Що змушує людину говорити неправду?

От мені цікаво, яка думка форумчан на рахунок брехні...Інколи (признаюся чесно) сама можу щось підбрехати, але щось дуже не значне, що не приносить біди іншим людям, і навіть я б сказала не обманюю, а просто дечого не договорюю....Але все більше і більше мені зустрічаються люди, які нагло обманюють в очі і самі ж живуть в світі обману...Скажіть, будь-ласка, у таких людей - це спосіб самозахисту такий, чи настільки добре розвинута риса,від якої неможливо позбутися??????????

 

Класна тема, вищий клас!!! Дякую, Мавпусик.

 

Нагло обманюють напевно лише люди із скритою формою якогось психічного захворювання, а всі решта брешуть, коли цього вимагає ситуація. Тільки дураки завжди кажуть правду, чи є в тому потреба, чи немає.

 

Я вважаю, що краще жити правдою...Це не означає всім і кожному ходити і її розповідати...у всьому є якісь рамки...але це краще, ніж жити у світі брехні - спочатку ти обманюєш оточуючих, рідних, близьких, бо одна брехня завжди породжує нову...щоб сказати накінець правду, потрібно визнати попередні обмани...а таке можуть зробити не всі...і ти настільки у це затягуєшся, що вже навіть сам перед собою почираєш брехати...це страшно...

 

А я про що кажу...? Спитайте скільки євреїв врятувалось у Львові завдяки брехні перед німцями і люди при цьому ризикували життям. Може простіше було сказати правду і жити спокійно...?

 

Значить у цих людей були інші погляди....Це вибір кожного....

 

Не погляди інші, а прояв християнської Любові.

 

Але знову ж таки, така любов теж не всім притаманна....

 

Чому у вас все з ніг на голову?

 

Чесно кажучи, коли хочу щось збрехати, активно включається совість, і я вибираю краще правду, ніж докори сумління. Винятки - коли не договорюю щось батькам, і то щоб менше переживали.
Не люблю коли обманюють мене або не дотримуються слова.

І так само як і Мавпусика дуже дивують люди, які нагло брешуть в очі. При чому часто просто придумують якісь історії про себе і їх розповідають.
Чи то їм свого життя бракує, що вони собі чуже придумують?

 

А ви що бачили, як я одіваюсь ?

 

"одІВАЄтесь"?
Ні, вистачить вас почитати. Зустрітися з вами бажання не виникає.

 

Обманюють і не червоніють...От один мій сусід сказав мені, що їде на постійне проживання закордон...і листи мені звідти писав (електронні)...ну я звичайно потішилася за нього...бо це була його мрія....йду вчора по вулиці і він йде...звичайно він "поморозився" і пройшов мимо, ніби не помітив мене....Який смисл тої брехні, як живемо зовсім поряд...невже думав, що ніколи не побачимся...В принципі мені від цієї брехні ні тепло, ні холодно, але не розумію нащо брехати....Це вже напевно підсвідомо - не хочу, але всеодно обманюю...

 

Категорично не сприймаю брехню. З усього що я ненавиджу на цьому світі брехня займає мабуть чи не перше місце.
Виключенням можуть бути такі надзвичайні випадки про які казав Harmony - наприклад коли брехня рятує життя.
Із власних спостережень можу сказати що є дві основні категорії брехунів. Перша це слабкі люди - яким легше збрехати ніж винести тягар відповідальності, це своєрідна втеча від реальності. Вони брешуть коли в них щось не виходить, перекладаючи вину на що завгодно, тільки не визнаючи свою. Брешуть щоб підвищитися у очах оточуючих. Брешуть щоб відчути свою значущість, набути примарну вагу.
Друга - просто люди без сорому і совісті, які брехнею прокладають собі шлях у житті до якихось своїх вигод. Їх не цікавить нічого окрім того, яку вигоду то їм принесе. Таким легше жити, навіть коли їх брехня відкривається то вони не надто тим переймаються, хоча слідкують за "правдоподібністю" щоб не спалитися.
Кожен сам для себе визначає як жити. Іноді життєві обставини примушують переступати через чесність і мораль. Але на то мають бути дуже вагомі причини, в ім'я чогось найвищого. Але тут згадується класика від Данте "Добрими намірами вимощена дорога до пекла", пекла яке людина сама собі створює брехнею.

 

або ні одної
знаю таку людину, дуже багато розповідає історій, і кожен раз іншу версію
бо через півгодини вже не пригадує, що до того розказував.
діагноз??? хронічне...

 

Тоді можна зробити висновок хто є хто.

 

І я таких знаю....І інколи їм рекомендую записувати те, що брешуть...бо через день вже буде зовсім інша версія

А ще є у мене один знайомий, який завжди з гордісттю говорить : "Я просто вмію гарно брехати...." Я як таке чую, то це для мене звучить як діагноз, якогось захворювання...це ж ненормально!!!!!!!!!!!!!!!! Правда?