Сталося вже у вас, що старий добрий знайомий чи друг розбагатів, а за деякий час не тільки став недоступним для звичних зустрічей, але й перестав вітатись та впізнавати вас на вулиці? В таких (та деяких інших) випадках кажуть, що людину зіпсували гроші. Як ви вважаєте, це дійсно так, чи та драбинка цінностей вже була у людині закладена?
це нормально - А чего с друзьями в баню не ходишь как раньше? - Не друзья они мне больше... /из анекдота/ Гроші змінюють ставлення до життя та змушують втрачати на них більше часу. Але це не означає, що треба забути своїх друзів...
То обосторiнне відбувається найбідніші на тебе дивляться як "кубышку". І від цих поглядів починаєш їх зневажати. Шановний просив ради. Старий друг грошей просить дати на комерцию. Питаюсь- Чи той фраер повірить що якщо не поверне ти йому бяку збудуєш ? Нi, кажить ,ми ж були пріятелі. Тоди дай йому на хліб або на труну.
залежить від того, як людина заробила ці гроші. в мене є знайомі, які дуже змінились, а є які не змінились зовсім.
Люди цали час змінюються , які ми були в ----роце. Від нестачі грошей люди і до КПРС вступали. ( Може квартиру дадуть чи підвищать на посаді.) Бідність псуеть ще гірше ніж достаток.
Іншими... Ну стають перебірливими, з захцянками, але не думаю, що всі стають злішими, чи жорстокими... Майже все, що відбувається в житті людини міняє її...
Реальна історія! На одній вулиці живуть дві дівчини Ліда і Леся. Обидві з простих сімей, ходили в один клас, сиділи за однією партою. Батько Ліди поїхав на заробітки, одягав і «вивчив» свою дівчину, а друга залишилася сиротою, жила з бабусею – відповідно було видно різницю в одязі обох. Так от, одного разу йшла Ліда вулицею, її догнала Леся. Поки йшли рідною вулицею – жваво розмовляли. Коли ж вийшли на «велике місто» Ліда попросила подругу іти другою стороною вулиці, бо мовляв… ти…. мені….
Як на мене, гроші ніколи не бувають причиною зміни, лише каталізатором. Так що як не гроші, то щось інше обов'язково б до цього призвело. Хоча, є й інший бік медалі. Гроші ж не з неба падають, людина стає більш зайнятою, менше часу на зустрічі з друзями + з'являються якісь нові знайомі. Анарід замість того, щоб це зрозуміти, починає вішати ярлики типу "розбагатів - зазнався". А тут уже й бажанн доводити, що ти не верблюд, немає ніякого.
так гроші іноді псують людину. хоча за собою такого не спостерігала. як є гроші то добре, а ні то й проблеми куди їх потратити нема. іноді маючи велику суму в гаманці купую дурниці, але чомусь ці дурниці завжди стають подарком комусь. мабуть вплив грошей на людину залежить від її ставлення до них, і від самої людини, від її характеру та від свідомості
Прямо так - не псують. Гроші, як і влада - це випробування. Тобто вони є швидше індикатором моральності, принциповості, зрілості, людяності людини, ніж причиною. Вважаю, що просто деякі люди при певному рівні достатку здатні "розслабитись" і показати своє справжнє обличчя. Звідси і приказки на кшталт - "Нема гіршого пана, ніж з Івана", бо в такого умовного івана головна цінність - гроші, і в залежності від їх к-сті в кожен період життя змінюється світогляд такої людини. А людину з нормальними сталими цінностями вони не змінять, однозначно. Хіба забиратимуть більше часу, що при цьому не тягне за собою зміну відношення до близьких людей.
Ну тут можна і зворотній зв'язок прослідкувати-як появляються більші гроші, багато знайомих починають шукати ті мухи, людина зароблені гроші починає потрохи витрачати так як їй хочеться, і багатьох то пече. Сама колись не розуміла чого до прикладу обідати в барі а не в їдальній, а при можливості тепер в їдальню не хочу, жога пече, можу собі дозволити добру кнайпу, і так практично зі всім, але ж то не стосується моїх стосунків з друзями чи рідними, то грошима не вимірюється
Ага, але то вже тема про заздрощі чи то жабу Була десь така) Зрештою різні кола спілкування... таки накладають відбиток, як фактор досвіду і відповідно - мудрості. Той же Вебер в своєму творі уявив собі мати Терезу ангелом, як вона оцінюватиме ситуацію з гори. І на його прикладі вона наробила багато помилок, бо бачила тільки бідноту... і з тим мірилом фактично бачила справедливість у тому, щоб розкуркулювати багатих... Бо її переконання були - людям легше переносити злидні якщо навколо всі такі ж бідні. А їй вказували на те, що треба намагатись робити всіх щасливішими.. Хоча маючи більший кут спостереження з так званого неба вона ніби усвідомила свою помилку.
Повністью згоден. Одних псують гроші - йнших їх відсутність (і навпаки). Кожні нові оставини (теж економічні) можна вважати нагодою верифікації рис людини. Є така книжка, спогади з Сібірі, ще з 40-тих років, написана польським автором тоді там зісланим. Автор каже про людей, котрих там зустрічав: "У щасти були б це добрі люди" (W szczęściu byli by to ludzie dobrzy).
Мене псують тільки по тій причині, що коли маю трохи більше, починаю займатись марнотратством. Добре, що маю дружину, яка виручає мене, а то всьо потратив би.
Так, псують не лише характер, але й відношення до оточуючих: друзів, партнерів, знайомих та безповоротньо трансформують сприйняття реальності, основ буття. Це не просто констатація факту, але і свідчення реальних подій, яким був неодноразово свідком, нажаль. Бережіть те, що маємо - не обмінюйте близькі стосунки та дружбу на папірці з номіналом!