Геніальний іспанський поет Федеріко Ґарсія Лорка знову заговорив із читачем українською. Видавництво “Кальварія” нещодавно видало книгу вибраної поезії Лорки в перекладі Григорія Латника. Повний текст
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом І шо? Стіве! Зареєструйтеся, і приймайте участь у форумному спілкуванні. Є гілки, де Ваші дописи теж можуть стати полемічними. А тут (в Газеті) - сумнівно.
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом вас офіційно запросили на форум... це говорить про те, що ваші дописи цікаві...
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом Зовсім вірно! Нажаль, в Газеті, у купі різносортного флуду губляться важливі речі. Тут, як на паркані: мало бажаючих читати\відповідати анонімні написи.
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом Щось я не чула, аби ЛГ вважали впливовою. Дуже багато людей взагалі перестали її читати, бо вона зійшла мало не до рівня "ВЗ".
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом На ЛФ я орієнтуюся на кількість коментарів від Користувачів.
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом Доброго дні й доброго здоров"я ! А нам, читачам, й цікаво тепер. Справедливості заради скажу свою думку, - або тре читати мовою оригіналу, або бути вдячним за будь-який переклад, що відкриває двері до творчості іноземних авторів. Не сумніваюся, - було багато талановитих перекладачів у діяспорі. І Григорій Латник (суджу тільки прочитавши статтю :cowboy: ) теж, - як фільтр, - пропускаючи через себе вірш іспанською щось втримує, щось відпускає. Ні в кого не може бути абсолютно вірного перекладу. І як тут можна бути об"єктивним обговорюючи чужу творчість. Це моя така думка, що здорово, коли виходять нові переклади. Просто авторитет Миколи Лукаша такий великий, що часом коло нього губляться нові імена. Але ж порадіймо й за нього та за себе - пам"ятаю, яке свято в мене було, коли жила в хаті позичена товаришем книга "... Дон Кіхот..." в перекладі М. Лукаша. Часом приходила думка , чи ж Сервантес володіє так віртуозно мовою, як Лукаш. за 5 хв гуглення знайшла тільки ось це (чи не той це вірш, який подається газетою в новому перекладі ?) : КРАЄВИД (переклад Миколи Лукаша) Понад рікою темрява й очерети тремтливі. Повітря сіре брижиться, а віти налиті граєм жалібним по вінця. Тривожна зграя пташок-невільниць хвостами довгоперими б'є ніч навідліг. Краєвид (переклад григорія Латника) Поле оливок відкривається й закривається, наче віяло. Над оливковим гаєм небо схилилось, і ллють темний дощ холодні світила. Тремтять очерет і сутінь на березі річки. Сіре повітря в’ється. Оливи немовби тамують крики. Зграя птахів не перелітних, що ворушать своїми довжелезними хвостами у безгомінні. :radist: чує моє серце, відповіддю буде мені оте безгоміння........... і .... будь ласка, Стіве з Філ, передавайте Американцю від мене уклін
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом от і як же я можу додати Вам тої непотрібної (Вам) карми, Стіве? Сихів? ...Зареєструйтеся .........плз..
Відповідь: Спів, який хотів стати світлом також є різні думки з приводу перекладу Лукашем японської поезії. адже він намагався зберегти не тільки думку, кількість складів, але й шукав риму. Мацуо БАСЬО (1644—1694) Осінь із дощем... Навіть мавпа лісова вкрилась би плащем. Вже й по маю - ах! Птахи плачуть, а у риб сльози на очах. Я заріс, як щіть. А худий який, блідий! Весняні дощі... Берег високий. Потішив мені душу самотній сокіл. Із далеких літ скільки всього нагадав цей вишневий цвіт! Он рибалка-птах: любо глянуть, як пірна, але й сумно - ах! п.с. перечитую ще раз переклади вірша Краєвид - подані раніше, (слід зауважити, що у варіанті Гр. Латника перші вісім рядків мусимо пропустити, - в Лукаша їх нема) й вони для мене рівноцікаві й рівногарні.
