Депресія тисне на багатьох з нас, відчувається з дописів. Жовтень - другий з моїх улюблених місяців, але незабаром впаде перший сніг і депресія задавить і мене. Але про це я писати не буду. Це мені в голову прийшло по дорозі за малими. Що не напишу, бо ще не досить сильна. Або тому, що не маю в собі ще досить покори, і певне, забагато пихи:"Як може признатись у розклеєному настрої і душевному спаді та, котру вважають сильною жінкою? Noblesse oblige..." А деякі люди вважають навпаки, що признаватись у невдачах і пожалітись оточуючим - це слабість. У мужчин особливо. "Мужчини не плачуть..." А як вважаєте ви?
На мою думку, лише сильна людина може дозволити собі говорити все і не боятися: і визнавати слабкість, і помилки, і проявляти сильні сторони, якщо вона це робить сама, а не під чиїмось тиском. Слабка людина тому і слабка, що не має сміливості визнавати своїх слабких сторін, як і не має сили волі і мужності їх виправляти.
А я думаю, що навіть сильній людині інколи хочеться побути слабкою, поплакати, пожалітися. Адже не модна все в собі тримати. Так можна і мізками поїхати... Я не вважаю себе супер сильною, але і слабкою не є. Депресіями в принципі не страждаю... Але інколи як накотить щось, дуже-дуже рідко, але накотить... Чи то туга за батьками, бо бачу їх раз на рік, чи щось інше... не знаю... і так поплакати хочеться... але попускає дуже швидко, і потім вже довго про те не згадую...
Сльози тоді - коли сил боротись вже немає, а треба... Перепочинок, одним словом. Коли козак сміється - його серце плаче
Болюча для мене тема...але й потрібна,зокрема таким людям як я.....які дуже часто відчувають таку біль на собі...Хоч сама справжня депресія,це далеко не поганий настрій....це глибинне спустошення,яке не можливо заповнити жодними словами діями і т.д. це -хвороба, яка загострюється,якщо за неї не взятись.... і зрештою може привести до суїциду... сподіваюсь на форумі немає таких людей(навіть Ромко),він борець.... і до слова це, не слабкість виявляти свої почуття,це - щирість і людська безпосередня потреба не приховувати свої почуття.... "Будьте ,як діти , і вам відкриється Царство небесне..." Погоджуюсь з паном Locke. І ще не варто,як на мене розділяти на стать.....мужчини більш вразливіші,якби це не звучало,але то так і є....просто вони сприймають все дещо інакше.....і до моменту не подають знаків,але .....вони теж люди(жартую) і не даремно у них теж є сльозо-залози
всі ми розклеюємось, але завжди треба збирати себе в купу і йти далі! і боротись за все... але загалом у мене також такий стан..самотності, пустоти, не знання куди бігти і де шукати того виходу, але щось та роблю, але сама не бачу що.. що в тому житті робити? щодня задаюсь питанням, невже ми вчимось, щоб потім заробити ті гроші, потім їсти, вдягатись, подорожувати і знову працювати? де втіха? хочу втіхи. того сонечка, борюсь за місце таке собі під сонцем, місця для любові, інколи сліз в подушку, але це ж все потрібно, бо ми живі. якщо нас нічого не болить - то ми мертві (с) хтось тама сказав так)
...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) дописів 3,181 ; переглядів 91,568 ...просто мені сьогодні краще всіх... (R) дописів 503 ; переглядів 17,159 просто спостереженняя... в депресії була... більш не хочу. це інше, ніж поганий настрій - це відсутність всього, навіть бажання говорити. а коли просто погано, хочеться з кимось поділитись і почути співчуття і підбадьорення; коли ж добре, то не хочеться про це розпинатись, бо боїшся злякати цю порхотливу пташку
Сльози якраз для того і призначені,щоб пом"якшувати депресивний стан,поганий настрій.Це як дощ,після якого душа стає трохи чистішою.
тільки вони їх рідко використовують за все наше подружнє життя, лише раз бачила сльози свого чоловіка - коли нестало його батька. ---------- Додано в 12:30 ---------- Попередній допис був написаний в 12:28 ---------- - і я так само на це дивлюсь
плачу інколи... плачу коли переживаю. коли зустрічала батьків з аеропорту, 3 тижні не бачила, ревіла шо торба, і стриматись не могла)))
Ви не розумієте, сльози в хлопа - то від радости і тільки... chłopaki nie płaczą хороша порада у гілку "мені гірше всіх"
Зоряну вирубив азалептином...а сам... Біль не дав всидіти...вийшов з хати...ноги самі понесли...кудись... Як в татовому вірші.... У кожного з нас є місце, Де серце скидає пута.. І в мене є таке місце. Ноги самі несуть. Це радше було б доречним отут... Але шмарклі є шмарклі...
