Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Амиші - дивовижна спільнота християн. Пуританських християн. Писати про них можна і багато, і мало.
Основна їх відмінність у тому, що вони не признають прогресу. В них фактично немає електрики, вони усе шиють самі, живуть зі своєї праці. Вважають, що праця і близькість до природи наближає їх до Бога і дає багато часу саме на молитву і вдячність Йому. Відсутність таких речей як сучасна музика, ТБ та ін. дає їм більше часу для сім"ї, спілкування з друзями. Вони не втрачають людей, стосунки з ними, витрачаючи час на усе негативне, що дав людству прогрес.

На жаль, українською матеріялів не знайшла, тому подаю лінки на статті російською та англійською. Мені сподобалися саме ці. Може, хтось знайде щось цікавіше, то додайте.
У Канаді я їх не бачила, бо не дуже знаю, де живуть. А от в Америці бачила. Спершу подумала, що потрапила у минуле, коли побачила однаково вбраних людей. Чоловіки - бородаті, у чорних штанах та камізельках поверх сірих чи то синьо-сірих сорочок, і усі у чорних капелюхах. Жінки та дівчатка в однакових сукнях із очіпками на головах. І їздять лише бричками.


І ще всюди в містечку ось такі знаки.


Після тієї подорожі почала шукати про них інформацію в інтернеті. Зовсім недавно подивилася документальний фільм. Дуже мені сподобався. Кому цікаво? ось тут можна потягнути собі. Але він англійською. І там досить багато сленґу, так що англійською таки треба добре володіти, аби розуміти.

THE AMISH
Their history, beliefs, practices, conflicts, etc.

Wikipedia - Amish

Затерянный мир американских амишей

Амиши

Можно и без химии. Но нужно работать.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

браки чаще всего заключаются между близкими (и не очень) родственниками....

Ще трохи і б повірив.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Головне, що транспорт не шкідливий для екології

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Миху, а не те саме у жидів було? А взагалі то єдиний ресурс, який про це говорить. Я того не чула. Але чужих у спільноту не приймають, то правда.

Трохи перегнула, маєте рацію. Вже то слово викинула.
Додано через 32 секунди

Там нічого шкідливого для екології нема у них.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

і палива не потребує.

Додано через 2 хвилини

Жиди - далеко не еталон віри, незважаючи на вибраність. Хоча такі шлюби заборонялись і серед жидів з давніх давен. Забув як цей гріх називається...

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Метан шкідливий таки =)

аха, зараз ... і паливо тре , і ходову тре змаущувати - шоб не стиралася ... і про "резину не забувати" ... багато ньюансів =)

Якби там не було, але з Емішами в космос не злітаєш.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

це точно. натуралісти та й годі, але чому справжні християни - не зрозуміло.

Додано через 1 хвилину

якщо вживати....

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Польською kazirodstwo. Українською завжди забуваю. Це шлюби з рідними.
В амишів цього немає. А з троюрідними, католицька церква дозволяє. Сподіваюся, ви це знали.

Додано через 2 хвилини

Аби зрозуміти, треба вникнути у суть.
Почитати матеріяли, подивитися фільм, а тоді висновки робити.
Я перше теж з них сміялася, що диваки.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Так книжка пише.

А одежа у них напівсинтетична, нє?

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

І яка книжка? Я російськомовні ресурси взагалі тут не вважаю за компетентні. Читаю крізь палці.
Я вам кажу, що нема у них шлюбів із дуже близькими родичами. А з троюрідними, то і в нашій церкві можна, і в католицькій, бо вважається, що то вже далекі родичі.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

«Дика» Америка
«Старовірці» — маловідома часточка США



У Пенсильванії, в Ланкастер каунті, приблизно за 200 миль від Нью-Йорка, проживає невелика громада емігрантів, відома під назвою аміші (або еміші). Як одна з протестантських груп-конфесій, аміші прибули у XVIII столітті з Європи в Америку в пошуках релігійної свободи на запрошення відомого Вільяма Пена, засновника Філадельфії. Тому і оселилися на території, що належала Пену — сину наближеного до англійського престолу генерала. Назва «аміші» походить від прізвища духовного засновника конфесії на території Німеччини Джорджа Амана — послідовника Лютера і Кальвіна.

I сьогодні майже поруч зі столицею наймодернішої держави світу існують ті, хто повністю відмовився від цивілізації, зберігаючи релігію і побут XVIII століття. Це важко уявити, не побувавши на їхньому обійсті. Ось і хочеться з вами поділитися враженнями від відвідин цієї «окремо взятої країни». Повірте, вони не менш вражаючі, ніж повідомлення про сьогоднішні відкриті космічні подорожі.

Яка ідея цього затверділого, на перший погляд, консерватизму амішів як однієї з конфесій протестантів (а їх нараховують у світі загалом більше 190)? Їхня мета — зберегти чистоту моралі і не користуватись церквою як посередником у розмові з Богом. Усе, що не створено Богом, вважають аміші, є антидуховним, диявольським. І його потрібно уникати. Що громада з тисячi людей і робить успішно протягом більше двох століть. Вони уникають електроенергії (користуються свічками), предметів машинобудування, будь-якого виробництва хімії і т. ін. Тому штани чоловіки не підтримують гудзиками, бо це хімічний продукт, а металевою шпилькою. (Лиш зовсім недавно аміші дозволили собі використовувати металеві змійки). Аміші не мають авто, а їздять у вiзках, запряжених кіньми. Замість холодильника ці люди мають глибокий погріб. Не користуються музичними інструментами, але чудово співають а капела і т. ін.

Живуть вони на хуторах. В одному будинку, зведеному винятково з дерева, розміщується родина всіх поколінь, а це інколи 30—40 осіб.

На подвір'ї — корівники і силосні вежі, чого вже давно не зустрінеш у США. Голландські корови чорно-білими плямами покривають зелені пасовища навколо хутора. Побачите ви тут і середньовічні вітряки, за допомогою яких мелють борошно, з якого печуть смачний «селянський» хліб. У подвір'ях на довжелезних мотузках сушиться білизна, яку перуть винятково руками.

Жіночки одягнені в переважно чорні суконьки стилю XVIII століття та білі оригінальні чепчики. Чоловіки — теж у чорному одязі, переважно з густими бородами. Отож аміша в тих краях розпізнаєш за три кілометри.

Цікаво виглядають їхні оселі. Мають велику вітальню, бо в ній приймають гостей у неділю і моляться Богу. Єдина прикраса вітальні — вишите генеалогічне дерево родини 17 (!) поколінь. Шана їм за таку традицію! Головна кімната в хаті — це кухня. Тут постійно палять печі дровами або вугіллям. Тут тепло і затишно. Окремі спальні — для батьків, дівчаток і хлопчиків, де температура взимку не вище 13 градусів за Цельсієм (народ гартується). У батьківській спальні — швейна ручна машина, адже вони самі вирощують льон, прядуть, роблять тканини, шиють собі одяг. Є в будинку окреме місце, що використовується в сім'ї рідко і функція якого — теж дивина для нас: це кімната для померлих. Протягом трьох днів люди приходять прощатися з тим, хто відійшов в інші світи. Знову ж таки, вияв максимуму поваги і доброї родинної та громадської пам'яті.

Як виховують молоде покоління? Кожен хутір має свою школу, в якій один клас і одна вчителька. В ньому навчаються учні різного віку. В першому рядку сидять наймолодші, а чим далі — тим старшi. Отримані знання — відповідні.

Молодь збирається разом у спеціальних місцях, а саме — і знову диво дивнеє — на річкових містках, які в них під накриттям. Це місце цікавих зустрічей. Там молодь знайомиться, там народжуються кохання. Танців немає, лише співи. Закохані дружать три роки. Тоді хлопець просить руки дівчини в її батьків. Весілля відбувається тільки восени. В цей день збираються гості — десь осіб 300, щоб не повеселитись, а звести будинок для молодих. У цей день подарунків не приносять. Через тиждень молоде подружжя починає об'їзд гостей, які й нагороджують їх дарунками хатньої необхідності. І лише через місяць молоді поселяються у свій дім, починається довге звикання. Адже це на все життя. Розлучень немає.

І найцікавіше, як на мене. Коли молоді закінчують хуторянську школу в 16 років, батьки дозволяють дітям виїхати в місто, забезпечивши їх необхідним, включаючи й авто, для продовження навчання чи просто життя в нових умовах. І ось 5-6 років вони живуть у містах — в цьому вертепі панування долара, лицемірства, обману, лихослів'я. Вони мусять зробити вибір, де і як далі жити. І що ви думаєте? 85 відсотків повертаються на свої хутори. Це лакмусовий папірець оцінки нашої сьогоднішньої цивілізації.

Займаючись обробкою землі, аміші виявляють прекрасні агрономічні знання, високий рівень технології, що передаються з покоління в покоління. Без хімії, використовуючи дідівську сівозміну, отримують найвищі в Америці врожаї (приїздять до них по досвід фермери з інших штатів). Вирощені сільськогосподарські екологічно чисті продукти в них забирають «дистриб'ютори», самі не торгують. В одному з магазинів «Кітчен Кіттл» бачили, між іншим, як консервують ручним способом овочі, джеми, варення. І тут же їх віддають на продаж. А ще займаються виготовленням посуду, художніх виробів — сувенірів із дерева, металу, шкіри — та вишиванням і виготовленням відомих за межами Ланкастера ковдри зі шматочків тканини.

Отож і без досягнень цивілізації живуть пристойно в матеріальному плані. Живуть без поспіху, стресів, дотримуючись високоморальних відносин у родинах і громаді. Аміші вірні Богу і заповітам Біблії в своїх душах. Причому без афішування і реклами своїх чеснот. Живуть, як дихають. Натурально — в прямому і переносному розумінні слова.

Відносини з державою: податки виплачують, не вимагаючи від самої держави жодного цента. Старих та дітей утримують самі. Медичного забезпечення не потребують, оскільки користуються альтернативною медициною. Обходяться без пологових будинків — пологи приймають самі.

Важко усвідомити всім нам, так залежним від навколишнього середовища (ми ж бо сповідуємо закон «жити в суспільстві і бути вільним від суспільства неможливо»), як амішам вдається протягом двох з половиною століть утримуватися від спокуси цивілізації (та ще в центрі Америки, що так хизується своїми суперноваторствами). Якої сили віру треба мати, а отже, і силу волі, щоб зберігати свою релігійну і життєву цнотливість та, погодьтесь, і мудрість! Їхній досвід, як на мене, повчальний для досягнення будь-якої мети, особливо на шляху морального самовдосконалення.

А як поживають ті 15 відсотків, що не повертаються на батьківські хутори після «перевірки цивілізацією»? Як усі. Є серед них і люди, що прославилися: музиканти, вчені. Був навіть із числа амішів Президент США — п'ятнадцятий за рахунком на прізвище з важким «спелінгом» Buchanun. До слова, всі президенти Америки, як відомо, були і є з числа протестантів, за винятков католика Джона Кеннеді.

Є приклади спокус і сьогодні. Але це стосується сімей змішаних пар. Якщо, наприклад, чоловік з громади амішів одружений із представницею конфесії менонітів, підвалини релігії яких набагато м'якші, то він не вважатиметься відступником. Так, нашу туристську групу з Нью-Йорка в 30 осіб пригощала амішівським обідом у своїй хаті саме така родина. Ілем і Розана Столцфуси мають і холодильник, і комп'ютер. Обід, утім, приготували з абсолютно свіжих «organic» продуктів. Не передати різницю смаку страв — їхніх і наших, приготовлених із продуктів звичайного супермаркета. Мораль? Жартівлива: назад, до природи!

Лідія КОРСУН.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/314/204/11387/

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

:D :D :D :D :D :D :D
А я Вам кажу, що є!
Мало того, я Вам можу дати посилання. Але для чого, Ви ж самі це посилання у першому пості давали....

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Миху, livejournal то для вас достовірний ресурс?
Я знайшла ресурс, де сказано, що таке стається вкрай рідко. А російськомовний каже, що переважно.

Але йдеться не про це, а про їх ставлення до Бога, до релігії. Воно дуже природнє. А ви так по-галицьки дивитеся, що все одно те, що ваше - найкраще.

Додано через 34 хвилини
Миху, щодо одруження з близькими родичами. Такими є двоюрідні брат і сестра. Із рідними амиші не одружуються. У нашій церкві та католицькій загалом це теж дозволено. У канонічному праві сказано, що на таке можна отримати дозвіл (диспензу) від єпископа. Навіть не від папи, а від свого єпископа. Щойно навмисне перевірила.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Якби аміші дописували на форум, я б у них спитав: чому саме 18-те століття? За якими критеріями вони визначають, які з досягнень цивілізації "створені Богом", а які мають диявольську природу? Адже все-таки не в печерах живуть.

Нічого дивного, і зовсім це не лакмусовий папірець. Просто те, що закладено у психіку з дитинства, сприймається як рідне і важко піддається корекції; така природа всіх тварин, у т. ч. людей. Думаю, що людина, яка НЕ належить до амішів, теж з імовірністю, не меншою за 85%, переселитися до амішів не захоче.

Скажу також, що аміші - не дуже унікальне явище. Є на Землі багато місць, де живуть диваки, на яких мало впливає навколишній світ. Напр., Ауровіль в Індії, кібуци в Ізраїлі. Життя в таких місцях має свої переваги та недоліки. Кожна людина сама вибирає, де їй краще жити.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Здається, на російських старообрядців, трішки схожі.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Чим саме?

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Ті також втікали від цивілізації...

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Дітей не хрестять, до речі.
І є такий період у них (від 16 років, здається), коли дітям дозволяють пізнати цивілізацію та усі її плоди. Підлітки живуть звичайним життям, вбираються у звичайний одяг, ходять на концерти, дискотеки, влаштовують вечірки.
Декотрі помирають від передозування наркотиків...
І потім настає у їхньому житті момент вибору: залишитися у світі цивілізацію чи повернутися до спокою життя амишів. Більшість повертається. І тоді вони приймають хрещення, одружуються і стають повноправними членами спільноти.
Є такі, що не можуть відмовитися від життя у світі, що мріють про вищу освіту, іншу, ніж с/г роботу... І такі, хто повернувшись, таки йде геть. Вони не повертаються. І їх вважають назавжди втраченими і такими, для кого рай закритий. Вони не були хрещені, їм не отримати спасіння. Так вважає спільнота. І сім"я викреслює таку дитину зі свого життя.

 

Відповідь: Спільнота амишів - дворик ангелів на базарі диявола

Так, так, на Ликових.