я була дуже давно - сподобалось. З вікна машини бачила якісь руїни (напевно, замок), але, на жаль, не зупинились подивитись. Але місто чудове!
Місто мого дитинства.. моя покійна бабуся і дідусь жили у с. Великі Мацевичі Старокостянтинівського району. Правда, все моє знайомство з містом - переважно автовокзальне. Бо бабуся померла у 1993му році і з тих пір я там була лише проїздом. Дуже рекомендую книгу Петра Кралюка "Шестиднев або корона дому Острозьких", ректора Острозької академії, написана як історичний роман, не дуже велика за обсягом, в якій якраз розповідається про Костянтина Острозького, Василя-Костянтина, їх династію, видання Острозького євангелія. Дуже цікаво саме "причетним", хто живе на тих землях які належали Острозьким протягом тривалого часу. До речі, в селах старі люди завжди казали і досі кажуть "Костянтинів" а не Старокостянтинів. Можливо, для спрощення, а можливо, передаючи стару назву. Бо, виявляється, місто спочатку так і звалося. (з Вікіпедії) "Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новоконстантінова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів."
в мене бабуся також з Хмельницької області, з іншого району. Але там також кажуть "Костянтинів" . Ех, зараз така ностальгія за дитинством в мене! Згадую той край...
І справді.. не знала. Взагалі-то історична батьківщина єврейського народу - на землях Ноя. Але і в Україні у всіх великих містах були шинкарі, у Львові цілий квартал єврейський. Не так давно дізналася що слово "борг" - з єврейської мови прийшло в українську. Раніш люди позичали і були "винні" ("я тобі винен буду") З появою "ростовщиков" прийшло в українську слово "борг". Дед В.И. Ленина по матери: Изра́иль (Сруль)Моисе́евич Бланк родился 1799 году (по другим источникам в 1801 или в 1804 году) в городе Староконстантинове на Украине (Подолье) в семье Мойши Ицковича Бланка, который занимался шинкарством (изготовление и торговля спиртными напитками). С начала века Мойша начал активно конфликтовать с органом еврейского самоуправления (кагалом). В 1803 году его обвинили в краже чужого сена, а через два года против Бланка и его шурина Вигдора Фроимовича возбудили уголовное дело по обвинению в незаконной продаже обыкновенной водки вместо фруктовой. Но судебные инстанции в обоих случаях вынесли оправдательный приговор.В 1806 году Бланк оскорбил кагального Штейнберга и донес властям, что староконстантиновские евреи утаивают от местных властей настоящее количество своих детей. По законам общины, донос на своих признавался величайшим проступком и наказывался херемом (проклятием). Подвергшийся херему изгонялся из общины. Но в случае с Мойшей Бланком херем по каким-то причинам применен не был. Зато в 1808 году 22 жителя бвинили его в поджоге Староконстантинова. Пожар действительно имел место 29 сентября, и Мойшу Ицковича арестовали. Однако и на сей раз он вышел сухим из воды на суде его виновность доказать не смогли.Несмотря на оправдательный приговор, в Староконстантинове семья Бланков оставаться уже не могла. И Мойша Ицкович со всем семейством спешно уехал в Житомир, бросив и дом, и шинкарство. http://clubs.ya.ru/4611686018427398066/replies.xml?item_no=378472
Ну, теперь будем доверять только "Никола Питерский"! Мне все равно кто он был по национальности, хоть еврей, хоть татарин, но где нормальные ссылки, а не этот понос?
Про походження діда Леніна зі Старокостянтинова знайшов отаке: http://www.zlatoust.ru/a/ze/ze.html?273
Ви праві. Наступного разу джерела перевірятиму ретельніше. Ті що нижче - влаштовують?.. *** P.S. Хмельницкого портала по материалам газеты "Факты": После смерти Ленина его старшей сестре Анне Елизаровой советское правительство поручило подготовить для публикации материал о семье Ульяновых. Сестра вождя по наивности серьезно и ответственно отнеслась к делу, но когда ее работа была окончена, ознакомившийся с ней Сталин пришел в ярость. И было от чего! Как выяснилось, прадед Ленина по матери Дмитрий Бланк в 1795 году приехал вести торговлю в город Староконстантинов Новгород-Волынской губернии (ныне Хмельницкая область). По отзывам его современников, слыл он человеком на редкость зловредным, склочным, злопамятным и скандальным. Его часто "ловили" на продаже недоброкачественных товаров. Дмитрий Иванович платил обидчикам взаимностью: строчил на них кляузы. В частности, сообщал в полицию о том, что соседи не спешат регистрировать новорожденных, чтобы не платить налоги. А за молчание требовал 100 рублей... Деловая хватка у Дмитрия Ивановича была железная. Он женился на молодой шведке Анне Остедт, на улице Меджибожской построил хороший дом, на первом этаже которого находилась корчма. Арендовал участок земли и засевал его цикорием, получая неплохой доход. Казалось бы, что еще нужно человеку? Но купец жаждал острых ощущений и интриг. В конце концов он так "достал" горожан, что на него подали в суд, обвинив в шантаже. Некоторые источники утверждают, что разгневанный Бланк в отместку поджег 23 соседских дома. А чтобы отвести от себя подозрение, пожертвовал и собственным. Несмотря на все ухищрения, его все-таки на год посадили в тюрьму. Более длительного заключения ему удалось избежать, причем пострадавшие заплатили купцу... за его сгоревший дом. Но со временем атмосфера вокруг Бланка накалилась настолько, что он с женой и пятью детьми вынужден был в 1809 году, бросив имущество, бежать в Житомир. Но и тут дом купца сотрясался от громких скандалов. Когда старший сын Абель (в православии Дмитрий), не выдержав постоянных издевательств и попреков, бросился на батюшку с кулаками, отец обратился в суд с требованием взять непокорного ребенка под стражу. Дело растянулось на годы и едва не закончилось высылкой обоих в Сибирь. Спасло положение поручительство родственников. Уездный суд оправдал Абеля, а его отца оштрафовал на 50 рублей. После этого Дмитрий, прихватив с собой брата Александра, сбежал от слишком въедливого отца. Молодые люди приехали в Санкт-Петербург, где успешно закончили Медико-хирургическую академию. Дмитрий трагически погиб: во время холерного бунта 1831 года больные выбросили его из окна. http://www.proskurov.info/component/content/article/1945--q-q Багато хто з державних дiячiв радянського перiоду приховував своє єврейське походження. Соромився його й Володимир Iллiч Ленiн. Незважаючи на те, що перший революцiйний уряд, який потiм облили брудом свої ж соратники, робiтничої та селянської бiдноти складався переважно з євреїв, бути євреєм, однаково, було непрестижно. Куди солiднiше називатися “великоросом”... Але тому, дiйсно, є iсторичне виправдання. По-перше, гноблення єврейського народу, яке почалося на подiльськiй землi ще в далекому середньовiччi, змусило цю меншiсть бути винахiдливiшою за усiлякi закони та укази. Заборона оселятися в Кам’янцi та iнших значних мiстах та мiстечках Подiлля, що дiяла з 16 по 18 столiття, неможливiсть навчатися в iмперських державних закладах, а також займати посади державної служби та iншi обмеження не зламали (як того хотіли), а навпаки - загартували характер єврейського народу. Але, справдi, що було первинним: аферистична, часто шкiдлива, кмiтливiсть єврея, який намагався позбутись гноблення, чи обмеження “експлуатацiї жидами” царськими урядовцями? Це питання не менш вiчне, нiж первиннiсть яйця та курки. По-друге. Як ви собi уявляєте настрiй бiдноти, чия обiцяна влада опинилась в руках колишнiх “шинкарiв, лихварiв та одвiчних торгашiв”? Потрiбнi були змiни i перше, з чого почали, - iмена та прiзвища. Протягом усього радянського перiоду бiографи В.I. Ленiна, освiтлюючи його життєвий шлях, вперто замовчували родовiд великого вождя по материнськiй лiнiї. .... Є декiлька версiй вiдносно дати та мiсця народження Олександра Дмитровича Бланка (дiда вождя пролетарiату). Дослiдники вважають, що Бланк народився в 1802 роцi в Старокостянтиновi. Однак метричнi записи того часу не збереглись. Документи ж Державного iсторичного архiву Татарстану, зокрема, запис в метричнiй книзi села Черемишева, на кладовищi якого похований О. Бланк, стверджують, що статському раднику Олександру Дмитровичу був 71 рiк. Тобто, датою його народження слiд вважати саме 1799 рiк, а не 1802-й. Вiдносно мiсця народження, то тут ще складнiше. Iснує думка, що дiд Ленiна народився в мiстечку Старокостянтиновi (на той час Волинська губернiя). Про це свiдчать документи, якi зберiгалися в свiй час в Житомирському облархiвi. Наприклад, в описi за 1826 рiк, в справi слiдства про пiдпал, нуднi архiварiуси вiднайшли наступний запис: “То же мещ-на Бланка в поджоге г. Староконстантинова” зi штампом “Выбыло”. Знайшли та одержали по шапцi. Iсторiя цього штампу та цiєї справи така. В 1965 роцi її знайшла археограф Є.А. Шехтман i поспiшила роздiлити радiсть знахiдки iз своїм керiвництвом. Вiдразу ж до Житомира прибули представники iнституту марксизму-ленiнiзму та вилучили всi документи, якi стосувались О. Бланка. А саму Шехтман та директора архiву Д. Шмiна за таке вiдкриття в бiографiї Ленiна звiльнили з роботи. А iсторiя розгорталась таким чином. У 1816 роцi Iзраiль (Сруль) Бланк (таке справжнє iм’я Олександра Дмитровича) разом з братом Абелем переїхали iз Старокостянтинова в Житомир, де стали учнями повiтового училища, яке успiшно закiнчили в 1820-му. Тодi ж, в 1820 роцi, батько перевозить обох синiв до Петербурга для продовження навчання. Однак, на шляху до освiти перепоною стали закони Росiйської iмперiї, якi забороняли приймати в державнi навчальнi заклади осiб єврейської нацiональностi. Це спонукало братiв звернутися за допомогою до свого дядька, пiтерського купця, Дмитра Бланка, який порадив для користi справи зректися iудаїзму та прийняти православну вiру. Пiд покровительством князя Голiцина обряд хрещення здiйснився в липнi 1820 року. Хресним у Iзраiля Бланка став граф Олександр Апраксiн. Вiдтепер брати Бланки стали православними та одержали новi iмена - Олександр та Дмитро. У тому ж 1820 роцi вони стають волонтерами Медико-хiрургiчної академiї. Потiм О. Бланк працював земським лiкарем в Смоленськiй губернiї, в петербурзькiй лiкарнi Св. Марiї-Магдалини. “Непослушный норовом” юнак перерiс, але, щоб не завадити кар’єрi, залишив свої бунтарськi здiбностi для майбутнiх поколiнь свого роду. Вже зрiлий штабс-лiкар Олександр Дмитрович Бланк неодноразово одержував подяки по службi та вважався досвiдченим i знаним лiкарем. Не випадково навесні 1837 року друзi молодого Т.Г. Шевченка, який тодi був учнем у художника Ширяєва, та тяжко хворiв, порадили направити його на лiкування до Олександра Бланка. Останнiй і врятував життя майбутньому генiю українського народу. Не зрозумiло, чому такий випадок в бiографiї Бланкiв-Ульянових свiдомо “забутий” бiографами Ленiна, разом з замовчуванням його єврейського походження. В 1829 роцi О.Д. Бланк одружився з дочкою пiтерського купця - шведа Грошопф. Вiд цього шлюбу в 1836 роцi й народилася донька Марiя, мати Ленiна. Помер О.Д. Бланк 17(29) липня 1870 року через три мiсяцi пiсля появи на свiт онука Володимира. Олександр ГРАБОВСЬКИЙ http://podil.com/history/history27.htm
О... уже не спирт варил и не воровал. И не Израилем звали. А если еще покопаем... будет просто украинец.
в 1820 роцi, батько перевозить обох синiв до Петербурга для продовження навчання. Однак, на шляху до освiти перепоною стали закони Росiйської iмперiї, якi забороняли приймати в державнi навчальнi заклади осiб єврейської нацiональностi. Це спонукало братiв звернутися за допомогою до свого дядька, пiтерського купця, Дмитра Бланка, який порадив для користi справи зректися iудаїзму та прийняти православну вiру. Пiд покровительством князя Голiцина обряд хрещення здiйснився в липнi 1820 року. Хресним у Iзраiля Бланка став граф Олександр Апраксiн. Вiдтепер брати Бланки стали православними та одержали новi iмена - Олександр та Дмитро. http://podil.com/history/history27.htm
Поверте, извините, только на слово... Мне действительно все равно кто он по национальности, хоть татаро-монгол. Извините, но просто откровенную чушь читать бы не хотелось на ЛФ. И без этого урода, га_на хватает. ---------- Додано в 17:40 ---------- Попередній допис був написаний в 17:38 ---------- Пришили? Так ему и надо! ---------- Додано в 17:43 ---------- Попередній допис був написаний в 17:40 ---------- Наверно задолжали, а то с каких-таких делов такие люди и айда поддерживать и кого...?
Был. Давно. Очень давно. Первые пять лет после своего рождения. Где-то на окраине у вас есть( или был) военный аэродром. В военном городке-то я и жил некоторое время. Потом долго-долго мотались по СССР, до тех пор пока мои родители не вернулись на свою родину - Днепрпетровск. Детские воспоминания - самые приятные. в то-же время - весьма и весьма размытые. Помнить-то я помню. Но узнаю-ли?
