Спасіння через розкаювання. Чи це правильно?

Спасіння в християнстві через розкаювання. Чи це правильно?

Відомо, що Ісус Христос на хресті сказав розбійнику на хресті, що він попаде до раю, бо цей розбійник розкаявся. Відомо також, що християнський Бог простить людині гріхи, якщо вона висповідається і розкається. Але чи це є правильно з погляду філософії зла і добра?! Ця людина може і справді щиро розкається, але ж наслідки зла, яке вона зробила, залишаться, ці наслідки її зла, яке вона зробила, нікуди не зникнуть і кількість зла в світі не зменшиться. Тому, я вважаю, що це не є правильно, що гріхи відпускаються тільки через сповідь і розкаювання, якщо виходити з погляду філософії зла і добра. Щоб отримати справжнє спасіння і попасти в рай, ця людина повинна робити добрі вчинки. Якщо вона зробила більше добрих вчинків ніж злих вчинків, то тоді і тільки тоді вона має право на спасіння і піти до раю.

 

Раскаявшийся человек должен увидеть последствия своих плохих дел и приложить усилия к их исправлению. Только этот критерий можно использовать в отношении раскаяния. Иное является лукавством.

 

В чому повинно виражатися виправлення?

 

Ты реально глупый или дурака валяешь? Собака наделала делов на тротуаре или лужайке, извинений хозяина не достаточно. Он должен убрать за ней. Это исправление.

 

Ти не можеш писати на форумі, щоб не хамити?

Як повинно виглядати виправлення в кожному конкретному випадку гріхів?
Той, хто накрав, повинен повернути накрадене? Той, хто брав хабарі, повинен повернути хабарі? Яке може бути виправлення, якщо хтось когось вдарив чи вбив? Він зобов'язаний платити репарації-компенсації? І в інших випадках?

 

Ты умудряешься абсолютно правильную фразу доводить до глупости. И это не оскорбление, а факт. Посмотри на любую мысль гениев, их слова тоже можно довести до абсурда. Но они пережили века, тысячелетия, значит люди видят в них глубокий смысл.
С убийством и другими редчайшими и плоховосстанавливаемыми деяниями есть сложности, а с остальным всё просто. Украл - верни. Сам, не из-под палки. Это искреннее раскаяние.

 

А якщо брав хабарі, то тоді треба їх повернути тим, в кого ці хабарі були взяті? Я особисто вважаю, що так повинно бути.

В мене одна вчителька все життя вимагала і брала хабарі та одночасно вона ходила до церкви. Вона ж вважає, що коли вона в кінці життя щиро розкається, то їй все буде прощено, бо так вчить християнська релігія.
Але це не є правильно. Вона, якщо хоче отримати спасення, повинна повернути ці хабарі тим людям, в яких вона їх брала. А якщо це не можливо, то їй треба робити якісь добрі речі, щоб скомпенсувати свої гріхи хабарництва.

Дуже же багато людей так само, як ця моя вчителька, живе та грішить з надією, що в кінці їм ці гріхи будуть прощені, якщо вони на словах розкаяться.

 

Я бачу, що ти навмисно провокуєш. Так виглядає, що ти хочеш, щоб з тобою сварилися на форумі. Ти що, не знаєш, як треба себе культурно і тактовно вести на форумі, щоб нікого не образити?

 

Ерунду говоришь, я просто не люблю, когда говорят глупости. Что можно разглядеть сложного в схеме "сделал - исправь". Под микроскопом смотреть надо. Так любые слова гениев можно низвести в пустую болтовню.

 

В тебе немає поняття, як треба культурно і тактовно вести розмову, щоб не образити опонента.

 

Тебе несколько человек разных политических взглядов указали на твоё завышенное самомнение. Ты думаешь, я испугался твоей истерики "тупо"? Я просто сделал попытку достучаться до твоего разума, понял бесполезность этого занятия. И с чистой совестью сейчас себя хорошо чувствую. Сделал всё, что мог. С тобой практически никто не вступает в дискуссию. Задумайся над этим.

 

Хто мені про це вказав?

 

Так, повинен.

 

Ви, віруюча людина, наскільки я вас зрозумів, визнаєте, що для отримання прощення гріхів треба повернути накрадене і повернути хабарі і навіть треба платити репарації-компенсації.
Чи я вас правильно зрозумів і не помилився?

А бачите, священики від імені Бога просто відпускають гріхи без повернення накраденого і повернення хабарів і без репарацій-компенсацій.

 

Священики мають право відпускати гріхи. Крапка.
Якщо він це робить неправильно, то це ніяк не впливає на людину, котра прийшла сповідатися.

Тому це не повинно хвилювати того, хто прийшов до сповіді.

Дехто каже, от священик випиває, або ще там щось робить негідне. Це чисто його проблема. Але він наділений правом доти, доки у нього не забрали це право. А поки йому це право не забрали, всі його функції є дійсні.

 

Як я зрозумів вас, ви так, як і я, вважаєте, що просто тільки розкаятися задля прощення гріхів -- це мало, ще треба повернути накрадене та повернути отримані хабарі і платити репарації-компенсації. Якщо я не правий, то будь ласка мене поправте.

А священики найчастіше від імені Бога просто відпускають гріхи, якщо людина тільки розкаялася. То, так виглядає, священики роблять неправильно, бо вони не вимагають повернення накраденого та хабарів, виплат репарацій-компенсацій. Вони тільки відпускають гріхи через розкаювання сповідальника.

Раз священики це роблять неправильно, то реально гріхи не будуть відпущені?

Раз вони священики це роблять неправильно, то це БУДЕ впливати на людину, яка прийшла сповідатися, бо її гріхи не будуть відпущені, прощені Богом.

Ви не бачите певних логічних протиріч в своїх думках?

Уважно прочитайте свої і мої дописи.

 

Не вважаю.
Я вже Вам пояснив і подумав, що я це зробив цілком ясно.

От ви пишете:
"А священики найчастіше від імені Бога просто відпускають гріхи, якщо людина тільки розкаялася. "

Я такого ніколи не бачив. Священик завжди дає покуту. Більшу, або меншу. Це на його погляд.


Друге і важливе:
- Священик має право відпускати гріхи. Це аксіома.
- Якщо священик робить щось не так - це його проблема і тільки його. І це ніяк не вплине на людину, котра сповідається.

 

Ви думаєте, що я про покуту нічого не пам'ятаю? Я ж сам сповідався приблизно до 2002 року.

Але ця покута має лише виявлення прохання перед Богом. Вона полягає тільки в тому, що людина повинна додатково молитися певну кількість днів. Чи не так? Чи я помиляюся?

Яку, наприклад, покуту священик присудить, людині, яка все життя крала?
Яку, наприклад, покуту священик присудить, людині, яка все життя вимагала і брала хабарі?

Я це визнаю і про це з вами не сперечаюся. І мова була не про це. Я мав на увазі не дії самого священика, а догматичні положення в християнстві.

 

Чи священик накаже на сповіді сповідальнику, який вкрав якусь річ, цю річ повернути?

 

Я думаю, що для того, хто прийшов покаятися і робить покуту, немає значення яку покуту дасть священник і це не повинно хвилювати цю людину. Якщо Бог дав право священику відпускати гріхи, то призначена покута зараховується та, яку дав священик. Зрештою, це питання священика.

Я б поклався на священика. Скаже, значить так тре зробити. Більше того, священик мав би сказати: віддай цю річ і тоді прийдеш до сповіді, помирися з сусідом і тоді приходь до сповіді і так далі. Хоча є такі поступки, котрі не мають такої можливості. Наприклад, людина померла...