Щоденнички

А ви маєте особистий щоденник, де записуєте свої переживання, думки та події? Якщо так, то показуєте його комусь чи ні.. і для чого він вам?

 

Я маю такий щоденник. Тільки він один знає, що в мене твориться в душі... бідненький. Тільки не завжди часу вистарчає, щоб тути все записувати. Останнім часом все у мене було добре. Але вже знов витягнула, бо чую, що депресія вже "стукає" у мої двері.
Не показую його нікому. Ховаю так, що інколи сама забуваю, де його поклала.

 

Був у мене щоденник у віці 16-18 років....Там я писала все...свої думки, почуття, переживання...у тому віці я була закохана у одного старшого хлопця...в нас тоді навіть роман був...а потім той щоденник "нечайно" прочитав мій тато....після того щоденників не веду....

 

Не веду никакого дневника - мало толку, лучше на ЛФ повисеть! Я всё помню и без дневника.

 

А в мене тільки блог в інеті. А справжній особистий щоденик пробувала тільки у дитинстві вести - але даремно. Після 2-3 записів кидала, бо нецікаво.

 

щоденник мала пару років назад... там було написано ВСЕ чого не могла сказати нікому, той час був дуже важкий для мене і підтримати і порадити нічого не могли ні подруги , ні мама... а виговоритись хотілося... але його нікому не показувала...просто видалила згодом... і забула і про щоденник і про все погане що відбувалося в житті

 

Я також думаю, чи не спалити мені його? Там усе погане, що зі мною траплялося за останні два роки.

 

Ми в цьому схожі, але в мене то було десь у 13-15років... Зара щоденник не веду... просто пишу вірші

 

паперовий ніколи не вів, а от в неті було, але потім видалив....

зараз веду блог.. в деякій мірі мій щоденник.

 

Вела в шкільні часи. Банальна хронологія.. В студентські часи там записувала що думаю про конкретних хлопців, кому симпатизувала. Цікаво було що 2-3 місяці туди записувати і порівнювати колишні почуття і ставлення до тих хлопців . Тепер не веду щоденника на папері, веду блог (мушу по роботі).

 

Я вже 2 спалила . Бо писала туди тільки тоді як все погано було, потім якось перечитала - спалила нафік. Тепер в основному тільки про дітей пишу. Негатив свідомо не пишу, бо потім не хочеться навіть перечитувати.

 

Моїм щоденником є мої вірші. В них вся я. така якою є, без масок, без прикрас, без одягу, без синтетики...
Пробувала шось вести на ЖЖ, але то не для мене. Мої паперові талмуди - надійно заховані від ока людського. Пишу все що думаю з років 12-ти. Спершу це було щось на зразок "Як я провела день" потім "Враження від дня" згодом "Емоції дня"... і аж зараз розумію що слід було писати "Висновки дня"....

Щоденник - це розмова з собою, або зі світом через папір...

 

почала вести, коли зявився перший хлопець... він такий милий, різнокольоровий був... але 13 років, стидалася та й спалила... тепер так жалію, дуже б хотілося перечитати..))

потім в 16-18 мала.. але не памятаю, де поставила)))

десь в 19 почала писати... але такий художній... записувала щось символічне, вислови і цитати що підходили на тодішній стан моєї душі, щось малювала... але заинула...

 

Adriasia

ну якщо вірші рахувати за щоденник, то в мене теж такий є))

 

І вірші писала, і щоденники вела з 10 років до 17 на літніх канікулах (лето - это маленькая жизнь). Як закінчувався черговий навчальний рік, 1 червня починала і 31 серпня закінчувала. Бувало таке, що і протягом навчального року списувала зошит-другий... Зберігала, перечитувала, порівнювала, що змінилося і т.п. По закінченні школи повикидала - щоденники тягнули мене в минуле, ніяк не давали забути його... Потім знову почала в 21, але закинула.

 

А у мене мама все намагалась прочитати. Теж "нечаяно". Але в мене такий почерк, що їй ніц не вдавалось.
Востаннє вела щоденник у 17 років.

 

І моя мама читала мій щоденник, рилась в речах. Це важко пробачити. Зараз сварюсь на неї, щоб не рилась в речах брата. А потім вона дивується чому ми їй нічого не розповідаємо про своє особисте життя..

 

Років в 13 завела щоденник, писала там про свої переживанняХто з хлопців за мною"бігає".Мама знайшла і прочитала...більше не веду.В 14 років з максимом познайомилась і моїи щоденником став телефон і смс.
Батьки думають, що так нас краще будуть знати, а насправді діти потім замикаються в собі і ховають свої проблеми ще глибше.

 

Список занял полтетради ? ))
в 96 листов

 

Я так розумію, що щоденник то тільки для дівчат, бо чогось чоловіча половина мовчить (або встидається).