Справжні галицькі страви - де спробувати?

Цікаво, де можна спробувати і показати туристам справжні галиці страви:

• борщ з вушками ( або хоч "справжній" борщ),
• зрази,
• голубці з картоплею
• флячки.

Ну, словом, щось екзотичне

Підкажіть!

 

Що екзотичного у галицьких стравах у Львові?

У "Кумпель" дорога за галицькими стравами. У "Куполі" трохи їх є. В "Амадеусі" флячки смачні, тільки дорого трохи. В "Трапезній" галицька кухня. Зрештою, штрудель ("Штрудель-Хаус", "Пляцки", "Цукерня") теж галицька страва.

Більше можете почитати тут:
http://www.top-10.lviv.ua/uk/restaurants/national/?ca_locationid=162

і тут:
http://www.top-10.lviv.ua/uk/facts/kitchen/?ca_eventid=47

---------- Додано в 17:02 ---------- Попередній допис був написаний в 17:01 ----------

Флячки в Україні десь поза Галичиною готують?

 

Голубці з картоплею - бувають поза Галичиною, але далеко не настільки поширені. До речі, і борщ з вушками що ближче до Заходу, то більш поширений.

Крім того, якщо йдеться про туриста з України, то такі ж меню, як у Гуцульському дворі чи Гражді, можна знайти в купі ресторанів у Києві та інших містах центральної і східної України. Варениками та борщем нікого не здивуєш.
А галицька кухня - то власне фюжн української, польської, угорської, австрійської, єврейської кухні. Плюс є страви, які є суто галицькими: яворівський пиріг, наприклад, або андрути...

 

А Хмельниччина дуже далеко від Галичини?
Моя бабця на Вінничині (те ж Поділля ніби, але вже трохи далі) вже борщу з вушками не знає. І бабця на Черкащині не знала. З галушками - так. Але галушки - то аж ніяк не вушка...

---------- Додано в 17:50 ---------- Попередній допис був написаний в 17:47 ----------

От якраз палюшки, попри те, що також є справді традиційною галицькою стравою, не є чимось унікально галицьким. Таку страву багато де знають. Просто дехто називає "лінивими варениками". Та й загалом, це річ універсальна: кнедлики, ньоккі, вонтони з картоплею - практично те саме...

 

а на сході щіі популярна страва.....

 

Де саме? Борщ на Харківщині, Донеччині, в Криму - їв. Щами навіть не пахло ніде...

Друже, не псуй файну тему політичними натяками. Можу зі взлити...

 

У Польщі - так, але мова йшла про Україну. Не забувайте, що на території Польщі також є Галичина. До речі, вони потроху починають "приватизовувати" галицьку кухню, хоча її центром історично завжди був Львів. Наприклад, один із польських повітів домігся в Євросоюзу визнання, що андрутами на території ЄС можуть вважатися тільки вафлі, вироблені на території саме цього повіту. Ну не нахаби? Наші андрути привласнили!

 

Трохи закопався в тему галицької кухні. Виявляється, там просто глиба непіднятого багатства.
От, здавалося б, скільки там тих питомо галицьких рецептів? Ну сирник, ну флячки по-львівськи, ну яворівський пиріг, ну борщ із вушками, андрути... Ага, зовсім все не так.
Подарували книгу Ольги Франко, потім сам надибав книгу Kuchnia Lwowska Анджея Федорука, є ще з такою ж назвою Данути і Генрика Дембських... А книги Дарії Цвек - там же більшість рецептів - місцеві, унікальні...
А ще є лемківська кухня, бойківська, гуцульська, всі зі своєю специфікою...
Насправді в Галицької кухні є потенціал мати статус рівний з національними кухнями. Можливо, не на рівні французької, китайської чи італійської, але багатство рецептури і наявність власних технологічних наробок дозволяє бути щонайменше на рівні з великоукраїнською, грецькою, угорською, баварською кухнями...
Тільки треба, щоб в тому захотілося копатися рестораторам, виробникам, культурологам принаймні у Львові, Тернополі, Жешуві, Кракові...
Бо смішно виходить: автентичних галицьких страв у меню ресторану "Карчма Львовска" у Вроцлаві більше, ніж у всіх закладах Львова, разом узятих. Зате піцерій у нас вже скоро буде більше, ніж в Мілані...

 

Цікавий варіант галицької кухні - лемківські та бойківські страви.
Особливість у тому, що продуктів було обмаль, природні умови тяжкі. Тому м'ясо їли рідше, ніж в низовині, вибір фруктів та овочів невеликий, споживали набагато менше сала. Зате ця кухня - більш здорова, ніж, наприклад, у Львові й околицях.

Ось кілька лемківських рецептів:

Молочний суп з морквою


Почистити і помити 4 великі морквини, нарізати дрібними кубиками, залити склянкою гарячого молока, додати ложку масла, до смаку цукор, сіль і тушкувати до готовності. Борошно злегка підсмажити, розвести холодним молоком і вилити до моркви (замість борошна добре додати ложку манки), долити ще 2 — 3 склянки гарячого молока і проварити.

Киселиця — вівсяний кисіль. Вівсяну муку грубого помолу розчиняють, через півдоби проціджують та варять на малому вогні. У деяких селах додають в кисіль вівсяну крупу.

Ощипок — прісний корж із вівсяного борошна. У прісний хліб додають також варену товчену картоплю („буляник”, „більбяник”).

Чир — вівсяне борошно, зварене на воді. Подібно до чиру готують „голомбець” („гембуля”, „гамбец”) — густу замішку з вівсяної та кукурудзяної муки. Їдять ці страви з молоком, сметаною чи олією.

Ябчанка (яблучна зупа)

Яблука почистити від серединки і лушпинки, порізати на шматочки і варити до готовності, перетерти через друшляк або вим’яти. Розколотити борошно із сметаною, влити у вариво і легко хай закипить. До смаку додати цукор.
Їсти з картоплею, хлібом.
Таким способом можна приготувати також грушанку і слив’янку.

 

Виявляється, у Львові є ресторан лемківських страв. Називається "Літній сад", десь на Зеленій, 20-ті номери. Але скільки там не проходив, ніколи не бачив такого. Хтось бував у цьому закладі?

 

А звідки взялися флячки в Львові ?

 

Андрути - то "Пішінгер по-совіцьки".

Ага. Масло маргариною заміняти.

 

Неправда. Коли в Галичині готували андрути, то дєдушка Лєнін ще під стіл пішки ходив...

---------- Додано в 18:04 ---------- Попередній допис був написаний в 18:02 ----------

Вони не взялися, їх тут споконвіку готували. Почитайте своїх земляків: Анджея Федорука, Генрика і Дануту Дембських, а особливо польські кулінарні книги, видані на початку 20 століття. Флячки по-львівськи скрізь присутні.

 

Тоді в галичині не андрути готували, а робили Пішінгери - переважно 10 андрутів перемазували кількома масами (кремами - по-нинішньому) і ще й поверху обливали. І все то становило щось такого, що й словами не описати

 

Зараз на андрути кажуть пішіґнери і навпаки, а колись Pischinger це бул конкретний бренд, і виключно австрійський.

а і фотки подивитися можна ( найкраще - тільки після сніданка )
http://www.austriangrocery.com/de/heindl-pischinger/pischinger-1

---------- Додано в 08:53 ---------- Попередній допис був написаний в 08:51 ----------

Правільно !