Религия

Исторически сложилось, что у нас главенствующую роль занимает христианство. И практически все, в независимости от того, верят они в Бога или нет, попадают в лоно православной церкви. Кто-то действительно верит, у кого-то бабушка настояла, кто-то просто отдает дань моде.
Интересно узнать ваше мнение о религии. Верите ли вы в Бога? К какой религии принадлежите? Устраивает она вас или вы бы хотели перейти в другую? И если бы хотели, что именно вас в ней привлекает?

 

Т.е. у вас своя собственная конфессия?)

А вообще, из мировых религий какая-либо симпатизирует?

 

Собственная - в смысле, что ни к какой конфессии вы себя не причисляете)

 

А какая вызывает антипатию и почему?)

 

Кажучи коротко, я агностик у релігійних питаннях. Ось більш детальне й аргументоване описання моїх квазірелігійних поглядів:

Почнемо з банального питання про те, чи існує Бог. Між іншим, не завадило б уточнити, що таке Бог. Але при майже будь-якому розумінні цього поняття я скажу, що я цілком допускаю як його існування, так і його відсутність; припущення про існування багатьох богів я теж аж ніяк не відкидаю.

Хочу зауважити, що, на мою думку, з відповіді на питання про існування Бога не випливають відповіді на жодні інші суттєві онтологічні питання. Якщо світ підкоряється певним законам, то яка різниця, чи існують ці закони самі по собі, чи їх створив якийсь Бог?

Багато хто використовує ідею про існування Бога для пояснення, чому світ взагалі існує і чому його закони саме такі, якими вони є. Кажуть просто, що Бог так захотів, і вважають це прийнятним поясненням. А що все це може існувати просто саме по собі, багато кому здається дивним. На це, по-перше, зауважу: дивуватися - властивість людини; з того, що людині щось здається дивним, ще не випливає, що цього бути не може. Можу сказати, що і я теж відчуваю подив від самого того факту, що взагалі світ існує; природною здається повна та глобальна порожнеча, в якій нема нічого. Але я визнаю, що це просто властивість моєї психіки.

Проте ще цікавішою є така думка: гіпотеза про існування Бога ніскільки не допомагає позбутися цього подиву. Адже виникають питання: а звідки взявся Бог? чому він існує, і чому він саме такий, яким він є? чому він захотів створити світ саме таким? Можна у відповідь запропонувати гіпотезу про Надбога, який створив Бога, але тоді знову проблема залишається, лише зміщуючись до рівня цього Надбога. Можна припустити, що існує нескінченна послідовність Богів, які створили один одного, але тоді ще гірше: нема єдиної першопричини; для аксіоматичного описання діяльності Богів знадобиться говорити про нескінченну частину послідовності Богів, і питання, чому ця послідовність саме така, знову залишиться без відповіді.

Отже, як бачимо, в будь-якому разі доводиться визнати, що щось існує саме по собі, а не в силу якоїсь причини або чиєїсь волі, і Бог не допомагає позбутися цього висновку.

Взагалі, щодо причинно-наслідкових зв'язків хочу зауважити, що вони, на мою думку, є елементом людського мислення, а не природним явищем. Якщо хтось хоче це заперечити, обговоримо пізніше.

Інше притаманне релігіям питання - це описання моралі, яку схвалює дана релігія. Мою мораль було коротко описано тут: http://ostrovforum.net/showthread.php?p=66842#post66842 (у повідомленні №4).

Але слід зазначити, що для релігій характерно стверджувати, що від того, наскільки людина дотримується певної моралі, напряму залежить доля її душі після смерті: чим ближча людина до морального ідеалу даної релігії, тим приємніші відчуття очікують її душу. Таку концепцію я не поділяю і вважаю занадто наївною. Хоча, може, щось у цьому є, але не в такому прямому вигляді, як це пропагується в релігіях, особливо коли розповідають про пекло.

Ми плавно підійшли до питання про долю душі після смерті. По-перше, я думаю, що душа скоріше безсмертна, ніж смертна. Важко повірити, що моя душа так от раптом з'явилась у 20-му столітті, припинить існувати у 21-му столітті і на цьому все закінчиться; хоча в принципі таку гіпотезу я теж не відкидаю, але більше схиляюся до інших гіпотез.

Такі гіпотези поділяються на 2 основних типи: 1) після смерті душа потрапляє в деякий потойбічний світ; 2) перевтілення душ, тобто з тією ж душею, яку мав померлий, народжується вже якась інша істота. Я більше схиляюся до перевтілення душ або деякого проміжного варіанту, коли можливе як перевтілення, так і потрапляння в потойбічний світ.

Щодо природи можливого потойбічного світу, то мені здається найбільш імовірним, що він не є ні раєм, ні пеклом, а містить як приємні, так і неприємні елементи, аналогічно до відомого нам світу. А, можливо, він схожий на рай. А от у пекло я зовсім не вірю (оптиміст, напевно...).

До питання про характер перевтілень душі примикає ще одна проблема: так званий симанізм або проблема "бачителя". Фішка занадто філософська та парадоксальна. Тому поки що не буду цим завантажувати читачів.

Тепер деякі думки про природу молитви та її дієвість.

Раніше я вважав молитви досить нерозумними діями з боку віруючих. Адже Бог такий досконалий, що все знає. Він і так знає потреби кожного віруючого. То для чого ж Йому про них іще раз нагадувати? До того ж, невже прохання рядового віруючого може вплинути на плани Всевишнього, який уже і так усе врахував і рухає світ, відповідно до якихось вищих незбагненних цілей?

Але тепер я так не прискіпуюсь. Треба просто відмовитися від абсолютизації властивостей Бога і визнати, що прохання віруючих можуть впливати на Його діяльність. Хоча, звичайно, Бог може й залишитися при іншій думці, і тоді надісланий у молитві запит не виконується. З цим усе ясно, і я визнаю, що якщо Бог є, то молитися варто.

Але я також думаю, що якщо Бога нема, то все одно молитися варто. Існує така гіпотеза, що підсвідомість людини напряму пов'язана з деяким всесвітнім інформаційним полем. Молитва збуджує це поле таким чином, що збільшується ймовірність подій, унаслідок яких висловлене в молитві бажання буде виконано. При цьому навіть не обов'язково оформлювати це як молитву; можна просто мріяти, і чим наполегливіше та детальніше мріяти, тим краще.

І навіть якщо описане в попередньому абзаці - дурниця, все одно молитись або мріяти корисно. Це психологічно допомагає тому, хто молиться або мріє, і може призвести до певної мобілізації сил організму, що може сприяти здійсненню мрії.

Особисто я іноді молюсь, а буває також, що хрещусь (по-католицьки, частіше подумки). Здається, це часто допомагає. І коли просто мрію, це теж допомагає. Мої бажання мають тенденцію рано чи пізно здійснюватися (хоча іноді таки пізнувато). Не можу стверджувати, що я ретельно статистично довів дієвість моїх молитов і мрій, але так мені здається і так жити легше. Тільки для мене важливо не ув'язувати молитву з якоюсь конкретною релігією і не думати під час молитви про конкретні властивості Бога; інакше можна побачити багато такого, у що зовсім не хочеться вірити, і уявити такого Бога, якому зовсім не хочеться молитись...

Як бачимо, викладені тут мої погляди досить нечіткі і не збігаються з жодною з поширених у світі релігій. Хочу зауважити, що я досить упевнено вірю в те, що кожна з більш-менш поширених релігій є помилковою. Я думаю, що якби серед релігій була справді істинна, то вона перемогла б усі інші релігії. Але бачимо, що співіснують різні релігії, жодна з них не перемагає. У кожної є якісь свої аргументи "за" на кшталт нібито чудодійного запалення всяких вогнів. Але замість того, щоб вибирати, яка ж з релігій має справді божественне походження, набагато легше припустити, що кожна з них має звичайне історичне походження, тим паче що історики легко описують, чому саме виникла та чи інша релігія.

Тепер наведу перелік найвідоміших релігій світу, розставлених у порядку від тих, що мені більше подобаються, до тих, що мені менше подобаються. (Для зручності поняття "атеїзм" також включимо в перелік релігій.) Ці мої уподобання являють собою щось таке, на що впливають і онтологічні концепції релігій, і їх моральні настанови, і політика відповідних церков; і взагалі, наведена послідовність відбиває скоріше моє емоційне ставлення, ніж результат детального аналізу. Отже:

1. Буддизм.
2. Індуїзм.
3. Атеїзм.
4. Християнство.
5. Іудаїзм.
6. Іслам.

Розташую також у порядку від кращих до гірших для мене найвідоміші напрямки християнства (але тут на кожній сходинці їх буде багато, бо я не визначився, хто з них кращий; до того ж, багато нечіткості, бо в мене інформації недостатньо).

1. Католицизм і солідні напрямки протестантизму (англіканство, лютеранство, кальвінізм тощо).
2. Деякі інші напрямки протестантизму (баптизм і, напевно, ще деякі (я їх погано знаю)).
3. Православ'я, а також, можливо, вірменська церква.
4. Деякі більш екзотичні напрямки протестантизму типу адвентистів.
5. Свідки Єгови та інші, які, на мою думку, схильні до надмірної догматичності.

Зазначу також, що я більше люблю римо-католиків, ніж греко-католиків, а з православних більше люблю тих, які користуються новим стилем (напр., у Болгарії).

Найпоширеніші в Україні церковні конфесії я розставляю від кращих до гірших для мене в такому порядку:

1. УГКЦ.
2. УАПЦ.
3. УПЦ (КП).
4. УПЦ (МП).

 

Це цілий напрямок, а не конфесія. У попередньому списку вони є. Список конфесій я зробив в основному для того, щоб порівняти різних православних. Щоправда, про УГКЦ і так зрозуміло з попереднього списку, що в цьому списку вони мають бути зверху. Ну, так само, про свідків Єгови зрозуміло, що вони мають бути знизу. Якщо в Україні СЄ більш поширені, ніж ГК, то я визнаю, що останній список дещо недоречно побудований.

 

Свою думку я колись висловив на ЛФ..
http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=513988&postcount=1021

 

Православна, ходжу до церкви, сповідаюся, благоговію перед силою молитви та ікони і поважаю священників, намагаюся організовувати своє життя згідно принципів православ"я.

 

Крещён католиком, мои родители поляки... В костёл не хожу...Для меня святыми и обязательными стали слова отца - Бога имей в душе... Всю жизнь стараюсь поступать по жизни так как велел отец...

 

Чудовище...страхолюдно огромное...пупырчато-бородавочное, синюшно-черного цвета, одурманенное брагой извергает миазмы и зловоние спит и видит сон. Этот сон и есть наша реальность...)

 

Язычница.
Верю в религию древних славян, наших предков...

 

религия призвана затуманить мозг и заставить людей подчиняться ..в основе страх..примерно то же воздействие что и публичные казни когда то..Бог не имеет к религии никакого отношения..с точки зрения конфессий я наверно склоняюсь к тому что озвучила Крама

 

это философский вопрос , Бог не имеет отношения к религии, которой нам преподносят

 

к вере..религия это скорее социальный институт,с иерархией,денежными знаками,распрями,борьбой за паству,за десятину,и навязыванием каких то принятых на текущий момент догм..где тут Бог?