Прошу вашої поради!!

Здрастуйте!
Три роки тому моя мама вийшла заміж за американця. Після цього вона вирішила поїхати жити в Америку, і звісно я теж поїхав. Але згодом я зрозумів що Америка це не для мене. Як на мене то люди там дуже відрізняються від українців. Стиль життя теж дуже відрізняється від нашого. Я живу в Америці як ви вже знаєте 3 роки, четвертий пішов, але друзів за ці всі роки я не придбав. Навколо всі розмовляють по англіські, а мені так хочеться з кимсь поговорити на рідній мові. С кожним роком я себе почуваю все гірше і гірше. В мене постійно депресії, настрою нема зовсім, багато думаю про Україну, родичів, друзів. Раніше в школі були одні п'ятірки, а зараз двійки,трійки.
Через один рік закінчується школа і треба бути поступити в університет. А я не знаю, що й робити.

В Америці дуже хороші Університети, економіка найкраща, роботу можна знайти дуже легко.

В Україні в мене найкращі друзі, родичі, рідна земля. Але еконіміка в Україні не дуже. Роботу буде дуже важко знайти - економічна криза. Та й ви самі знаєте як важко жити зараз на Україні.

Можна піти в університет в Америці, і потім поїхати до Вкраїни, але думаю ще шість років я не протримаюсь - депресії доб'ють.

Будьласка дайте вашу пораду. Що мені робити? Залишитись в Америці, бути багатим але сумувати за рідною мовою, за краєм де я народився, за друзями.
Чи поїхати в Україну. Бути щасливим на рідній землі, мати хороших друзів, але мати маленьку квартирку, накопичувати на машину все своє життя, економити. Чи буду я щасливий коли треба буде завжди боротись за кусок хліба?

 

Гм...Добре там,де нас нема,чулисте?

 

Поедет в Украину, а потом будет говорить: "Как хорошо было в Америке!"

 

я пропоную лишатись в Америці... багато людей про це мріють, а воно у вас є і не радує... нерадість вашу я розумію... в мене подруга поїхала туди до батька-українця... він там десяток років - доробився до статків... їй було дуже важко, нема друзів, все по-іншому... в школі її всі напрягали, "чужачка"... не знаю точно як там далі доля склалась... але вроді вийшла заміж, за нашого.. не думаю, що вона щаслива, але то всьо наслідок її туги...
в Америці наших тьма - спробуйте їх відшукати... почитайте лишень на цьому форумі - скільки наших там дотримуються традицій і звичок!!!
тому що поворот на Україну не обовязково предвіщає щасливе і радісне життя... людина ж красить місце, а не воно її...
звичайно якщо ви мега-патріот і вам при любих умовах важливо бути не в Україні - то про що мова?? робіть так, як вам серце каже...


П.С. люди всюди різні.. наприклад мені навіть в Києві все інше і важко, незвично, а закордоном не залишилася б, хіба за крайніх умов, тому...

 

за рік ваша думка може і змінитися, але поки хочете назад подумайте як вступити в укр ВНЗ

думаю, що ваші батьки вам оплатять навчання в Україні
з хорошою освітою роботу знайти легко, вчіться і працюйте в Києві
не гірше буде як освіченій людині в США
а кредит на машину, квартиру чи будинок будете платити що в америці що в нас, а як пощастить то купите і без кредиту, або виплатите раніше кредит

вам в Україну через рік - до того часу криза мине, або ще одна буде, не заглядуйте так далеко вперед на кризи
а в США хіба не криза?

щоб бути багатим треба всюди багато вчитися і працювати і т.д.
коли підростете, то зрозумієте

 

Я Вам дуже співчуваю, але прошу не робити поспішних рішень.
В Вас просто депресія. Не знаю причини - брак друзів, зайняття, уваги.
Моя порада - постарайтесь своє життя інтегрувати в американську дійсність. Заведіть собі друзів, займіться якимось любим Вашому серці зайняттям. Я знайомий з багатьма американцями - переважна більшість чудові люди які завжди прийдуть на допомогу. Займіться спортом, адже в америці такі чудові умови. Постарайтесь знайти підходящу церкву чи синагогу (якщо Ви єврей). Бажано американську.
Проконсультуйтесь з лікарем щодо депресії.
Я вже в Австралії 18 років. Маю двоє синів - 20 і 22 роки. Вчаться - один закінчив 3 роки в університеті, молодший перший рік в коледжі на інженера по компютерах. Молодший грає в футбольній команді місцевої ліги, працює, максимально зайнятий. Так що нема часу на депресію.
Моє прохання - не спішіть в Україну. Прочитайте і побудьте трохи на нашому форумі - він Вас відібє від такого кроку.
Про українську Україну говорити не приходиться.
Зрештою, як вже так хочеться, поїдьте на кілька тижнів. Думаю, Ви не витримаєте цей термін і зрозумієте де Ваш дім.

 

Для начала, не торопиться и не делать необратимых шагов.

 

Не втримаюсь.
Не плутайте, Педро, Ваші уявлення з дійсністю. Україна українська. Іншою бути не може за ознакою. Україна багатоманітна, різнокольорова, чудова країна. Найкраща у світі країна. Ваша Австралія і поряд не валялася. А проблеми росту, становлення держави ми подолаємо.

 

Я, наприклад, якщо чесно, хотів би опинитись на вашому місці, Dmytro8263. Але я тут, а ви там... Проте я починаю поступово усвідомлювати, РОЗУМІТИ, що місцезнаходження, насправді, ролі не грає. Так як основна Причина сидить всередені нас самих. Благополуччя, стосунки з людьми, сомовираження, щастя накінець... - всі ці речі залежать від нашого ставлення до них, а не від зовнішніх непідвладних факторів. Тому спробуйте сконцентруватись на собі, а не на речах, які вас оточують: як я можу вплинути на ситуацію, що мені для цього потрібо змінити в собі? Спробуйте це дійсно цікаво, зовсім інше бачення. Говорю так, бо сам якраз це намагаюсь робити.

 

Телефон, інтернет можуть якось помогти.

Хоббі, секції, курси...

Після американського універстету можливостей більше.

Може виявитися значно важче, ніж є зараз.
Відвідайте Україну. А освіту краще здобути там.

 

Dmytro8263

Спробуйте так:
Прийміть рішення повернутися через рік. Але через рік спитайте самого себе - чи хочете Ви цього?

Я був 3 тижні у Штатах (1989), спілкувався і з українцями, і з євреями з Брайтон Біч.
Чітко усвідомлював, що совок довго не протягне, тому не намагався там зачепитися - і не шкодую.

Просто треба знати - гамериканці - інші.
В чомусь нам важко зрозуміти їх, а їм - нас.

Приклад №1.
Киянин років 30, викладач історії дипломатії поїхав на ПМЖ (дружина - молодша, програміст).
Через 5 років змогли купити будинок у передмісті Атланти (престижне котеджне містечко. Мід-мід та хай-мід клас).

Раптом на нього приходить скарга у "сільраду": Містер З. не косить траву по стандарту, там можуть завестися змії, павуки та покусати наших дітей. Крім того, коли торнадо звалило сосну на його ділянці, він не викликав службу, щоби сосну прибрати, а сам порубав її сокирою, розвів вогнище, смажив вночі на вогні м"ясо і співав вночі пісні..."

Другий приклад (журнал "Огонек"). Росіянин у Нью-Йорку винаймав квартиру і був шокований забороною тримати вдома пральну машину. А у підвальній пральні люди закидували до агрегату і кросівки, і килимки для собак.
Приїхав до нього батько з Росії (батько був фанатом риболовлі), вони наловили рибу і на балконі почали сушити тараньку.

Скарга "управдому" від сусідів.
Росіянин написав контр-скаргу: "Ми-православні. Риба - символ християнства. За нашим обрядом, перед Трійцею треба готувати ритуальну страву з риби. А сусіди - протестанти, католики та юдеї перешкоджають мені у здійсненні релігійних обрядів."

Через годину "управдом" не тільки попросив його забрати скаргу назад, а ще й дозволив купити пральну машину.

Ну що, Дмитре, розповісти Вам ще старий анекдот ?
Єврей прийшов до ОВІРу оформити виїзд.
Співробітник питає - "До Ізраїлю?"
- Ой, ні, там війна, а мого сина Мойшу мобілізують !
- Тоді Штати ?
- Ой, ні, Штати теж воюють у В"єтнамі!
- Германія ?
- Боюся, там неонацисти!
- Австралія ?
- Ой, в Австралій климат мені не підходить!
- Ну тоді посидіть півгодинки, ось вам глобус, а мені треба на коротку нараду.

Приходить з наради:
- Ну як, знайшли собі місце ?
- Слухайте, а у вас іншого глобуса нема ?

 

Для мене подібно на розвод а не топік від когось хто дійсно в Америці

 

Подібно не подібно, розвод не розвод, про то можна тіко здогадуватися )))) Тому не варто так категорично

Так, може трохи наївно, але такі питання часто виникають у молодих людей, що потрапили за кордон. Тут лишається домівка, друзі, рідні, звичне і комфортне середовище. А звикнути і втягтися можна, далі може бути важче вирватися.
Проте можливість поїхати за кордон може більше не трапитися. Тож можливо дійсно варто трох зачекати із остаточним рішенням і прийняти його дещо згодом. А поки прийняти дійсність як вона є і намагатися знайти якийсь позитив. А якщо вже стане зовсім зле - тоді без вагань повертатися. Бо життя закоротке для мазохістських дослідів над собою

 

Все, що можна порадити, то не робити поспішних дій ні в тому, ні в іншому напрямку.
Найпершої поради потрібно питати у свого серця - що Ви чекаєте від цього життя? Які є у Вас позитивні сторони, і як їх поставити на вашу службу? Як і де їх раціонально використати? Вчитись, наприклад, потрібно тільки в США, якщо це буде Вашою метою.
Другої поради потрібно питати у Вашої матері, яка знає Вас найкраще і її порада є найцінніша, коли мова іде за поради друзів, знайомих чи психологів...
Якщо в дущі Ви чистий прагматик, то я б поки залишився в США. На декілька років у всякому разі.
Якщо в душі Ви невиправимий романтик - то повертайтеся в Україну.
Але варіант, що Ви є ще дуже молодою людиною і не знаєте чітко, чого шукаєте, не є неможливим. І тут Ваша матір і час стануть найкращими порадниками.

 

ага, мені теж
такі провокативні теми часом бувають на ЛФ
зайшов пацан, спитався щось, а відповіді не читає : )))

ви знайомі з його мамою? в мене таке враження склалося

 

Я думаю що топікстартер не живе в Америці і не є 17 ний хлопець-
-оцінки тут не ставлять 5 .4. 3.2.1 тому ніхто би не написав що вчиться на 3 та 2.
-нікому з низькими оцінками не світить поступити в універ то планів на 5 років в універі би не було-максимум коммуніті коллекж на рік .
-я ще не бачив підлітка який би жалівся на життя тут і не міг би адаптуватись.таке властиво тільки людям в дорослому віці або якщо дитина має наприклад конкретні фізичні вади що обмежують мобільнісь.тощо
діти по півроку щебечуть по англійськи і взагалі адаптуються на порядок краще батьків
І ще-я не знаю як в США але в Канаді в основному 4 роки універ і потім ще 2 на магістерку тому якщо хтось пише що треба 5 років то мені виглядає як НЕ місцевий
"Залишитись в Америці, бути багатим але сумувати за рідною мовою,"
той що живе в Америці ніколи так не напише-це тільки вдома думають що як живеш в Америці то багатий обовязково

 

Може, але тоді йому універ не світить.
Ті, хто вчаться добре, є в окремих класах і готуються до вступів у вищі школи. Хто ні - в коледжі. Тут система не така, як у нас.

 

отож - дуже патетичний допис