смітник...бляшанки....скло розбите я йду в болото..кровю залите здається "тихо...лиш шепіт мертвих снів та це лиш гра..забутих хворих слів... я вся тремчу під атомним вогнем що ріже навпіл ніч і день мечем мій мозок мучить спрага від цих кислотних мрій уражена вже струмом я бачу напис "стій"... я піднімаю очі....лиш дюйми над землею і бачу там сигари.....пакетики від клею я піднімаюсь вище-і бачу живі трупи що зібрані від горя у мертві чорні купи.. там вже нема дитинства...думки в дітей дорослі дитячі ніжні руки у зморшках всі .... зарослі.... не ставши ще на ноги вони зустріли смерть від поля мрій дитячих лишилась тільки чверть... повіки їх ховають в очах безумний страх на дошці гри у шахи вже хтось поставив шах тепер вони в кайданах, що їх тримає кат вони лише чекають, щоб хтось поставив мат.... під насипом каміння сидить дівча забуте в руках тримає ляльку украдену від трупа.... і раз за разом чути,як хрускає життя сьогодні це лиш лялька...а завтра вже вона..... серед відходів міста блукає тінь дитяча в кишені в неї шприц..і лиш рука тремтяча ховає сором в вені в якій тече отрута .....на землю впала голка....ще мокра і зігнута... я йду мов привид..без слів.без шуму...по кістках ще чути голос болю в затемнених кутках я пальцями здираю цей чорний напис "стій" лиш це їх відділяло від їх забутих мрій.. і через кілька років я знов біжу до них вже голос не лунає..і біль здається стих я піднімаю очі-безмежний чорний схил а опустивши очі-я бачу ряд могил............
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Гм... Критику як сприймаєте? Ритм збивається. Вірш потребує шліфування.
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Вірш називається "Втеча на смітник". Псевдонім автора/рки - Тафія Епі. кому цікаво, тут є ще кілька поезій
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Вірш сильний, але не відшліфований. Місцями збитий ритм.
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Я сказала, що вірш сильний. У мене теж колись був схожий чорний вірш, навіяний чорнобилем...
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Ваш аватар мені пригадав, ось відкопала в архівах. * * * Наречена у чорному вбранні Наречена у вельоні смутку Не забудеться в пісні печальній Не вбереться в мальовану хустку Наречена сповита журбою Ледь ступає під марш не весільний Наречена заручена з болем Затискає в руці безнадію Наречена у сукні журливій Наречена в скорботі печальній Самоту свою схилить в могилу До життя ледь торкнувшись устами ---------- В вікні стояла світла постать Стояла гордістю безслідь Було життя в її волоссі А на очах росилась мить В долонях чистих свічка тліла Додолу вогник маревів На підвіконні постать біла За... вмерла безладом вітрів Стояла в вікнах темна постать Стояла тінню перехресть Було життя в її волоссі А у очах родилась смерть
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Ще під той самий настрій можеш прочитати на гілці "Муза форуму".
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Виставляйте свої вірші на гілці муза форуму, або на авторську прозу.
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите навіть не знаю...думаю,що краще я не буду їх опубліковувати...хоча...можливо щось у віршовій фомі і виставлю...а щодо прози,то я пробувала писати книгу...але мені щось не зовсім сподобалось і я її залишила...та невеликі статті чи твори-роздуми я люблю писати
Відповідь: смітник...бляшанки....скло розбите Треба написати на нього пародію...чешуться руки....може спробую...