[FONT="]МЕДИЦИНА. (написано в 2008 році) Як і з юристами якісь професійні знання в "шпаргальщиків" є. А ось з етикою, мораллю та організацією праці повний "завал". Як я попередньо повідомляв, мене, людину з достатньою фізичною культу-рою держава довела до інфаркту. Доставили мене прямо з вулиці в одну із київських лікарень. Тамтешнім спецам навіть і в голову не прийшла дум-ка повідомити про мене, одинака, соціальні служби для допомоги в поповненні дефіциту ліків, їжі, предметів гігієни. Також за майже місячне перебування в лікарні я не чув щоб хтось з працівників, звернувшись до пацієнта, представився. З подібною відсутністю професійної етики я зустрічав і "проффессорів" з медвузів, які готують студентів подібних собі. В житті я бачив слюсарів, які ремонтували клієнту карбюратора, при цьому більше пояснювали власнику залізяки про причини поломки, методи ремонту та по-дальшу профілактику ніж я почув від лікарів подібне про своє серце. В інфарктному відділенні я зустрічав плакати про гепатит, про туберкульоз, бачив портрет Т.Г.Шевченка (головного нашого лікаря від національного невігластва), а ось отримати елементарні відомості про типові причини моєї хвороби, елементарну фізичну суть її, методи профілактики я так і не зумів. Також я не отримав відповідь про причини різниці заміру тиску: лікарем та медсестрою, з лівої та правої руки. Хто я такий щоб мені представлятися та все це пояснювати, коли вони зайняті конвеєрним майже знеособленим "лікуванням". Я для них гірше ніж карбюратор в руках культурного слюсаря. Ще я зустрічав медсестер (цей витвір забитого хутора, який вже відчув себе "городським"), які не сподобавшимся клієнтам робили вміло пришвидшені болючі уколи. Чи не достойний придаток до подібних жлобів в міліцейській формі, які "вибивають" показання у затриманих ізувірськими тортурами. Уявляєте сім'ю з такої медсестри та міліціонера і вихованих ними десь на Троєщині дітей? Наші медики весь час "плачуть" про нестачу коштів та персоналу, але в мене склалося уявлення, що їм, в першу чергу, недостає знань та відповідного бажання по оптимізації та організації їх праці. Хоча відносно зарплати наш керуючий в Києві "космонавт" дійсно посадив їх з часу теперішньої економічної кризи на досить суттєву фінансову дієту. Вони, як і згадувані правоохоронці, більше тратять часу на мало кому потрібну бюрократію (подивіться, для прикладу, на культуру ведення медкнижок) ніж на суть своєї основної справи. Як біблійні "книжники" вони перестраховуються різними писаними канонами, часто не розуміючи суть їх. "Без халата не входити" - де ви побачили піклування про гігієну? Слюсарний халат для відвідувачів теж юридично пройде, бо ніхто не контролює навіть одяг на самих хворих. Десь в Швейцарії докладають масу зусиль для стерильності своїх пігулок, а наша скороспіла жлобиха в ранзі медсестри кидає їх прямо на тумбочку з засохшими декількома шарами супу. І при цьому стільки гонору та зверхності, що пацієнт починає думати: "А може я їм дійсно щось винен?". Ці проблеми знають всі, бо майже кожен з нас часто губить більше здоров'я в малоорганізованих та безвідповідальних коридорах медзакладів ніж лікує його. Тому задумаємося навіщо нам стільки паразитичних міністерств, медуправлінь, Медакадемій, яким не до снаги розшифрувати вказану попередньо різницю між «лікуванням» та «охороною здоров[/FONT][FONT="]’[/FONT][FONT="]я». Ось на кому потрібно починати економити, бо реформації та оптимізації галузі від цих паразитів не дочекаємося. Зате достеменно відомо навіщо по лікарнях розвелося стільки аптек, в яких все на 20% до-рожче ніж за межами лікарні. Також чи не свідомо маємо дефіцит препа-ратів в муніципальних медичних лабораторіях (препаратів немає, лабораторія не працює, але персонал не звільняють) для відфутболювання пацієнта в платну лабораторію. Отже ми платимо двічі – через бюджет простоюючій муніципальній і карманними грошима підтримуємо безвідповідальну комерційну. Також нам відомо про злодійську корпоративність медиків, їхню мстивість нарівні з "правоохоронцями". За двадцять років “лібералізму” наш постсовковий медик не підвищив свою кваліфікацію і відповідальність, зате швидко навчився паразитувати на загальнонародній професійній інфраструктурі. Тому відгадайте - хто і як буде лікувати інфаркт автору після публікації написаного. Можливо й натраплю на приємний виняток, коли людина почне діяти всупереч існуючим правилам поголовної безвідповідальності, але надій на це мало. Середньостатистичний українець купляє і вживає масу лишніх ліків, тому що наш лікар стріляє по хворобі наугад, розраховуючи, що якийсь зі снарядів все ж таки влучить. Ось тому нашому здоров'ю та гаманцю дорого обходиться наша "безкоштовна" медицина з її паразитичними роз-дутими штатами і плачем про обездоленість. Порахуйте скільки на тисячу жителів ФРН є лікарів і зрівняйте з нашим показником - ці цифри покажуть організаційну печерність нашої медицини та її низьку продуктивність. По-бувавши протягом місяця в новесенькому Київському центрі серця, я під-твердив свою думку про те, що головна проблема не в грошах і техноло-гічному обладнанні, а в тому, що цей центр заповнили наші типові безвід-повідальні жлоби в білих халатах, які більше паразитують при цьому нове-нькому обладнанні ніж ефективно лікують пацієнтів. На даний час над моїм серцем формально опікуються три лікарі – районних лікарні і поліклініки, а також згадуваного Центру. Ось тільки хто відповідає за його стан – невідомо нікому. Я впевнений, що користі з маси лікарів-консультантів з Центру серця стільки ж як із консультантів громадської приймальні нашого псевдогаранта Конституції. Тим не паче вони висмоктують злиденний бюджет і не відчувають якийсь дискомфорт в своїй совісті. А саме страшне те, що отака наша дійсність захвачує і переломлює на свій лад і цивілізованоналаштовану людину, а тут вже ніяке подолання дефіциту фінансів не допоможе. А реформи потрібні для того, щоб, в решті решт, отримували взаємну користь і задоволення від відносин і пацієнт і лікар. А безкультурність в цій сфері на даний час робить їх майже ворогами. [/FONT]
Пропоновані реформи в медицині Почну з філософського. Цю галузь потрібно направити для задоволення охорони здоров’я, а не для лікування пошкодженого. В державі потрібно все зробити, щоб в цій сфері, як і скрізь, налагодити по суті персоніфіковану відповідальність за свою працю. Пацієнт повинен мати право вибору лікаря і грошові потоки мусять йти в сторону цього "вибору пацієнта". Якщо я звернувся до приватної медустанови, то, відповідно і частина належних мені бюджетних грошей повинна перейти зі мною, не залишаючись в паразитуючій державній. Конкуренція в цій галузі майже відсутня, тому зросту якості годі чекати. В зв’язку зі злиденністю держави потрібно викинути в архів історії термін «безкоштовна медицина», бо вона реально дуже дорого пацієнтам обходиться. На державних технологічних фондах вже давно привчився паразитувати той, хто й не пам’ятає текст клятви Гіппократа. При можливості вибору - тих, кого бойкотує цей пацієнт, потрібно відсіювати з ринку медпослуг. Також необхідно оптимізувати роботу галузі, кожного закладу та працівника. Черги у нас не від нестачі персоналу, а від невміння його ефективно використати. Маючи паразитичну Академію меднаук, я навіть в Києві не бачив по медзакладах діючі комп'ютери зі спеціалізованими програмами, як б замінили масу не лікуючих, а бюрократично пишучих лікарів. При цьому окупність цих оргпристроїв була б дуже швидкою. Тому я впевнено можу заявити, що проблема тут не стільки в грошах, а в компетентності та відповідальності працівників галузі. Не треба великої голови, щоб організувати поряд з безкоштовним злиденним харчуванням якісне платне, не ганяючи кожен день змучених родичів пацієнтів. При цьому вивільнені кошти від неспоживаючих "казьонне" можна пустити на покращення їжі існуючих на ньому. Якщо ми не зробимо медпрацівника залежним від пацієнта, то ні про яку якість в цій сфері годі думати, бо цей медпрацівник вже давно навчився паразитувати на цій бюджетній злиденності. Тож медицина не відстає в своїй безвідповідальності від влади, тому її теж потрібно ставити під контроль «демосу». А доказом цього є ще й те, що на пропозицію автора дати йому місячний доступ до згадуваного вже Центру серця для виявлення шляхів оптимізації його роботи і, відповідно, скорочення затрат на його діяльність, Головне (а що є ще й рядові?) управління охорони здоров’я КМДА навіть не спромоглося дати хоч бюрократичну відписку. І тут теж робіть самі висновки.
