Думав, де розмістити цю тему і все-таки вирішив тут, тому що духовне завжди ставлю више фізичного. В моєму розумінні здорова людина - це людина, яка здорова фізично і духовно. Все інше здоров"я не вважаю повноцінним здоров"ям. Якщо хтось з практики, чи життя знає, те що йому або його близьким допомогло, прошу поділитись з іншими. Чим більше віддаєте, тим більше отримаєте. Християнська методика медитації. Запам"ятайте слова Ісуса: " Кесареві - кесареве, Богові- Боже. Те саме і для нас. Розширте свою свідомість, розчинившись в просторі, а душу віддайте Богові. Вас немає. Є тільки Всесвіт з безліччю галактик і Бог. Ви - це той, через якого Бог проявляється, вас не існує, є тільки Бог і Всесвіт. Якщо максимально розслабитесь, я гарантую успіх по всіх параметрах. Кому важко це усвідомити - найпростіше піст на одній воді з невеликим кусочком чорного хліба і молитва від серця. Амінь.
Ще одна методика християнської медитації - Ісусова молитва. А мені завжди дуже допомагали реколекції. Особливо реколекції із відірванням від світу та повною мовчанкою. Уявіть 8 днів - ні пари з вуст, за винятком молитви та співання під час Богослужінь... І до вас ніхто не говорить. І назовні не виходите... Після того світ таки дивним видається... Це як із форумом. Коли довший час не заходиш, то втягнутися спершу дуже важко...
Може оце все і добре, правильно, душеспасительно, але реально отак воно аж ніяк не виходить. Весь час діти – від пеленок, дитячих хвороб, капризів до підлікових і напівдорослих проблем, та думи про хліб насущний, та робота, та сад, куди там до тих медитацій, усамітнень, мовчанки...Суєта... Може хіба спільна молитва раз в день, та й то якась розсіяна, та ще коли в храмі...
Якщо людина знаходить 15 хв. на те. щоб покурити, 30 хв. на те, щоб випити пива, 3 год., щоб посидіти біля компютера і 4 год. біля телевізора, то 15 хв. для медитації теж може пошукати. Одне діло хотіти, інше - лінуватись. Перемога над собою - найважливіша перемога для людини.
А я люблю просто вийти на балкон і посидіти в тиші... У Львові часто заходила до Михаїла, коли там не було відправ і слухала тишу... А з чоловіком разом їздили на ігнаціянські реколекції. Спершу мовчанка була дуже незвичною. Кожен звикав до того день-півтора. А потім - вона стала благословенною і вже не хотілося, аби хтось до тебе говорив... І в отій мовчанці найкраще було молитися. Здавалося, ніби ходиш у Божих обіймах... До такого дуже хочеться вертатися. Коли ми вдруге поїхали на ті реколекції, я вже чекала тиші. Здавалося, що молитва в перші дні змиває з мене галас світу. Тяжко і поволі те оздоровлення давалося, але скільки воно приносило плодів і дарів! Саме галас світу заполонює найбільше. Лягаєш надвечір і чуєш, скілку того галасу в тобі на день назбиралося. І тоді саме перед сном можна зробити таку коротку медитацію. І не треба переживати, що заснете під час того... Не треба боятися із тієї молитви впасти в сон у руках Божих...
Калиниченко, ну як вам цей допис пані Лілі? Прочитайте кілька раз і ви відчуєте свіжість та легкість на душі. Не раз я відчував це, правда прогулюючись на природі або сидячи на озері.
Не обов'язково має значення де. Якщо раз цьому навчитися, то внутрішню тишу можна віднайти і на галасливих вулицях Львова...
Час знайти можна, а душевну тишу – велика проблема... Все це правильно, вірно, тільки це все , мабуть таки засоби, але не зовсім мета, є різні дороги до Христа – один – Марії, що сидить біля Ісуса і слухає Його слова, але є ще й шлях Марти, що клопочеться про багато(вона теж увірувала Іо.11.27)...Часом у повсякденному і суєтному(на перший погляд) можливо і можна перейти від знання про Христа до віри в Христа і до воскресіння в Христі...
Мені видається, що це єдине, чого мало потрібно, але найважливіше – це Христос. В одному місці Він каже:”Я голодував і ви дали мені їсти, мав спрагу і ви мене напоїли...” Марта, мабуть, відчуває, що річ не в „технології”, чи „методі”, до того їй не вистачає уважності, терпеливості, ну, вкінці-кінців, така вдача в людини, а в Христі, що каже саме до неї, може, найважливіші слова в Євангелії:”Я воскресіння і життя, віруючий в мене, навіть, якщо і помре, житиме, і всякий, хто живе і вірує в мене, не помре, а житиме повік, віриш цьому?” -"Так, Господи"...
не те що би я знала цілий рецепт... хіба один інградієнт: треба навчитися відключати внутрішній діалог він забирає занадто багато часу і сил фізичних і душевних, імхо
та можна і не відключати... а поговрити з розумною людиною :biggrin: забула хто сказав, але сказав таке: "я для себе найцікавіший співрозмовник" п.с. якби ви ясніше висловлювалися, я би не перепитувала
До речі, в тему топіку, якщо мова йде про християнську духовність та контемпляцію, є досить цікавий католицький рух - всесвітня спільнота християнської медитації, їй навчають брати-бенедиктинці .