За останні 1000 років земля в Європі під назвою Україна була найбільш підверженою різним войнам. Та й за останнє століття на думку американського історика Тімоті Снайдера - "Україна була найбільш смертоносним місцем" не тільки в протиборстві Сходу та Заходу, а й від колоніального геноциду. http://www.istpravda.com.ua/articles/4d6996000bc90/
З усіма країнами Європи. Так, для прикладу, в 2-й світовій війні втрати в процентному відношенні населення більші були лиш в поляків.
"Криваві землі" по Снайдеру. Йдеться про буфер протиборства між Європою та спадкоємцями Золотої Орди.
ТІМОТЕЙ СНАЙДЕР Кілька днів тому в книгарні Гарвардського університету (Кембридж, США) відбулася презентація книжки Тімотея Снайдера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним». Автор праці, професор Йєльського університету, є одним із провідних сучасних американських дослідників історії Центрально-Східної Європи, який професійно знає історію Польщі й України. Він є автором кількох монографій, присвячених проблемам історії регіону, в тому числі біографії знаменитого представника австро-угорського імператорського дому Вільгельма Габсбурга, відомого в історії України як Василь Вишиваний. Нова книжка Тімотея Снайдера є узагальнюючим образом тоталітарної доби, яку автор зміг побачити й подати з несподіваного боку. «Криваві землі», які позначив на карті Європи Снайдер, — це значна частина Центрально-Східної Європи, що займає простір від Балтійського до Чорного моря і розташована між сучасними Німеччиною та Росією, Берліном і Москвою. Вона містить у себе Естонію, Латвію, Литву, Білорусь, Польщу, Україну і частково прилеглі до них регіони. «Криваві землі» — не лише образ, а й логічна конструкція, яку автор побачив за очевидним фактом; саме на них протягом 1933—1945 років політичні режими Сталіна і Гітлера учинили найтяжчі злочини ХХ століття, насамперед Голодомор і Голокост. Тут відбулися найбільш криваві битви Другої світової війни, в яких загинули мільйони солдатів, а мільйони мирних людей спіткала така сама доля в тилах чи на окупованій території. Сьогодні кожний історик та освічений читач в усьому світі знає про ці події, але Снайдер наклав карту кожної з цих трагедій одна на одну і поставив запитання, чи є закономірність у тому, що вони відбувалися на тій самій території? Снайдер зазначає, що глибоке знання історії України, Польщі, Білорусі, єврейського народів — кожної з цих історій окремо — не дає можливості зрозуміти причини масового знищення населення впродовж історично досить короткого періоду. Вивчення кожної національної історії окремо не дає змоги побачити цілісне явище, і лише розгляд їх сукупно з історією політичних режимів Гітлера і Сталіна допомагає зрозуміти його причини. У цьому дослідженні, наголошує автор, об’єднані разом сталінський і нацистський режими, бо воно слугує об’єднанню національних історій в одне ціле, а історії «кривавих земель» — з історією Європи. http://www.day.kiev.ua/
http://estnauki.ru/istoriya/24-isto...e-poteri-ukrainy-vo-vtoroj-mirovoj-vojne.html Материальные убытки в Украине равнялись 42 проценты общесоюзных. Потери Украины в людях представляют свыше 40 процентов общесоюзных потерь. Следовательно, среди республик Советского Союза Украину надо поставить на первое место за потерями. Это и не удивительно: фронт дважды прокатывался ее территорией: сначала - с запада на восток, а потом - с востока на запад. Оккупационная политика гитлеровцев была в республике рассчитано жестокой, потому что направлялась на "обезлюживание" территории.
Навіть більше. Можна захопити й період Великого переселення народів. Це була територія преміщення кочівників та міграції племен. Ніхто тут надовго не затримувався зі скіфами включно.
земля в Європі під назвою Україна имеет место быть с 1654, когда Богдан к Московии переметнулся, и именно она дала эту назву территориям бывших вост земель Речи П, в которой они звались Маргиналией, до речи, и иные территории current Украины, помимо землиі під назвою Україна (бывших вост земель Речи П,) тоже були найбільш підвержени різним войнам. так шось мало сбрехал Максим, мог написать , шо сам генералом стал(тс мог вспомнить про 140000 укролет
"Над склепом стелиться туман..." Зі святом вас, козаки! Слава Україні! (с) "Така ось повість, невесела з історії мого народу..." 1 Стоять як вічності посли кургани, млою оповиті стежини терном поросли, на них сплять трави сумовиті. Здебільшого палили різні цілющі трави, материнку наприклад (щоб розладу шлунку не було), м'яту із зверобієм (для зміцнення нервової системи). Ніде правди діти: козаки янголами не були. Меди-пива пили, інколи й горілочки не цуралися. Що ж до тютюну та люльки – до них приязнь особлива була. Згадаємо гоголівського Тараса Бульбу, який головою наклав, кляту люльку шукаючи. А він же з реальної людини списаний. Навіть іноземці, буваючи на Січі, потім свідчили: козаки люльки з рота не випускають... А тепер поміркуємо. При отій "загальній тютюнізації" випадки легеневих хвороб серед козаків були дуже нечастими. Тут ідеться про риси здорового побуту, які ми забули. По-перше, козаки ніколи не палили в хаті, у курені, навіть у землянці. "Бо там - Бог", - казали вони. Тобто – висіли образи (не ікони, прим. авт.). Отже, дим не їв їм легенів у закритих приміщеннях. Але ж палити вкрай хочеться! І козаки знаходили компроміс: більшу частину доби перебували на свіжому повітрі. Від ранньої весни й до глибокої осені спали надворі. Тютюн тримали не в кисетах, а в маленьких міцненьких гарбузянках (званих "діжечками", "турчанками", "таракуцками"). З часом гарбузянка міцніла, ставала ніби костяна. Тютюн зберігався сухим. Не пліснявів, як, приміром, у нашої "Прими". То ж врахуймо ще: палити люльку здоровіше, ніж сигарети чи цигарки. Люлька часто гасне. Доводиться знов розпалювати, а заразом поміркуєш: чи не забагато палиш? Головна ж таємниця була в самому тютюнові. Чистий турецький був дуже дорогий. Завзяті тютюнники добували його в різний спосіб: коли - за гроші, а частіше - шаблею, як трофей. А коли і як мито за перевіз через пороги. Оскільки тютюну не вистачало, козаки примудрилися додавати в нього полину, а то й більше трав. У першу чергу - деревій, чебрець, полин, будяк, сухе листя валеріани, м'яти, борщівника. Усі ці трави мають лікарські властивості: заспокоюють нервову систему, знижують кров'яний тиск, поліпшують апетит та сон. Отже, розважливість і мужність воїнів інколи залежала від тютюну. І коли запорізькі вояки майже не хворіли на астму, бронхіти, трахеїти, то це теж завдяки козацькому тютюну. Хтось може заперечити: скільки ж шкідливих речовин у тому диму ж лишалося! Але ж і вплив гарячого диму через слизові оболонки бронхів та носової порожнини досить цілющий! Та й чи багато треба? Знову згадаймо про гомеопатію. І наукова медицина стверджує: не така страшна доза, як постійний вплив. Нарешті, досвід адигейців, ульген, нівхів доводить те ж саме: вони самим лише димом лікують понад 200 хвороб. І досить успішно. Це підтвердила наукова експедиція Хабаровського інституту ще у 1975 році. Слід підкреслити: паління в козаків було розвагою, відпочинком. Воно не заважало ані в походах, ані в селянській праці. Ще й лікувало. Хіба погано?! А прадідівська традиція шанування хати та церкви й нашим курцям завадила б. Було б непогано, коли в боротьбі з наркоманією та токсикоманією наші лікарі застосовували б хоч подекуди й козацький досвід. Адже серед козаків нічого подібного не було! З книги "Крір - бойове мистецтво українських характерників (с) Знаете , Прокоп , умею пользоваться нетом :o, интересности тоже люблю, спасибо за наводяшие ( на поиски и чтение вопросы) ,люблю читать , развивает знаете-ли :rose:
Раз ви така розумна, то повинні здогадатися, що люльки в мене немає. Я думаю, що вибачите старому брехуну. Та й сигарети кинув по слов'янській методі - після інфаркту. А до наданого матеріалу про характерників добавлю - деякі попели з люльок вони зберігали і використовували для лікування ран після бою.