Вісімнадцятеро дітей дивилися на мене знизу вгору. Хтось хапав за руку, комусь цікава була моя сумочка, комусь – моє ім’я. Вони метушилися як у вулику, могли, здавалося, кого завгодно збити з ніг. Кольорові, як м’ячики і красиві, як метелики. Але так було не завжди – вони тут стали іншими. Читати публікацію повністю на www.pohlyad.com
