все -таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата — повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і було, а на ювілей не буде?! Отже, треба споруджувати трибуну. Там, де й завжди, під величавим монументом Незалежності. На трибуні мають стояти всі чотири президенти нашої держави і приймати парад. Не хочуть військовий, на військовий немає коштів, — то в нас же є ціла армія державотворців. 20 років працювали, здійснювали реформи, творили демократичну правову державу, яка посіла гідне місце у світі. Стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі спікерами, помічниками й заступниками, зі всім штатом й апаратом Верховної Ради, фракціями й комітетами, тушками й перебіжчиками. Секретаріати й Адміністрації всіх президентів із відділами й колегіями, нацрадами й консультантами, речниками, радниками й референтами. Міністри всіх урядів на чолі з прем’ єр-міністрами , судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх рангів і спеціалізацій . Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас. Щоб народ міг побачити, кого він годував й утримував 20 років, чиї засідання, пільги й закордонні вояжі, державні дачі й курорти так щедро оплачував. І замислився, урешті, чи варто годувати таку армію ще й наступні 20 років. Має продемонструвати свої досягнення судова гілка влади, генеральні прокурори й заступники, судді, слідчі, а також міліція, Служба безпеки, усі розділи й підрозділи державної охорони, — теж ціла армія, що стоїть на сторожі законів і покликана вбегти суспільство від внутрішніх і зовнішніх небезпек. Високо над собою вони мають пронести портрети Ґонґадзе й Александрова, Чорновола й Гетьмана, усіх убитих і закатованих у відділах міліції, померлих і зниклих за нез’ ясованих обставин. Та й самовбитого двома пострілами в голову Кравченка, і Кирпу, і Кушнарьова, чиї загадкові загибелі багато чого б прояснили в чорних кросвордах нашого правосуддя. Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб влади. Мають пройти судді- колядники з торбами грошей на плечах, спіймані й не спіймані на гарячому функціонери й корупціонери, кожен із тавром свого злочину, тримаючи рівняння на президентів своєї країни, які теж стоять на трибуні з вивісками на шиях, — хто що здав за ці 20 років . Хто флот і ядерну зброю, хто промисловість і стратегічні об’єкти , хто помаранчеву революцію , хто взагалі Україну. Так що, мабуть, це було слушне рішення — скасувати військовий парад, бо то ж було хоч приїде президент якої із сусідніх держав, привітає султан Брунею. Все ж таки міжнародний рівень. А тепер навіть президент Росії навряд чи приїхав би. Бо ж як не здавай Україну, все одно братній державі хочеться, щоб її просто не було. І в Європі тепер ми — ізгої, пристойні політики із тутейшими на трибуну не стануть. Та й народ у нас несвідомий. Ще прихопить із собою помідори чи яйця й закидає трибуну, незважаючи на зростаючу дорожнечу, або змиє кого потужним струменем із бранспойта. А так стоїть мовчки обабіч Хрещатика аж до Майдану, спостерігає цей парад, який давно вже на часі, і робить свої висновки. Окремою колоною мають пройти заслужені люди України, у всьому блиску орденів і медалей, мабуть, похнюпивши голови, бо дехто ж таки совісно працював, а результату не видно, перемололо в пащі системи. Інкорпоровані в цю колону, мають пройти Герої України, бажано — пронумеровані, бо якщо Україна має стількох Героїв, то ця кількість повинна ж колись перейти в якість і представити переконливі приклади героїзму. Мають пройти рейдери в чорних масках, озброєні ломами й пістолетами. Директори шахт із тисячами трун загиблих за ці роки шахтарів. Банкіри, угинаючись під вагою грошей ошуканих вкладників. Промчати мажори, давлячи всіх на своєму шляху. Має пройти маршем п’ ята колона з транспарантами «Руки прочь от русского языка!» Слідом — кликуші й попи з кадилами і прокльонами на всіх, хто не вони. Мав би вивести на парад свій «Всеукраинский союз воинских сил » тезко автомата Калашникова, що надало б парадові особливого військового шарму. А також мали б продефілювати всі видимі й невидимі блоки «русского единства», шовіністи і ксенофоби всіх мастей і на повен голос нарешті відверто озвучити своє кредо: «Украина для русских!» У всьому розмаїтті знамен мають пройти повз трибуну всі принаявні в Україні партії, скільки їх є, щось до двохсот, великих і малих, і зовсім мізерних, з авторитетними лідерами на чолі, навіть якщо якийсь лідер очолює сам себе. Гордо й піднесено повинні пройти «противсіхи» з осатанілою натхненницею «противсіхства» на мітлі. І над усім цим у київському небі пролітають яскраві повітряні кулі — оранжеві, біло- сині, біло- червоні, синьо- жовті й зовсім червоні. Із них приязно виглядають олігархи і з батьківською усмішкою махають народові рукою. Насамкінець із космосу спуститься київський мер, обвішаний амортизуючими пакунками з китайською гречкою, приземлиться на сходах мерії і поспіває улюбленому електорату в мікрофон. Це буде художня частина параду. Дехто з журналістів виконає заячий зиѓзаѓ по пеньочках президентської резиденції. Прес- секретарка Гаранта станцює граціозний пірует із тортом, а Генпрокуратура дасть лиха закаблукам під «Мурку». Підписанти вірнопідданських листів зроблять акробатичний номер — собачу стойку сервілізму. Депутати- кнопкодави програватимуть віртуозні етюди голосування за відсутніх колег. Депутати- костоломи демонструватимуть мистецтво бойових прийомів. Міністр освіти жонглюватиме підручниками з української історії. Каріатида гуманітарної політики підпиратиме плечем падаючу стелю нашої духовності. Зірка української естради, народна артистка України проспіває новий популярний хіт «Я дєвочка твоя в шикарном авто». Парламентський диригент однією рукою здиригує ораторію «Україна для людей », і нинішній наш прем’ єр зіграє соло на газовій трубі. Завершує всю цю святкову феєрію сірий автозак, обклеєний портретами Юлії Тимошенко, який пропихають крізь протестуючий натовп «Беркути» і «Грифони», обліпивши його, як чорною ікрою, своїми касками, кому ламаючи ребра, кого збиваючи з ніг, кого волочачи по асфальту. За цим автозаком, як у Росії колись Пугачова, везуть заґратовану клітку із членом попереднього уряду, екс- міністром внутрішніх справ. З інших кліток виглядають ще кілька фігурантів сюрреальних судових процесів. Молодий перспективний суддя Родіон Кирєєв підморгує народові бровою. Вєрка Сердючка співає свій інваріант державного гімну: «Ще не вмерла Україна, єслі ми гуляєм так!» Чотири президенти на трибуні прикладають руки до серць. Країною проходить всеукраїнська акція «Україна — 20». Це, очевидно, якийсь новий тип відзначення державних свят. Судячи з рекомендацій радіо, це виглядає так: люди збираються у містах і селах біля пошт, у святкових національних строях, намалювавши на обличчях, руках чи й просто на папері цифру 20. Співають, танцюють і обмінюються побажаннями. Неважко здогадатися, якими. Ліна КОСТЕНКО, 17. 08. 2011
Є свято шахтаря і енергетика, У цьому є свій пафос і патетика. Є свято в лікарів, у стюардеси є , Забута нами лиш одна професія. Та заслуговують своєю працею Ці люди на врочисту демонстрацію! Приспів: Лунає життєрадісна мелодія, Шампанського і квітів так багато: День злодія, День злодія, День злодія - Це всенародне свято! Попереду солідні чорні волги, В них злодії величні, наче боги. За ними надзвичайно елегантні На ладах виїджають спекулянти. А далі чимчикують дружно пішки Ті, що крадуть з оглядкою і трішки. Позаду, спотикаючись, дрібочуть Ті, що не можуть красти, але хочуть. Приспів. Замайоріли прапорці - Це марширують продавці. Тверда хода, здоровий вид - Пішов на користь дефіцит. За ними йде за рядом ряд Бюрократичний апарат. На транспарантах угорі слова: "Здавайте хабарі!" А далі тисячі ідуть і все несуть, Несуть, несуть, несуть, несуть, Несуть, несуть, несуть, несуть. Приспів. День злодія, День злодія, День злодія - Це наше з вами свято! (с)А.Панчишин. 1988-й рік... Наскільки все змінилось... Нині злодії на лєксусах і порше вишивають...
Природа спочила. Можу лиш копіпастити чуже. Особливо Стуса. По статті є якісь мислІ? Чи лиш хотів в Ромка харкнути?
Костенко - контраверсійна особа, і , зокрема, гарно ноги об львівську "еліту" витерла. Не беруся ні обговорювати, ні критикувати її думку - таки, незважаючи ні на що - вона сучасна еліта, якої не скоро у Львові побачимо.
Львівська."еліта" сама себе обгадила... Зате тепер вся.Україна дізналась про існування поета Кучерявого. Нешобудь
прокопа - за що втопили? Прокопе - Костенко - контраверсійна особа. І написане нею - не беруся ні обговорювати, ні критикувати
