Україна продовжує перебувати в зоні російської дезінформації, яка з ранку до вечора засипає нас через контрольовані "5 колоною" газети, радіо та ТБ з присущою їм нахабністю та низькою мораллю. Ось і недавно нам закидали пропогандистський фільм "Адмірал", який наповнений підібраними кадрами з біографії та підретушований під "єкатєрінінську історію". В доказ цього я наведу деякі приклади життя видатної людини, яка першою в ХХ столітті почала будувати разом зі Скоропадським українську армію та флот. Завдяки цьому адміралові в буремні революційні часи початку ХХ століття жовтоблакитні прапори майоріли масово на просторі від Севастополя до Петербурга. http://www.personal-plus.net/279/3464.html Сам Колчак українського походження. Його родослівне коріння в Україні започатковане в Галичині, згодом предки переселилися на Херсонщину. Прадід адмірала Лук’ян Колчак був сотником Бузького козацького війська. Дружина адмірала - інтелігентна і вольова Софія Федорівна була родом із Кам’янця-Подільського. Знала сім іноземних мов, із яких французькою, англійською і німецькою володіла досконало. Була обрана почесним головою Ради Української Чорноморської Громади. Ще зранку від Графської пристані рушили юрби матросів, цивільних і солдатів до Пушкінської школи. Замаячили жовто-блакитні прапори і транспаранти з різними гаслами. Близько 12-ї годити колони готові були вирушити, коли зі штабу флоту надійшла телефонограма про те, що має приїхати адмірал Колчак. Високий і стрункий адмірал зняв кашкет. За хвилину він виголосив промову: “Мені випала честь говорити з українцями, що зібралися тут, заявити про своє існування, наочно його засвідчити. Чорноморський флот, керувати яким маю за честь, на 90 % складається з синів цієї нації. Я не можу не вітати українську націю, яка дала мені найліпших моряків, які тільки є у світі”. Останні слова адмірала були зустрінуті гучними вигуками “слава”. 18 листопада 1918 року Олександр Колчак в Омську проголосив себе верховним правителем Росії. Невдовзі його влада поширилася на велетенську територію від Волги до Далекого Сходу. Як главу Російської держави його визнала Антанта. Коли ж відмовився стати в її руках маріонетковим правителем, французька та англійська допомога припинилася. Згодом перестала допомагати і Японія, переконавшись, що Колчак не подарує їй частину Далекого Сходу. Тоді ж з населення Зеленого Клину було сформовано два ударні українські полки: імені Б. Хмельницького та імені Т. Шевченка. Під командою генерала Горвата вони брали участь у проголошенні Зеленої України (Далекосхідної Української Народної Республіки) з центром у Владивостоці. У 1920 році Колчак був схоплений більшовиками. Ленін телеграфував, щоб його доправили в Москву. У Кремлі планували використати високу професійність адмірала. Місцева більшовицька влада не виконала наказу вождя пролетарської революції. Великий авторитет Колчака лякав її. Він був розстріляний за постановою Сибірського військово-революційного комітету № 27 від 6 листопада 1920 року. Цілком можливо, що місцевих більшовиків підтримав Лев Троцький, який категорично не сприймав найменші прояви українського духу. Російські більшовики після захоплення Далекого Сходу відразу знищили Зелену Україну. Ось такі вони українці.
Еще в тему. Христоня Коломиец и Арнольд Кортесенко вiдкрили Новiй Свiт и заснували червоношкірий клин. Вiнiту Бiлий Кабан країнського походження. Його родослівне коріння в Україні започатковане в Галичині, згодом предки переселилися на Ирокезщину. Однако прокляті англосакси (нащадки монголо-татарів) відразу знищили Червоношкірную Україну. Ось такі вони українці.
Не сподобалося "аспиду". Чи він знає, що з українців є зараз вождь ірокезів, а Колчак є кримським татарином по національності? Йому про це кремлівське Совінформбюро не повідомило.
Прокіп, якщо б Колчак взяв Москву, далі він би вирушив на петлюрівську Україну і залив би її кровью заради "единой и неделимой".
Якби таким "історикам" дізнатися ще - навіщо він зі Скоропадським українців на фронті зводив в окремі з'єднання та навіщо він створював Український флот та Зелену Україну на Далекому сході. А "єдінную та нєдєлімую" імперію він залив кров'ю та позбавив царського золота. Недаром деякі деякі імперці його звинувачують в службі на користь британської розвідки. Про це в Одесі навіть Рома Карцев з Вітею Ільченком знали.
Якби деяким "історикам" дізнатись ще - навіщо главком Росії Корнілов був прихільником українізації на фронті і давав беспосередні вказівки Скоропадському... "Багато є на світі, друже Гораціо..."
Олександр Колчак прихильно поставився до українського руху на флоті. Йому імпонувало те, що українізація сприяла свідомій дисципліні, поставивши заслін анархії і вседозволеності, що насувалися з Півночі. І це справді так. У 1917 році у восьмимільйонній армії Російської імперії дисципліну й боєздатність на тлі масового розтління і розпаду дисципліну і боєздатність зберігали тільки військові частини, сформовані за національно-територіальною ознакою, згуртовані спільністю етнічного походження та земляцтвом, отже, і спільністю політичної мети в революції. Насамперед це стосувалося українців, серед військовиків котрих вистачало людей проникливих, готових використати розпад імперії для створення власної держави. Російське командування, яке спершу з великою підозрою ставилося до національних формувань, побачивши, що саме націонали ще якось тримають фронт, перестало перешкоджати процесам українізації військ на фронтах. Дійшло до того, що уславлений російський генерал Брусилов особисто передавав зукраїнізованим полкам жовто-сині прапори зі словами, що, мовляв, під цими прапорами ви будете непереможними.
Не відкривайте Америку...В 17 було так, а в 19 все було б по іншому. Не треба шукати "героїв" України там де їх нема. Пригадався Азаров на трибуні Майдану.
Та я й не шукаю їх серед нинішньої "Свободи". А Колчак зі Скоропадським дав українській нації готове боєздатне військо, яке тріпачі з ЦР "спустили в унітаз".
Я серед Вашої не привик порпатися. А в Колчака в Севастополі та Одесі для українців був більший ефект ніж в Тягнибока. І він краще боровся з більшовиками ніж деякі тріпачі, які швиденько відгороджуються від руйнування "ідола", бо в ВР дуже хочуть.
Генерал Добровольчої армії УНР Микола Капустянський згодом так описав Колчака та його ставлення до процесу українізації: «Адмірал Колчак був, без сумніву, талановитий моряк, чесний патріот, муж сильної волі, нестримної енергії і високих моральних якостей. На самовизначення народів Колчак дивився з прихильністю і вважав, що тільки націоналізмом можна перемогти московський червоний інтернаціонал. Цікаво, що на посту командира Чорноморської фльоти в час революції і на початку більшовизму адмірал діяв у повному контакті з українськими організаціями і завжди числився з ними. Він охоче дав свою згоду на українізацію Чорноморської фльоти. Взагалі, Колчак користувався великою повагою в Чорноморській фльоті і в українського суспільства в Севастополі. За часів Центральної Ради делегати від фльоти і від наших українських організацій висували кандидатуру адмірала Колчака на пост морського міністра. … Дружина Колчака (уроженка Херсонщини) співчувала українському рухові й інколи в урочисті дні навіть з’являлася в нашому національному вбранні». За оцінками сучасників, Колчак міг претендувати на гетьманську булаву, однак на заваді стало те, що в той час було найважливішим для українських політиків — різкі антинімецькі погляди адмірала (цілком ймовірно, що адмірал був агентом Антанти). Через співробітництво Української республіки з Німеччиною, шляхи УНР і Колчака розійшлися. Але це вже зовсім інша історія…
Фотоинформация о Колчаке А.В. отец Колчака. мать Колчака Омский правитель Колчак А.В. медбратья военнослужащие Колчака. встреча Колчака в 1919 году Колчак А.В.среди скаутов.
Фотоинформация о Колчаке А.В.: Колчак А.В. на фронте... Автограф Колчака. приказ Колчака Копия приказа Деникина о назначении Колчака главнокомандующим вооруженными силами России. Михаил Владимирович Александров (Колчак) - внук А.В.Колчака.
Первым широко известным представителем рода Колчаков был османский военачальник Илиас Колчак-паша, командующий молдавским фронтом турецкой армии, а впоследствии комендант Хотинской крепости, взятый в плен фельдмаршалом Х. А. Минихом. После окончания войны Колчак-паша поселился в Польше, а в 1794 году его потомки переселились в Россию и приняли православие.
Цей рід пішов від половецьких татар, слід якого після розпаду Золотої Орди був і в Сербії, і в Туреччині, і в Україні, яка була складовою Польщі.
