Із року в рік зимові стрічки новин рясніють заголовками про "Сніг на голову...", маючи на увазі несподівані для комунальників снігопади. Циклічність тем та постійні під'юджування влади роблять терплячішими пішоходів та водіїв, але не поліпшують організацію прибирання. Та ж "каша" зі снігу, піску та вихлопів протягом усього сніжного періоду. Натомість владоможці вкотре звітують про рекордну кількість снігоочисної техніки на дорогах міста, якої, до слова, ніхто не бачить. Тішить бодай те, що хоч про якість прибирання наші комунальники скромно мовчать... А мешканці переповідають одне одному подекуди комічні, а подекуди й трагічні випадки зі серії "упав, застряг, забуксував". І лише дивуються тому, з якою швидкістю дороги очищають від наслідків хурделиці за хвилину до того, як вулицею має проїхати кортеж із урядовцем... Адже ще за дві хвилини - активність комунальників знову зійде на пси... Не будемо тут вдаватися до складних арифметичних підрахунків, але "прибирання по-львівськи", мабуть, влітає у копієчку міській скарбниці. Вона не надто багата, але навіть те, що там подзенькує, - наші з вами кровні гроші, тобто податки, витягнуті з кишень пересічних львів'ян. То чому, розрахувавшись із державою, ми відтак мусимо докладати ще й на гіпс, на побитий бампер автівки, зрештою, на заспокійливі ліки після мандрів засніженим містом? Створюється враження, що неякісне прибирання - результат не браку робочих рук чи техніки, а чогось третього. Чого? - запитуємо ми Вас сьогодні. * Читати публікацію повністю на www.lvivpost.net
