Станіслав Лещинський

Станіслав Лещинський




Народився у м. Львові. В 1699 - воєвода познансьский. 12.7.1704 Л. при підтримці шведського короля Карла XII, військо якого в той час перебувало у Польщі, був обраний польським королем. В 1703-08 вів таємні переговори з гетьманом І. Мазепою про об'єднання України, Польщі і Литви у федеративну державу на засадах Гадяцького договору 1658, уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Московського царства. Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 Л. був змушений виїхати до Франції (його дочка Марія в 1725 стала дружиною французького короля Людовика XV).

Весною 1711 вислав польський військовий відділ Й. Потоцького на допомогу гетьману П. Орлику, який зробив спробу звільнити Гетьманщину з-під московської влади. В 1733 при підтримці Франції вдруге став польським королем (коронувався 12.9.1733). Під час війни за польську спадщину 1733-35 (між Росією, Австрією і Саксонією - з одної сторони та військами Л. і Францією - з другої) Л. був розбитий і за умовами Віденського миру 1738 (прелімінарний з 3.10.1735) змушений остаточно відмовитися від претензій на польський престол на користь Августа III. Повернувся у Францію, де дістав у володіння герцогство Лотарингію і князівство Бар. Помер і похований у Люневілі (Франція). Автор книги "Вільний голос, що забезпечує свободу" (1733), в якій виступав за проведення реформ з метою зміцнення Речі Посполитої.

 

Так, "Głos wolny wolność ubezpieczający" - його найбільша річ, це мав бути, і справді був початок рятування Речіпосполитої.
але як показалось - вже було за пізно.
Москва вже успішно пільнувала під приводом гарантії дворянської свободи, щоб ніхто не заважав у деструкції держави руками їй власних громадян.
Еххх, варто вчитися історії...

 

Тот еще герой, сдал Польшу шведам

 

Та шведи там вже і без нього буви. На дворе була Війна Північна.

А взагалі справа йшла про це, як не здатися Москві .
Правда, підтримка шведів щляхті звісно не сподобалась, що і Москва зручно розиграла підтримуючи Сасів.
Так і Лещиньський не переміг, а Перша Річпосполита почалась наближатися до падіння...

Доречі Тім, Лещиньського вшановують не за героїзм ( вояк він якраз був слабенький), але за його дослідження про реформу держави і вижче наведену працю "Вільний голос, що забезпечує свободу".