психологічні травми дитинства

Тема у розділі 'Всяке різне', створена користувачем маюнка, 28 чер 2009.

  1. маюнка

    маюнка Дуже важлива персона

    дядько Фройд був, напевно, правий, шукаючи коріння дорослих проблем у дитинстві.

    після чергового "копирсання" у своєму "я" подумалось, що моє життя могло би складатись зовсім інакше, якби я зростала з вихованням батька. а я зростала без такого. з 4 років. вітчим свого часу лише поглибив вже існуючі рани. і в 13 років довелось стати дорослою настільки, щоб підтримати свою маму, яка була близька до катастрофічного відчаю. зроблено. галочку поставили. що далі? виходить, що розвиток відбувається не по тій траєкторії, по якій мав би та міг би...

    подумавши ще, здалось, що постійні непорозуміння та абсурдні ситуації з чоловіками/хлопцями не в останню чергу пов"язані з певною недовірою до чоловічої статі та намаганням знайти у них ту увагу, якої недоотримала від батька - але яку вони, як чоловіки, можуть проявити, що цілком логічно, хіба що до своїх дітей - а не до молодої дівчини:scratch_one-s_head:

    не знаю, чи знайде ця тема розвиток на форумі. і це не був прояв психологічного екзгібіціонізму. просто не могла не поділитись цими міркуваннями, які отак зненацька захопили мене проти ночі:)))

    п.с. я ніяким чином не намагаюсь перекласти свої проблеми на плечі інших людей, бо переконана, що проблеми потрібно в першу чергу шукати всередині себе і своєму ставленні до подій. але от коріння проблем - каталізатори, що впливають на наше життя - можуть бути і чинниками зовнішнього характеру
     
    • Подобається Подобається x 1
  2. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    на кожного дитинство вплинуло... і думаю негативний відбиток дало хоч трохи...
    ... бо поки не набєм колінця, не навчимось бігати - дитяча особистість стикається з тими чи іншими труднощами,мусить якось реагувати...

    я сьогодні теж аналізувала що було б якби декілька днів тому все зробила абсолютно інакше... а далі махнула рукою... ну його.. треба ж "ефект метелика" врахувати... хто знає що б зараз було... мо набагато гірше..

    якщо є хлопці, які бачать в своїх дівчатах "мамцю", то є і такі що бачать
    "маленьку дівчинку"... не зациклюйся на тому... на кожну людину є половинка з усіма її недоліками... дасть Бог і "допасуєшся":)
    але до того часу досить часто людині доводиться пройти якийсь психологічний розвиток.. змінитися.. є така відома фраза: "Де ти була все моє життя?":) Я думаю на неї відповідь одна:"Готувалась до зустрічі з тобою"..

    тому якщо прийшли в голову такі думки і навіть зявилась сміливість висловити це іншим- це елемент шляху.. розвитку.. крок за кроком..:)
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. nastinka

    nastinka відсутня

    в мене таких травм було дуже багато і зараз їх купа..
    перша сталась в років 7 коли в школу я пішла..мені вчителька ніс зламала за те, що я заиталась..тобто усі читали книжку..а я почала читати далі, бо мені було цікаво дуже і коли мені сказали читаи я не знала, з якого місця саме...і тут отримала журналом по обличчю...надзвичайно було обідно..і то я не можу й досі забути..на жаль..і це повторилось потім ще раз..доки тато не прийшов і не вияснив ситуації..але після того репутація в школі накрилась мідним тазом..
    отак то..
    та й взагалі...багато речей які так неприємно згадувати...
     
  4. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Всі ми родом дитинсва і травми і наші присихологічні проблеми коріння мають там ж.
    Я ненавиджу свого батька за те, що бив мене до півсмерті, за те, що жодного разу мене не похвалив, за те, що рвав на маленькі клаптики цілі зощити якщо там була бодай одна помилка і негарний почерк (мірилом красоти був він одноосібно). Ненавиджу свого батька за те, що постйно мене принижував і повторював мені, що я - "ніхто і ніщо". Ненавиджу за гардероб куплений на секондах у дні розпродажу. Ненавиджу свого батька за те, що забрав у мене дитинство такими яким воно мало б було бути.
    Але я вдячна йому за те що він виховав мене такою як я є тепер. Я боюся лише Бога, а перед людьми вмію перегризти за себе і тих хто мені не байдужий горлянку. Ця скотина зробила мене сильною і я можу пережити, якщо не все то багато. І ще дякуючи йому я точно знаю якими батьки бути не мають. Я знаю, що якщо бодай хтось образить мою дитину то заб*ю нафіг. Ніколи не розуміла чого мама дає тому виродку над мною так знущатися?
    Мені довелося добряче над собою попрацювати аби позбутися комплексів, страхів і всяких інших нісенітниць родом з дитинства.
     
    • Подобається Подобається x 2
  5. Яська Березнева

    Яська Березнева Well-Known Member

    Адріасю, а в нас часом не спільний батько?:sad:
     
  6. Окультист

    Окультист Well-Known Member

    Травми мого дитинства винуваті зараз у всіх моїх недоліках і згубних звичках (я не про алкоголь, куріння чи наркотики - це звичка трохи іншого штибу), я це можу сказати із стовідсотковою впевненістю. Перше - це надмірна увага з боку батьків (я не можу сказати на своїх батьків нічого поганого - щоб у всіх такі були), всі завжди боялися, якщо я затримувався, дзвонили з прични і без причини, але це таке - побічне, а найголовніше - це моя баба, мама мого батька, хай ні у кого такого не буде. Була типовим деспотом і злою свекрухою (баняк не такий, води налила не стільки, вдягнулася не так... - це дещиця з того, що перепадало на долю моєї матері) - не буду вдаватися в подробиці, але мої батьки навіть не могли сходити до когось в гості, бо вона заразу плакала і злилася. Цей пресинг був наді мною із самого дитинства років так до 20. Скільки себе пам'ятаю, завжди хотів її смерті... Кілька років назад це сталося, хоч таке і не можна казати - але як гора з плеч звалилася. Наслідки всього "розхльобую" до сьогоднішнього дня.
     
  7. Mona

    Mona Member

    Ой, як все це сумно. В кого їх не було, тих травм. І що найбільш сумно, що у дорослому житті вони дуже заважають((
     
  8. victorys

    victorys позитивчик :)

    прочитавши тему на думку насувається лише один всім добре знаний вислів:
    "якщо лихо тебе не вб'є, воно зробить тебе сильнішим". І після того як воно зробить тебе сильнішим, не варто повертатись думками до злих спогадів, і переживати то всьо знов і знов, треба жити сьогоднішнім днем і дякувати Богу що є як є, адже могло бути гірше.
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    Най буде тут

    Локальна історія
    10 год ·
    Дитинство у часи Гетьманщини було набагато важчим ніж тепер. 55% померлих були дітьми! Убивцями немовлят дуже часто ставали саме матері.
    Життя сім’ї, починаючи від зачаття дитини, строго регламентували церковні правила. Сам Петро Могила описав як хрестити сіамських близнюків та інших “дивоглядів”.
    Про те, яким було дитинство українців 300 років тому у “Без брому” розповідає доктор історичних наук Ігор Сердюк.


    View: https://www.facebook.com/LokalnaIstoria/videos/3675136182712348
     
    • Інформативно Інформативно x 1
а де твій аватар? :)