Спростування російського шовіністичного міфу, що українська мова виникла внаслідок спольщення рос...

Спростування російського шовіністичного міфу, що українська мова виникла внаслідок ополячування російської мови точним методом


"З точки зору лексики найближчою до української мови є білоруська 84% спільної лексики), потім польська 70%, словацька 68%, і лише на четвертому місці — російська 62%. "
https://tsn.ua/blogi/themes/politics/top-5-mifiv-pro-ukrayinsku-movu-1034590.html

"Лексика української мови на 38 % відрізняється від російської, на 32 % від словацької, на 30 % від польської та на 16 % від білоруської мов."
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Українська_мова

Отже в українській мові та російській мові є 38% ( 100% - 62% = 38% ) різної лексики, різних слів. Якщо виходити з того, що в українській мові є приблизно 17 000 полонізмів ( https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Полонізм ) та один із словників української мови містить 250 000 основних слів ( http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000989 ) , то елементарний підрахунок показує, що кількість полонізмів становить не більше 20 % серед різних слів, не спільної лексики української та російської мови. А це означає, що українська мова аж ніяк не могла виникнути з російської мови шляхом ополячення (полонізації, спольщення) російської мови, як часто стверджують російські шовіністи разом з путлером-хуйлом.

Взагалі навіть можна точно порахувати, скільки не спільних, різних слів ( не спільної лексики ) української та російської мови належать та не належать до полонізмів.

Ще також треба брати до уваги, що в російській мові також є приблизно 7 000 полонізмів, частина яких відрізняється від полонізмів української мови.

 

В цьому словнику української мови 250 000 основних слів та словосполучень ( http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0000989 ) . Отже кількість слів не спільної лексики буде рівна 250 000 X 38% = 95 000 . Враховуючи, що кількість полонізмів в українській мові рівна 17 000, то частина полонізмів в не спільній лексиці між українською та російською мовою буде становити ( 17 000/95 000 ) X 100% = 17.89 %

Я, правда, не дуже впевнений, що треба брати саме цей словник з 250 000 слів, а не якийсь інший словник, в якому є менша кількість слів. Обчислена в процентах кількість полонізмів серед не спільної лексики буде вища, якщо взяти словник української мови з меншою кількістю слів.

Якщо вважати, що українська мова виникнула з російської мови шляхом ополячення (полонізації, спольщення) російської мови, як часто стверджують російські шовіністи разом з путлером-х...м, то кількість полонізмів серед не спільної лексики української та російської мови змагала би до майже 100%.

Я би хотів, щоб інші читачі написали критику цього точного методу доведення, що українська мова не виникла внаслідок ополячування російської мови. Іншим людям зі сторони краще видно недоліки чи може навіть помилки цього методу.

 

Хто-небудь десь раніше бачив цей розрахунок кількості полонізмів в не спільній лексиці української мови та російської мови, який я виклав вище ?

Лінгвістична відстань між мовами визначається різницею в граматиці між мовами та різницею в лексиці між мовами.

Лінгвістична відстань не є такою наглядною, як цей мною вище викладений розрахунок для спростування цього російського шовіністичного міфу, що українська мова виникла внаслідок ополячування російської мови.

 

Ось ще:

(7) Facebook

 

Тут зовсім інакше доводиться, що це є міф наче українська мова виникла внаслідок ополячування ( спольщення, полонізації ) російської мови:

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Міфи_щодо_української_мови#«Українська_мова_виникла_внаслідок_спольщення_російської_мови»

Там також цей міф спростовується.

 

Ось гарний доказ:



Хто слов'яни?

 

Можу похвалитися, що я це писав:

Російський шовіністичний міф:
«Українська мова виникла внаслідок спольщення російської мови»

"Російськими шовіністичними колами та прихильниками загальноросійської ідеї поширюється антинаукова гіпотеза виникнення української мови в результаті, як вони пояснюють, «спольщення російського народу» України.[24][25][26][27] Вперше цю помилкову тезу висунув російський учений Михайло Ломоносов.[28] Виданий російським царизмом, який проводив антиукраїнську політику, текст Валуєвський циркуляру стверджував, що мова українців це «есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши». Думки про українську мову як результат спольщення ( ополячення, полонізації ) російської мови зустрічаються в публікаціях адептів загальноросійської ідеї єднання українського, білоруського та російського народів в єдиний (триєдиний) російський народ. Таку ж саму думку висловив президент Росії В. Путін.[29][30] При цьому ними ігноруються історичні факти виникнення та поширення діалектів народної української мови на землях, як наприклад, Закарпаття та Буковина[31], які історично ніколи не були під польським впливом, та на таких землях, як наприклад, Сіверщина та Чернігівщина, що перебували під владою Речі Посполитої тільки зо тридцять років, з 1618 по 1648 р.[32]Літературна українська мова є створена на основі діалектів Чернігівщини та Полтавщини, яка перебувала у складі Польщі лише приблизно 80 років, з 1569 по 1648 роки.[33] Різні території сучасної України ( за винятком Закарпаття і Буковини ) знаходилися під польським впливом в різні періоди часу, але для різних місцевих діалектів народної української мови спостерігається майже однакова кількість полонізмів, які також зустрічаються у великій кількості і в російської мові.[34][35] Ними також не береться до уваги те, що землі України, як і землі Білорусі, однаково в часі та в умовах перебували під владою Речі Посполитої, але тим не менше на тих землях, відповідно, поширились дві окремі мови — українська та білоруська, а не одна. Білоруську мову, як і українську мову, вони також вважають продуктом спольщення російської мови. На українських землях, які попали під владу Речі Посполитої, переважно проживала українська (руська) шляхта, а не польська шляхта, яка начебто сприяла, відповідно до версії прихильників теорії виникнення української мови внаслідок спольщення російської мови, «спольщенню російського народу» в Україні.

Як докази, що начебто раніше український народ розмовляв російською мовою, вони покликаються на письмові документи, написані за часів Київської Русі та козаччини. При цьому вони не зважають на те, що ці документи написано не народною розмовною мовою, а церковнослов'янською мовою чи діловою писемною давньоруською мовою, яка поєднувала в собі як старослов'янську основу так і деякі риси місцевих діалектів[36][37][38][39][40] і яка є відносно подібною та близькою до сучасної російської літературної мови, створеній на основі церковнослов'янської мови. Крім того, слова церковнослов'янського походження в російській літературній мові складають ледь не половину всього словникового запасу.[41][42][43][44][45][46] У Росії російська літературна мова виникла насамперед на основі церковнослов'янської мови, а в Україні українська літературна мова створена на базі місцевих стародавніх слов'янських діалектів. Через це значна церковнослов'янська складова сучасної російської мови, а не надуманий фактор польського впливу є однією із причин відмінностей між російською та українською мовами.[47]

Аналіз графіті Софії Київської свідчить, що жителі Русі розмовляли народною українською мовою. В текстових пам'ятках української мови, написаних та переписаних діловою писемною мовою, можна зустріти численні вкраплення слів народної розмовної української мови, що є доказом існування окремої від писемної мови тогочасної народної розмовної української мови.[48][49]

Прихильники концепції «виникнення української мови в результаті спольщення російського народу» для підтвердження власної концепції часто вдаються до відвертих фальсифікацій. Вони стверджують, що польсько-литовське панування в Русі з чотирнадцятого століття (XIV ст.) сприяло спольщенню[50] і з чотирнадцятого століття (XIV ст.) відбувалося спольщення[51][52] та в XV столітті, яке тривало з 1400 року по 1499 рік, вже йшов процес «спольщення російського народу» та мова письмових документів-пам'ятників, складених у п'ятнадцятому столітті, містить явні «полонізми» (українські слова)[25], попри те, що більшість українських земель попало під владу Речі Посполитої тільки в другій половині XVI століття ( за винятком Галичини, яка була завойована Польським королівством в чотирнадцятому столітті (XIV ст.) ) внаслідок Люблінської унії укладеної між Великим князівством Литовським та королівством Польським у Любліні 1 липня 1569 року. Президент Росії В. Путін також висловив думку, що українська мова виникла внаслідок ополячування, починаючи з XIV і XV століть.[29][30] Ще раніше В. Путін заявив, що починаючи з кінця тринадцятого ( XIII ) століття в результаті ополячування появились зміни в мові в народу в Україні, який називав себе росіянами. [53][54] І ще раніше в своїй статті з назвою «Про історичну єдність росіян та українців» В. Путін бездоказово наголошував, що «і в західних, і в східних руських землях говорили на одній мові».[55]

Російські історики, які намагаються обґрунтувати існування єдиної мови в українців та росіян в Русі, поширюють концепцію «Давньоруської народності». Однак навіть прихильники концепції «Давньоруської народності» погоджуються з думкою щодо незавершеності процесів етнокультурної консолідації в Русі і відносної неоднорідності давньоруської народності.[56][57]

Вчений Микола Костомаров детально проаналізував фонетичні й граматичні особливості української мови та показав її відмінність від великоруської та польської.[58][59] Український мовознавець Григорій Півторак показав, що українська мова на фонетичному і граматичному рівнях зовсім не зазнала впливу польської мови.[28]

Українська мова не зазнала значних впливів інших мов. Наприклад, євреї, які проживали у великій кількості у Речі Посполитій та часто займалися управлінням та економікою шляхетських маєтків в Речі Посполитій, своєю мовою їдиш не вплинули на українську мову.[60][61] Українська мова не зазнала впливу на Закарпатті від угорської мови та не зазнала впливу від румунської мови на Буковині з огляду на те, що Закарпаття тривалий час знаходилось під угорським пануванням, а Буковина -- під румунським пануванням."

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Міфи_щодо_української_мови#«Українська_мова_виникла_внаслідок_спольщення_російської_мови»

 

Я про це вже втомився писати. Я колись дискутував з росіянами на цю тему, і як приклад наводив саме твори Котляревського і Квітки-Основ'яненка, які писали мовою, яка була на той час на Харківщині і Полтавщині. На Харківщині ніколи не було поляків, а мова була дуже близька до тієї мови, якою розмовляють біля Львова. Звичайно, кожен регіон мав свій діалект.
Також впливали у деякій мірі і мови сусідніх народів. Наприклад, на мови західних областей України незначною мірою впливали румунська, угорська, словацька та польська мови.
Але цей вплив не був критичний. Триста років тому Львів'яни, Тернопільчани, Харківчани та Полтавчани, а також жителі Орла та Білгорода спілкувалися однією, зрозумілою для всіх них українською мовою, яка, між іншим, тоді називалася руською.
Згадаймо вірш (уже написаний пізніше) Степана Руданського:

Несе м’ясо руський кіт,
Польський вихилясом:
"Що ти, котику, несеш?"
А той каже: "М’ясо!"

Та як "м’ясо" вимовляв,
М’ясо і упало,
І з ним польського кота
В минуті не стало.

Несе м’ясо польський кіт.
Руський і питає:
"Що ти, котику, несеш?"
"Міesо!" — відвічає.

Та як "Міesо!" вимовляв,
То так стиснув зуби,
Що бідняка, руський кіт,
Лиш облизав губи.

В двох словах: Поляки не могли нав'язати свою мову тій частині народу, де поляків ніколи не було.
А запозичення деяких слів (але не граматики, не побудови речень), звичайно, були. Наприклад, "пошабашити" - закінчити роботу, пішло від єврейської, слово "варошний" - "міський, не сільський" пішло від угорської, моя бабуся ще казала "на твару", що означало "на обличчі" - від польської, "тесля" - з німецької "тішлєр", ну і так далі.
Були запозичення також із турецької: майдан, саман, сарай, кавун, баштан, кацап і так далі. Не могло не бути, бо люди спілкувалися між собою, вживали слово рідної мови, яке вписувалося в рідну мову співрозмовника.
Наприклад, добре прижилося слово "відфутболити", тому що воно гарно і емоційно звучить.

Аргументом мають бути не докази з боку носіїв мови (наприклад, українці переконують росіян про українську мову), а незалежні оцінки, або ж об'єктивні оцінки тих же росіян. Наприклад, канадійський поліглот Стів Кауфманн вважає українську мову окремою мовою, відмінною від польської та російської.
І потім, що значить "сполячення"? Поляки, якби мали таку можливість, просто запровадили би скрізь чисту польську мову, а не перекручували "російську", щоб відірвати українців від Росії. Нема мови - нема народу.
Що й робить зараз Росія зі своїми поневоленими народами. Багато молодх бурятів уже не знають бурятської.

ЗІ. І я не маю великого бажання дискутувати про очевидні речі. Тому що ми з Вами розуміємо, що українська - давня самобутня мова, а кацапів не переконаєш. Для них аргументи - не аргументи. Вони або тролять, або невігласи. Як той негр у Марка Твена, який визнавав лише англійську, а за щось сказане французькою міг дати в пику, щоб до нього зверталися людською мовою.

 

Харківщина -- це Слобожанщина, туди люди втікали з України в час Руїни. Тому не можна згадувати Харківщину в даному контексті.

Я неодноразово був в Чопі, коли їхав в Угорщину, і я неодноразово чув живу українську мову закарпатців. В їхній розмовній українській мові є тільки декілька угорських слів.

Руданський -- мій улюблений поет в моєму дитинстві. Мені тоді попали в руки збірники його віршів і мені тоді було дуже цікаво їх читати.

Я вас просив уважно перечитати самий перший текст в цій темі і висловити свої критичні зауваження.