У Житомирській області польські і чеські села також не дивина. Але на відміну від польських, чеські зберегли мову, багато з сусідів моїх прабатьків в дев'яностих переїхало в Чехію без проблем, як репатріанти.
на Закарпатті є німецькі, угорські села з збереженням мови і традицій. ---------- Додано в 10:26 ---------- Попередній допис був написаний в 10:24 ---------- на Житомирщині немало поляків, служив там в армії. Є також багато польських цвинтарів.
З німецьких знаю одне - Німецька Мокра (Комсомольськ). Тупикове село перед вододілом Ріка-Теребля. В Німецькій високі глухі дощані паркани. Людей не видно. В декількох місцях на дорогу виходили жінки. В чорному, на голові чорна хустина, цікаво завязана... Ні птиці, ні псів на дорозі, лише котів бачили. Що робиться на подвірї - не видно. Наступне село українське - Руська Мокра. Паркани - штахети. Перед воротами лавочки, на яких пльоткують жіночки і древні старички. По дорозі кури-гуси, пси і навіть двійко поросят. (30 років взад)
Там с поляками на Житомирщині (Україна) і Мінщині (Білорусь) є один іторічний "прикол". В 1937-38 прийшла на них така різня ("польська операція НКВД"), що бути поляком в совку в тому часі було ненабагато ліпше ніж бути євреєм в німеччині. Поляки тоді масово відказувалися від національності, щоб зберегти життя.
Круто, навіть не знав) Цікаво, чому ж вони додому у швецію не прагнуть поїхати ті шведські баби та діди!
Тому що вони вже баби й діти, тому що вже цілі покоління там живуть. Там вже сім"ї, діти , онуки, більш-менш влаштоване життя. Я вважаю, що ця дата дає відповідь на Ваше питання.
