такий же гонор та розкошування вже при владі заволодівшого троном жлоба. Цей недавній босяк з якогось забитого хутора в своїх крокодилячих черевиках вже не може сісти в "мерседес", поки водій прислужливо не відчинить йому дверцята. При цьому в нього гонору на той же "мерседес", а розуму і совісті - на "запорожця" (за подібний плакат мене бувша комсомолочка Ставнійчук відправила за грати). Отакі правителі штучно підтримують анархію в країні, видаючи цей безлад за лібералізм. Подібному «державнику» потрібна ця "каламутна водичка", тому що в ній він ловить більше чужих карасів. Тому народу в безправному гетто він по царськи дозволяє "ходити на головах", видаючи це за демократію і особисту доброту. А вказаний "лібералізм" доводить державний устрій в нашій країні до банкрутства. Цей "лібералізм" первинного накопичення капіталу вдало охарактеризував О.де Бальзак в 1841 році (зверніть увагу на період нашої відсталості) такими словами: [/FONT]
[FONT=&quot]Хай суспільство, засноване цілком на владі грошей тремтить, [/FONT]
[FONT=&quot]відчуваючи безсилля правосуддя перед хитрощами системи, [/FONT]
[FONT=&quot]яка рветься до успіху, освячуючи всі засоби. [/FONT]
А незабутній Т.Шевченко подібне невігластво українців охарактеризував так :
Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають.
[FONT=&quot]Оця ІСТОРИЧНА НАКЛАДКА ПЕРВИННОГО НАКОПИЧЕННЯ КАПІТАЛУ постсовковим жлобом і необхідність без досвіду і достойної еліти СТВОРЮВАТИ НОВУ ДЕРЖАВУ привели до сурогатності цього витвору. Приклади доказу цієї сурогатності я приводжу далі. [/FONT]
[FONT=&quot]
[/FONT]
[FONT=&quot]ПОЛІТИКА. [/FONT]
[FONT=&quot]Через відсутність цивілізованих ЗМІ справжніх державотворців у нас не проявилося. Цей простір заповнили малоінтелектуальні пройдисвіти, які не усвідомлюють всіх тонкощів проблем України, не кажучи про те, що вони й не хочуть про них дізнатися. Парадокс в тому, що ми в цій частині опускаємося все більше в болото. Далекий від достойного лідера нації Л.Кравчук на фоні своїх послідовників вже видається нам за ідеала. Верховна Рада за 17 років викристалізувалась хоч в два напрямки розвитку - російський чи європейський шлях. Але далі цього розпуття так і не пішла, тому що одні хочуть, але не знають як стати європейцями. А іншим залишається милим «болото» російської культури. Ось на цьому «розпутті» ми по невігласьки і топчемося 17 років і оце «топтання» чомусь називаємо політичною боротьбою. Зграї, які видають себе за партії, штампують під кальку примітивні програми, які заповнені банальними, безвідповідальними, але радуючими слух електорального невігласа фразами типу "стратегічного партнерства з Росією" і поряд заперечуючого це - "європейського шляху розвитку". Ці "державотворці" зліпили "гарну" Конституцію, по совковому копіюючи іноземного "мерседеса". При цьому, не маючи технологій та достойних комплектуючих, вони напічкали симпатичну оболонку агрегатами з "запорожця". І оце гарне зовні "чудо", не те що не хоче їхати по наших дорогах, але й не заводиться. І ось навколо цього мертвого дитяти йде шалена боротьба, яку вони називають політичним життям. Їм "по барабану" проблеми України, вони зайняті влаштуванням особистого життя, прикриваючи це словоблудством через різні направлені в вухо електорату мікрофони. І не вірте, що політика брудна справа. Такою її зробили оті жлобські невігласи, які заполонили її простір. Ці брудні люди за 17 років виштовхнули своєю аморальністю більш порядних з цих рядів. Тому не кожен такий порядний і розумний захоче лізти в це болото для відмивання цього сектору українського життя. Та все ж нам для виживання в постколоніальний період потрібно починати в ХХІ столітті вчитися ліпити щось подібне давнозабутих англійцями "вігів" та "торі"( йдеться про партії ХVIII століття). А це як вчити абетку в зрілому віці - сором, але потрібно. [/FONT]
[FONT=&quot]
[/FONT]

 

Продовження

[FONT=&quot]Проаналізуємо розклад сил, які заповнили Верховну Раду. Є три головних епіцентри на даний час, навколо яких сформувалися головні політичні зграї - Ющенко, Тимошенко та Янукович. Перший і друга побудували свою політику на антикучмізмі, тому що Л.Кучма не дав в свій час їм "розгулятися" коло загальнонародного корита (поки «пахан» дозволяв – мали його за батька). Якщо в Ющенка щось ще з дитинства закладалося хоч трохи патріотичне, яке потім підсилилося навчанням в Тернополі, то Юля випадково попала в ряди "патріотів" з задвірків русифікованого Дніпропетровська. Як Московія і турки освоювали згнивші володіння Золотої Орди, так і Ющенко з Юлею залізли погосподарювати на занедбаній території Народного руху. Ексбільшовик Ющенко (без продажу совісті через партквиток кар’єру не зробив би) привів "доцю" на цю ниву, як його в свій час витяг в політику Кучма. Але своєю недолугістю фактично зробив з неї володарку розвалин Руху. Якщо відносно Ющенка народ вже зрозумів свою помилку, по якій пробачив «синочку» Кучми підпис під «фашистами» в час подій «Україна без Кучми», то жінку цьому народові не так просто розшифрувати. Так ось цей "фарбований лис" (казковий персонаж з різними зовнішнім обліком і внутрішньою суттю) з косою, згуртувавши навколо себе частину економічних та фінансових шакалів (грошові мішки), які збагатилися на розграбуванні України, прикривши їх ідеологічно політичними банкрутами з Руху та відкинувшими свій юнацький “ідеалізм” Шевченками, збудувала свою політичну імперію і мріє стати ... українським Путіним чи Лукашенко. «Фарбованість» (нещирість) Тимошенко я відчув ще тоді, коли контрольована партією БАТЬКІВЩИНА газетка «Вечірні вісті» мою статтю «Сповідь українського безробітного» без моєї згоди чомусь переклала на «общепонятн[/FONT][FONT=&quot]ы[/FONT][FONT=&quot]й яз[/FONT][FONT=&quot]ы[/FONT][FONT=&quot]к» і в такому вигляді опублікувала. Тоді я зрозумів, що у нас з Юлею «батьківщини» по суті різні і погляд на майбутнє України теж. За політичною тріскотнею цієї популістки я ще ні разу не чув навіть натяків на потрібні для України реформи. Єдине, де вона якось розуміється, це сфера податків, митниць та газоторгівля, тому що перші вчилася в свій час обходити, а на непрозорості останньої сколочувала свій капітал. А ось головного для державотворця їй не дано зрозуміти - державі потрібно в першу чергу обмежити “беспредел” вирвавшогося на волю жлоба, направити його в цивілізовані рамки життя та дати можливість реалізуватися достойному творцю якісного продукту. В неї є характер, по якому вона стоїть вище за наступних “героїв”. Але для лідера нації одного характеру мало, на ньому можна стати лиш хорошим наглядачем в в’язниці. Отже ті, які моляться на “тверду руку”, можуть за неї голосувати. Ось тільки ця малоцивілізована “тверда рука” може вгріти в першу чергу по них.
[/FONT]
[FONT=&quot]Ющенко виявився повним політичним банкрутом, зруйнувавши надії обдурених людей з Майдану. Не маючи задатків державного лідера (розумна мама казала - "не лізь, Вітю, не лізь"), він повністю спустився на колію політичного батька - Л.Кучми. Так замість Медведчука на Банкову прийшов черговий пройдисвіт - Балога. І найбільша помилка Ющенка в тому, що він сперся на Балог, а не на той люд, який виніс його до влади. Скільки неприємностей принесли ці «патріоти» Україні, що нашому "добродію" Путіну і не снилося. Парадокс, але факт, що Путін своїм невіглаським гонором найбільше зробив для підштовхування народу України в НАТО. А Ющенко, сам того не розуміючи, своєю недолугістю навпаки гальмував цей процес. Так що в зовнішній політиці Ющенко та Путін по суті близнюки по негативному результату, хоча путінський ще тільки повинен проявитися "пересічним" людям. Ці два недорослі в політиці мають гонор Наполеона, ось тільки для реалізації його в них бракує розуму (в Путіна хоч замість нього є енергоносії). [/FONT]
[FONT=&quot]Янукович - чистого вигляду продукт теперішнього Донбасу. Не знаю хто міг би зараз бути на його місці, якби не вбили попереднього "господаря" краю - А. Брагіна. Але доля фортуни в вигляді теракту на стадіоні посміхнулася Р. Ахметову та В. Януковичу. "Регіони України" - це проект захисту захоплених під час "безпредела" 90-х років позицій в Донбасі, а при нагоді і розширення їх на теренах України. Хлопці, далекі від політики, не маючи своїх наробок, скористалися лозунгами Москви та її "5-ї колони" - мова та НАТО. Тим самим вони залізли в електоральне поле інших представників "5-ї колони" - комуністів. Навіть партійні кольори підкреслюють це - "білий з голубим" доповнюються "червоним" і представляють прапори любимої ними бувшої метрополії. Але якщо "симоненківці" в чистому вигляді є агентами Москви, то Ахметову ближче до серця особисті здобутки, які часто не співпадають з імперськими інтересами північних сусідів. А ось Янукович при згадуваному П.Шелесту професійно далі завгара так і не піднявся б. "Регіонали" повинні пам'ятник поставити Ющенку. Лиш завдяки його недолугості вони ще раз побували при владі і тримаються зі своїми 30% електорального поля. При достойному лідерові нації вони б вже дав-но зникли з політичної палітри, бо виборець зрозумів би в порівнянні за ці роки про політичну фальшивість і недолугість цього проекту. [/FONT]
[FONT=&quot]Далі я не буду характеризувати більш дрібні політичні зграї. Зупинюсь лиш на найбільш близькій мені по ідеології – патріотичній. Я вже вказував, що Рух зруйнувала безмозгла, зате через міру говірлива верхівка його. Ще були «націоналісти» такого собі пройдисвіта Івченка, який в нинішніх досить спокійних умовах мав більше охорони ніж справді цінний покійний С.Бандера. Не для «понта» цей сурогатний націоналіст любив і шикарні автомобілі. Тепер з’явилась «Свобода» під орудою такого собі п. Тягнибока. Якщо зрівняти останнього також з Бандерою, то висновки робіть самі по наступному. С.Бандера мав постійний ідеологічний вплив на свій народ через різного роду публікації, які давали певну просвіту людям. А Тягнибок, прочитавши рукопис цієї книжки, висловився мені: «А що мені робити з нею?». Тому я з цього зробив висновки, що націоналізм досить серйозний важіль, щоб довіряти його подібним людям. Ці люди просто експлуатують тему націоналізму, як Симоненки – марксизм. Вони не працюють на ідею, а ідею заставляють працювати на них. І я не здивуюся, що зі своїм інтелектом Симоненко стане Симоненковим, а Тягнибок своє приз віще трансформує в Тягнибік. [/FONT]
[FONT=&quot]Проблема одна - створення справжньої партії потребує чесних і порядних грошей, а таких в Україні на даний час не проявилося. Тому монопольні "брудні" гроші нам підсовують крім попередньовказаних "політиків" ще дрібніших посивілих невігласів з якоїсь Морозівки чи Литвинівки, які вже навіть самі вірять у свою державну значущість. А все тому, що на політичному олімпі ще не проявлялися достойні люди, які б показали нікчемність теперішніх. [/FONT]
[FONT=&quot]Яценюк та Гриценко – чергові політичні соломинки для суспільства. Чому соломинки, а не тверді опори? Перевірив я їх як вони ведуть себе поза камерами ЗМІ. Результат невтішний, тому що при траті свого часу на політичну розкрутку у них не знайшлося такого для обов[/FONT][FONT=&quot]’[/FONT][FONT=&quot]язкової відповіді на черговий лист виборця. Я майже одночасно відправив їм по листу і в одне з європейських посольств. Справжні європейці відповіли протягом десяти днів, а від наших псевдоєвропейців чекаю просте “так” чи “ні” другий місяць. Так що, п. Яценюк, європейськість починається не зі знання багатьох мов, а з таких рис як обов’язковість і відповідальність, яка могла б в даному випадку вилитися через секретарку хоча б так :”Вибачте, нехватає часу”. Отже і тут зовнішня схожість на де-Голя (Яценюк) та часті поїздки в Європу не взмозі подолати наше жлобство, яке проросло десь в Чернівцях в часи накопичення первинного капіталу (порядних мільйонів я ще в Україні не зустрічав), а також закріпилося перебуванням в Верховній Раді (нагадую - “ українця формує середовище”). Це про політиків, а про їх програми я підкреслю лиш одне. Пане Гриценку, дай Бог нашому Президенту впоратися з обов[/FONT][FONT=&quot]’[/FONT][FONT=&quot]язками достойного “гаранта” наших прав і свобод, з якими у нас катастрофічний стан. А ви ще й економіку хочете йому навісити. [/FONT]
[FONT=&quot]Але цю тему я все ж завершу оптимістично словами, які я висловив п. Ющенку в 2006 році : “Ви думаєте, панове нинішні політики, що серед 46 мільйонів українців не знайдеться більш порядних і розумніших за вас? Помиляєтеся.” Але для висвітлення цих розумніших і порядніших потрібен той прожектор, який в цивілізованому світі називається ЗМІ і про які піде мова далі. [/FONT]

 

опять свои книженции постите?) Не читал но одобряю))))))))

 

все природно, никогда вы не получите проукраинскую Украину в ее current границах ,
многие укрофилы уже задумываются над этим, лучше поздно, чем никогда

 

Продовження

За час з виходу книжки у нас з'явилася ще одна "соломинка", за яку пропонують ухватитися тонучим в безвірі українцям. Ім'я цій "соломинці" - Тигіпко. Цей спаситель ситуації ніколи не будував Україну, він, як справжній комсомольчик, будував своє благополуччя через банки, які росли на ростучих злиднях народу. А тепер він проліз в ролі "хорошого поліцейського" в банду, сформовану донецьким кланом, робить в ній "вумний" вигляд і імітацію реформ. На цей раз цей престарілий комсомольчик ставку робить не на банки, а на партію, з допомогою якої хоче пудрити мізки недолугому народові. Але ця "сильна" партія з самого початку є під ковпаком в донецьких, які просто виділили як подачку цій "партії" кусок грабованого пирога.
Для доказу чи запереченню попереднього попробуйте знайти приклад хоч одного розумного кроку по позитивному реформуванню в державі від цього "реформатора".
Для прикладу - Україна аж кричить в необхідності наведення порядку в торгівлі і організації відповідного міністерства. Чи є потреба в виробленні правил, по яким вигідніше було б щось корисне виробляти ніж займатися ремеслом "купив-продав". Хоч крок зробив цей "сильний" спаситель нації в цьому напрямку? А "засоби масового заробляння на рекламі" продовжують нам нав'язувати послуги чергового пройдисвіта.

 

А свежее мысли есть? Или так и будете из тех далёких времён примеры приводить? А может быть лучше вам устроить семейные чтения?

 

Так в цю "сім'ю" ви не попадете, бо в неї таких не приймають. Раджу обходити стороною ці сторінки з "далеких времен". Це ж не тема про "обижених русских".

 

Економіка

[FONT=&quot] Нинішня криза являється найкращим дзеркалом нашої суті в цьому відношенні. Ми в повній мірі показали свою жлобсько-споживацьке нутро. За останні 20 років ми не розвивалися, а жили на розграбуванні збудованого раніше, природних ресурсів, а також нищенні екології. Тож наступні роки ми будемо розплачуватися за ту кількість закуплених, але не зароблених "мерседесів", збудованих за рахунок розграбування "загальнонародного" особистих палаців, пасивності народу та паразитування розжирівшої влади. Парадокс, але факт, що ми встигли за 17 років зруйнувати все саме цінне, що в нас залишилося після виходу з імперії, і залишити баласт, який доруйновує країну. Йдеться відповідно про наукоємну продукцію і сировинний комплекс з металургії та хімії. Маючи непоганий науковий, інженерний та робітничий потенціал, Україна фактично знищила НАН і машинобудування. Оті голови, які в Союзі давали левову частку винаходів, доживають свій вік в злиднях і забутті. Візьміть порівняльну статистику реалізованих винаходів навіть з часами критикованого мною "застою" і вас пройме жах. Заводи, фабрики розграбовані, а замість постарілих залишків їх кадрів взамін проглядається пустота. Жлоби при владі не розуміють, що вони донищують. Об'яви в газетах характеризують тих, хто захватив економіку. Йде масова потреба в жуліках типу юриста чи рекламщика, а слюсарі та винахідники для цієї держави лишні.
До того ж збережені металургія та хімія добивають нашу екологію, тримають нас в рабській залежності від імпортованих енергоносіїв, ось тому та валюта, яку ми отримували за експорт, не компесовувала навіть наші екологічні втрати (нікому порахувати). До того ж випускаючий нами метал є в більшості малоцінним, неякісним по причині мізерності вкладеного в нього інтелекту. Але в цьому році і цей хирлявий стовп надламався в силу світової кризи і лиш це показало відсутність надійних опор нашої економіки. Навіть ослаблений долар в ці дні кладе на лопатки нестійку гривню. А все тому, що наша сурогатна економіка побудована на малоцивілізованих принципах, коли діяльність типу "купи - продай" вигідніша за виробництво, коли ринкові умови підмінені відносинами «беспредела».
Стержнем стабільності економіки у всьому світі є середній клас, який в силу своєї різнобічності і малої інертності не дає цю сферу розбалансувати. А у нас цей клас є примітивним та однорідним - все теж "купи-продай", тому він не є опорою економіки, а навпаки - руйнівником вітчизняного виробника. Засилля імпортного хламу через цей "середній клас" підриває та знецінює гривню, але наші "проффессорські" уряди вимушені терпіти цей деструктив, бо не знають яку іншу роботу дати взамін цьому класу "купи-продай". А організувати інноваційне виробництво для продажу інтелектуального продукту у нас практично неможливо, тому що на перешкоді стоїть паразитичний державний апарат, який як п'явка присмоктується до виявившогося творця-інноватора, задушуючи його в зародку. Попри енергійні настоювання автора цієї публікації чиновники з Мінпромполітики та відповідного управління з КМДА, які відповідають за інновації в промисловість, так за 14 років і не спромоглися перевірити пропонований автором проект на інноваційність, хоча це був їх обов’язок. Попереднє підкреслю ще й тим, що в наявності був діючий експериментальний зразок проекту (не голі ідеї чи просто креслення) і виділені на це бюджетом гроші. Виходячи з цього прикладу, зробіть висновки чим займаються ці чиновники і куди зникають відповідні гроші з бюджету. Ось завдяки таким «держслужбовцям» ми зараз в такому жалюгідному економічному стані. Поляки поторгували масово не більше 5 років, потім все таки переключившись на виробництво. А нашому жлобському "купи-продай" вже 2 десятки років і достойної альтернативи цієї непродуктивної діяльності нашого люду ці "проффессори" від економіки поки що не знайшли.
В доказ до того, що у нас сурогатні псевдоринкові умови, можна довести і на таких прикладах. Банкрутство якоїсь структури в першу чергу повинно бити по власниках і керівниках, які повинні в повній мірі відповідати за свою діяльність. А скільки наших таких “героїв” покінчило з відчаю життя самогубством чи опинилися за гратами? Відповідь одна – нашу економіку, як і політику, додушує одна причина і ім’я їй БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Сором на весь світ - житниця Європи за 17 років не спромоглася організувати достойної продовольчої біржі для уникання "обдирання" селянина різними жлобськими трейдерами та не зуміла вибудувати достатньо елеваторів для зберігання зерна. Сільське господарство майже повністю зруйноване. Цьогорічний "великий врожай" тому підтвердження. На багатих землях України господарюючий паразит завдяки погоді виростив велику масу фуражного (неякісного) зерна, яке зараз не знає куди дівати. В гонитві за прибутками цей "господар" довиснажує орендовані (поки не свої) землі соняшником та подібними культурами. А номінальний власник цієї землі все більш деградує, виживаючи на натуральному господарстві та подачках від цього ж орендаря. Але скоро в нього (неефективного власника) і це заберуть сучасні нувориші, які, в свою чергу, теж не стануть справжніми цінителями цієї землі, тому що вона їм фактично «надурняк» дістанеться. Отже дарована нам Богом багата земля не скоро буде мати достойного власника, тому й продовжує приносити деструктив в нашу культуру і життя взагалі. По цій причині я не здивуюся, коли через Одесу, яку побудували для експорту українського збіжжя, через певний час почнемо в реверсному режимі імпортувати його. І "гречкосієм" українця будемо називати лиш в казках.
Якщо П.Шелест в 60-х роках пробував вирішувати питання "кількості та якості" в економіці, то теперішнім "проффессорам" проблема проду-ктивності праці і її роль в розвитку суспільства так же недосяжна як і філософські роздуми Гегеля. Економіка України в такому стані, що справжнього фахівця потрібно умовляти йти в уряд, тому що він знає ширину і глибину проблем, при вирішенні яких йому буде не тільки не до хизування взуттям з крокодила, але й спати буде ніколи. А пройдисвіт, в силу присущої йому нахабності та безвідповідальності, з піною на роті бореться за це крісло. Ось тому на даний час кризи ця кучка "видатних фінансистів" не знає з якої сторони підступитися до падаючої гривні. Хоч в цьому був правий великий авантюрист Лєнін - кадри вирішують все. Ось тільки де їх нам достойних взяти? А при теперішніх - Україна покриється суцільною мережею жлобських торговельно-розважальних центрів на місці колись продукуючих фабрик і заводів. Але корінний плебс в силу своєї тупості не довго буде їх відвідувати через свою депопуляцію.
Найстрашніше в нашій економіці - не відсутність технологій і грошей. Ми за 17 років по папуаськи розтранжирили кадри, які готувалися десятиліттями. Вже зараз у нас на десяток політиків та політологів залишився один фрезерувальник, на десять косметологів - один токар. Навіть якщо ми схаменемося і надумаємо готувати кадри, то вчителів в живих вже не залишиться, тому будемо вимушені відправляти дітей на навчання кудись в Нігерію. Ось такий ми побудували жлобський "лібералізм", з якого навіть бувший голова колгоспу А.Лукашенко глузливо насміхається, від чого на моїй душі крім сорому нічого не залишається. [/FONT]

 

А выход?!
Когти рвать с этой краины.

 

Далі в книжці є розділи:
- висновки життя українців за 1000 років;
- шляхи виходу з кризи;
- пропоновані реформи в Україні.
А для прив'язки даної теми до сьогодення пропоную знайти статтю в Конституції, згідно якої Президент, закинувши обов'язки по ст.102, піклується про ціну на гречку.

 

Нє..це таки добре і потрібно знати! Як гадаєте,кіко ще протягнемо? Може справді,якогось дійсно українського президента нам потрібно?
Може Ющенка назад?Все таки страдав і пострадав за Україну!
)

 

Засоби масової інформації

[FONT=&quot] Я не дарма знову ставлю цю сферу на чільне місце в цьому ряду. Як сказав один з засновників США, що сучасній цивілізованій державі легше прожити без уряду ніж без інформації. І найбільша біда України якраз в відсутності подібних цивілізованих ЗМІ. Цей дефіцит вимушує сучасного українця "блукати в трьох соснах", голосувати всліпу на виборах, продовжувати цілувати руку своєму 300-річному мучителю, кидатися з вилами на незрозуміле НАТО. Що ж ми маємо під вивіскою ЗМІ? Почнемо з друкованих. Років 10 назад я звернувся до самої «крутої» (по ціні) газети під назвою «Дзеркало тижня» з пропозицією аналогічного цій книжечці аналітичного матеріалу. Навіть не ознайомившись з суттю цього матеріалу, мені відмовили прийняти його зі словами: «У нас достатньо своїх писак». Чи не нагадує це вам згадуване про типового українця: «Та я все сам знаю». Цей приклад я привів з розряду «найкращих газет». А ось про Швеців, які, як мухи на дзеркалі, залишають по собі скрізь відповідний слід, взагалі по суті їх професійності та порядності не хочеться аналізувати. Звідси можете зробити висновки про професійність та інтелект цих «медійників», як вони себе називають. Тому вони так схожі між собою по суті своєї «жовтизни» і через це з тих пір я майже не беру їх в руки для чтива. Але наш недолугий «герой» цієї книжки годується продуктом цих Швеців і після цього має відповідний стан свого шлунку та психіки. А як же «електронники»?
Цей ефірний простір захопили засоби масового заробляння на рекламі. Ці Роднянські, Ряшіни та Оселедчики заполонили наше життя через екран жлобством з Голлівуду та Росії. Вони наживаються подібно Фірташу посередництвом продажу закордонного товару, але «спец по газу» хоч в якійсь мірі корисний продукт проштовхував, а Роднянські – повний непотріб. Ці "специ" зробили наш медійний простір по типу латиноамериканського. Вони навіть не доросли до Кучми з його просвітлінням, що Україна не Росія, тому як мавпи калькують іноземне жлобство і з нас роблять споживачів цієї сурогатної іноземної культури, не розуміючи, що навіть український жлоб має свій специфічний колорит, який відрізняється від подібного московського, американського чи латиноамериканського. Цей ефірний непотріб можна сміло прирівняти до китайського промислового. Ось тільки перший крім економічної шкоди несе ще й культурну. До того ж, найдіть мені хоч якусь більш-менш цивілізовану країну в світі, де б телевізійники кидали свого споживача два рази на рік (канікули для паразитів), залишаючи йому на екрані «мило» вже не першого використання (тільки описуваний наш паразит навчився «мило» повторно використовувати).
Ці ефірні паразити під гаслом "свободу ЗМІ" отримали незалежність і від споживача своєї продукції. А під прикриттям "не хочеш - не дивись" або "споживач потребує" прирівняли себе до торгівця наркотиками і закидають нас половою поп(жлобської) культури. Їхній кумир - це сучасний Голохвастов, тому у них і залишилась лиш одна залежність - від грошей. В фантазіях вони вже прирівнюють свою діяльність до БіБіСі, хоча з їхньою освітою та вихованням для них є лиш одна ніша в цивілізованому світі, про яку піде далі. Для "низів" сучасний світ придумав так звану "жовту" пресу, яка займає невеликий сегмент в розвинених країнах. Це щось типу Шуфрича чи Вітренко в нашій політиці. Так ось у нас ця жовтизна заповнила весь простір. Як не надувають щоки наші самоучки та випускники журфаків, від них несе примітивізмом та недолугістю. Це ж треба було платити шалені гроші за показ "Останнього (жлобського) героя" десь серед далекого океану. Та посадили б на місяць з десяток сучасних представників самозваного їхнього «бомонду» в розорене українське село і примусили б їх жити натуральним господарством під пильним оком телекамер. Це було б дешевше та цікавіше. Як казала моя покійна мама - "просто треба мати кебу". Але її якраз, як і в політиків, в цих недоучених псевдожурналістів немає (назвіть мені хоч один приклад достойного інтелекту з медіа-простору).
Ось тому так впевнено почувають на цьому просторі "продукти" бувшої метрополії. Вони несуть з Москви ще гіршу ніж наші нісенітницю, але роблять це професійніше, на що й купляється наш невіглас. Не москаль захопив наш інформаційний простір і вішає нам свою "лапшу на уши", а ми здали самі його вказаною вже недолугістю цих своїх псевдо-журналістів. “Інтер”-диверсант не відбиває постійні пропогандистські атаки з Москви, а по суті “піддакує” останнім, прикриваючи цю зраду національним інтересам ... буцім то “незалежністю” погляду. А ця “незалежність” в першу чергу від свого народу, з якого часто просто глумляться через імпортований цими Ряшиними пропагандистський товар (дивись кількість відкрито антиукраїнських тем і висказувань). За подібне той же Кремль протягом доби очистив би ефірний простір від подібних інформаційних “лібералів” без права дозволу на повернення. Свобода слова – це не є вседозволеність.
Що ж ми отримуємо під виглядом інформації? Кожноденні висловлювання політиків - та в печінках вже ця тріскотня. Ще він чи вона (а по мені, вони всі давно "воно") не відкрили рота, а ми вже знаємо напам'ять хто що скаже. СЛОВА дістали нас, нам потрібна інформація про СПРАВИ. А для цього паразиту-журналісту потрібно бігати не туди, куди запрошують, а туди, де буде користь для споживача. Але поки що наш інформацій-ний простір формує не потреба споживача, а недолугий "редактор випуску" під пильним оком власника чи начальника, а споживачеві інформації часто навіть номер телефону цих псевдо-ЗМІ для зворотного зв'язку недоступний. Для прикладу - награвся набивший нам оскому Фірташ на спекуляції газом, а тепер поліз господарювати в одному з масових каналів України (підкреслюю – ефірний канал на відміну від користувача його в вигляді якоїсь телестудії є власністю держави). Як ви думаєте, в інформаційному просторі від цього нувориша нам буде менше шкоди ніж в газовому? Ось тому при таких власниках є в журналістах недолугі маріонетки з відсутністю елементарної фантазії, тому "новини" всіх цих каналів схожі як дві каплі води. По цій причині ми до цих пір не знаємо: як наше бувше загальнонародне багатство потрапило в руки пройдисвітів, чому не діє Конституція України, якої шкоди наніс той же Фірташ зі своїм Росукренерго нашій державі, справжні масштаби деструктивної діяльності прокуратури та судів, в яких відсотках виконують свої прямі обов'язки "гаранти прав і свобод", що ми їмо, п'ємо та дихаємо. Без справжніх ЗМІ: ми до цих пір не знаємо суть укладеної Тимошенко в Москві газової угоди; знову нас обдурять самозвані вожді на черговому Майдані; частини України будуть стравлювати між собою по другорядних питаннях; будемо ми плутатися в виборі з остогидлої і засмальцьованої колоди пик політиків, які нам нав'язливо крутять перед очима кожен божий день. ЗМІ - це проблема номер один в Україні, інакше інженер не сів би за подібну писанину. [/FONT]

 

По висновках Ніцше нормальна людина шукає шляхи виходу з такого становища, а раб просто чекає кінця "історії".
Юрко, невже ви раб?

 

Божий раб!А все во власті Бога!
До речі,я собі і місце вже приглядів на цвинтарі,коло батьків!

 

Ви не правильно зрозуміли Бога. Раз він дав вам право вибору в житті, то ви не РАБ по його волі. А влада Бога лиш в ОЦІНЦІ вашого вибору. Бог ніколи не призивав людей пливти пасивно по течії життя, як і не одобрював застосовувати "гострі лікті". Він просто хотів обмежити вашу життєву творчість своїми ЗАПОВІДЯМИ.

 

Ой дякую,що поправили і направили...Щоб я без Вас робив?)
Не гнівайтесь за мій сарказм.

 

Вам потрібно зрозуміти, що ІРОНІЮ потрібно вживати в міру і в попад. А ви добру диню і борщ готові кидати.

 

Добре...не буду збивати Вас з праведного шляху побудови України по-взірцю Бориса Єльцина,який мав подібні ідеї для дохнучих кур,що вкінці таки і видохли до останньої,як українці на словожансько -донецькім крилі Неньки!
Я без іронії та сарказму і не пердну...за перепрошенням! )

 

І на цьому ДЯКУЮ.

 

як то знайомо....